Збройний конфлікт у Тиграї — Вікіпедія

Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.
Тиграйський конфлікт
Ситуація станом на червень 2022 року. Проурядові сили    Уряд Ефіопії та регіональні союзники    Амхарське ополчення Фано    Еритрея Анти урядові сили    Сили НФВТ    Армія визволення Оромо
Ситуація станом на червень 2022 року. Проурядові сили
   Уряд Ефіопії та регіональні союзники
   Амхