Час збирати каміння (телесеріал) — Вікіпедія

...час збирати каміння
Робоча назва: І вдарить грім!
Тип телесеріал
Телеканал(и) Перший
Жанр драма
Тривалість серії ~68 хв
Тривалість 70 хв.
Компанія Укртелефільм
Сценарист Володимир Андрощук
Режисер Володимир Андрощук
У головних ролях Сергій Романюк
Роман Бариляк
Тарас Жирко
Країна-виробник Україна Україна
Мова оригіналу українська
Перша поява 1990
Перший показ 1990 — 1996
Кількість сезонів 1
Кількість серій 10

«…час збирати каміння» (початкова назва «І вдарить грім!»[прим. 1][1][2]) — драматичний український телесеріал режисера Володимира Андрощука про події у маленькому гуцульському селі наприкінці ХІХ століття.[3]

Перші дві серії телесеріалу вийшли в ефір у 1990 році.[4]

Синопсис[ред. | ред. код]

Село розташоване в Прикарпатті у долині Черемошу. Фільм про боротьбу місцевого населення зі стихійним лихом і його наслідками, через що їх земельні ділянки опинилися у місцевого пана Шиманського, оскільки через нечувану зливу, річка змінила своє русло. Останнім шансом щось змінити лишається Суд

Актори[ред. | ред. код]

  • Сергій Романюк — Степан Івасюк
  • Роман Бариляк — Дмитро
  • Іван Бернацький — Петро Олексюк
  • Лідія Остринська — Аничка
  • В'ячеслав Хім'як — Пан Юзеф Шиманський
  • Тарас Жирко — Станіслав Шиманський
  • Орест Гарда — Ян Шиманський
  • А. Корнієнко — Олена Івасюк
  • Таїсія Литвиненко — Марія
  • Т. Бобеляк — Лесюк
  • І. Сторожук — Василь
  • Євген Федорченко — священик
  • Олександр Гринько — суддя Бжезінський
  • О. Сторожук — адвокат Ковальський
  • В. Шлимко — Ігнатович
  • Ю. Турчин — Війт
  • Богдан Козак — майор Кранцкопф
  • Марія Мішуріна — Діана
  • Е. Цісельський — Василь
  • Юрій Суржа — дід Микола
  • Т. Перета — Варка
  • М. Шуневич — Заремба
  • О. Дейцев — Ліщинський
  • І. Гаврило — Партика
  • М. Максименко — Готич
  • Йосип Найдук — Аугусто
  • Назар Стригун — Фабіо
  • І. Вітовський — Джузеппе
  • Г. Григорійчук — Падре Андреотті
  • Любов Боровська — Марія Шиманська
  • Захарій Новицький — Урядник
  • Ю. Тодорів — лікар Дзаваттіні
  • Р. Кумлик — Андрій Хижняк
  • С. Глова — Тадеуш Ольшевський
  • В. Жила — капрал Чехович
  • М. Барнич, М. Благушин, Ю. Горбунов — грабіжники
  • Ф. Дутчак — селянин
  • М. Ніколаєнко — Ружена
  • О. Шиманський, М. Павлюк — жандарми
  • О. Герасимчук — Юра
  • Т. Бобеляк — батько Юри
  • З. Буневич — мати Юри
  • Г. Сабадах — Рада
  • І. Лутік — Чану
  • В. Пантелюк — брат Ради
  • А. Піддубний — циганський ватаг
  • Б. Яроцький — жандармський офіцер
  • Опришки:
    • М. Конечний — Ватаг
    • В. Голосняк — Олекса
  • Олександр Кузьменко — журналіст Вітович
  • В. Шумейко — адвокат Більський
  • Наталія Лань — Зося
  • М. Завійський — Пилип
  • І. Салій — Війт
  • В. Мороз — Микола
  • О. Мороз — двійник Миколи
  • Ірина Складан — Анничка
  • В. Яковенко — редактор
  • Б. Мірус — граф Потоцький
  • Є. Тимощук — прокурор Ославський
  • Б. Кох — полковник Гріневський
  • М. Гурін — старий гуцул
  • Т. Перета — стара гуцулка
  • Д. Жилобайло, М. Жилобайло — сім'я Дацюків

Творча група[ред. | ред. код]

  • Автор сценарію і режисер-постановник: Володимир Андрощук
  • Оператори-постановники: Олександр Найда (1, 2 с), В. Єременко (3—10 с), В. Тимченко (3, 5—8 с)
  • Художник-постановник: І. Біляк (8—10 с); художник: В. Рудько (1, 2 с)
  • Композитори: Юрій Щелковський (1, 2 с), Євген Станкович (3—8 с)
  • Звукооператори: Геннадій Чупаков (1, 2 с), О. Стримовський (3, 4 с), Жанна Головач (3—10 с)
  • Режисер: Л. Лішевська
  • Другий оператор: В. Коновалов (5—7 с), С. Дяків (8—9 с)
  • Художники-гримери: Н. Степанова (1, 2 с), О. Юрченко (3—10 с)
  • Художник по костюмах: Н. Зачепіленко (3, 4 с), Л. Жуковська (5—10 с)
  • Монтажери: Л. Крюкова (1—6, 8—10 с), Г. Лаврова (1, 2, 5—7 с), Г. Котлярова (5—10 с), О. Мужук (5—10 с)
  • Музичні редактори: Жанна Бебешко (1, 2 с), Р. Самійленко (3, 6 с)
  • Редактор: О. Гапоненко
  • Постановник трюків: К. Шекіта
  • Камерно-музикальний ансамбль «Київська камерата» (художній керівник Валерій Матюхін), диригент Володимир Сіренко
  • Консультант: П. Пониполяк
  • Директор фільму: Володимир Волинський

Виробництво[ред. | ред. код]

Режисер почав роботу над фільмуванням 10-серійного першого сезону телесеріалу за власним сценарієм під робочою назвою І вдарить грім у 1990 році.[5]

Після успішної трансляції перших 10 серій на телеканалі «УТ-1» на початку 1990-их років сталося вимушене призупинення роботи над другим сезоном художнього телесеріалу «Час збирати каміння», яке згодом журналісти часопису Україна молода називали «найбільшою трагедією режисера».[5]

Реліз[ред. | ред. код]

Перші дві серії телесеріалу вийшли в ефір у 1990 році на телеканалі УТ-1 напередодні референдуму про незалежність України 1991 року;[5][4] за деякими даними перша трансляція перших двох серій серіалу на УТ-1 сталася саме в переддень цього референдуму, тобто 30 листопада 1991 року.[6]

Решта серій була завершена до 1996 року й всі 10 серій серіалу вийшли в ефір наприкінці 1996 року на телеканалі УТ-1.[6][7]

Відгуки кінокритиків[ред. | ред. код]

Після релізу всіх серій серіалу у 1996 році тогочасна преса, критика і публіка достойно оцінили весь ідейний спектр порушених в історичному серіалі проблем, які Володимир Андрощук екстраполював на політичну ситуацію в Україні. В рецензіях режисера-постановника хвалили за правдивість висвітлення історичних подій майже двохсотлітньої давності, за поєднання різних жанрових рішень, за динамічність фільму, який ніби переливався з притчі — в героїчну легенду, з історичної хроніки — в сімейну, з пригодницької кінострічки — в експресивний бойовик, з побутової драми — у ліричну кіномандрівку Карпатськими горами.[6]

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. альтеранативний варінат написання: "І гряне грім!"

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Кіно і доля Володимира Андрощука — Слово просвіти, 16 серпня 2013
  2. Митар печер Господніх // Галина Тарасюк, 2004
  3. Помер режисер Володимир Андрощук, автор фільму «Час збирати каміння» // KINO-КОЛО [Архівовано 18 січня 2018 у Wayback Machine.], 24 лютого 2004
  4. а б Час збирати каміння. Час для осмислення пережитого і вибору напрямку шляху — Літгазета, 30 серпня 2010
  5. а б в Час збирати каміння не сплинув: хресна дорога з «націоналістичним» шлейфом Володимира Андрощука. umoloda.kyiv.ua. 14.08.2018
  6. а б в Галина Тарасюк-Андрощук. Приречений талантом і судьбою вигнаний з раю… // Володимир Андрощук: кіно і доля. Статті, наукові дослідження, рецензії та спогади. Автор-упорядник: Галина Тарасюк-Андрощук. Новоград-Волинський: НОВОград. 2019. 248 стор.: С. 4-9. ISBN 978-617-7628-25-4
  7. Каталог фільмів, випущених в Україні протягом 1996—2006 рр. // І. Б. Зубавіна. Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті. Київ: Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України; Київ: Фенікс. 2007. 296 стор.: С. 235—293

Посилання[ред. | ред. код]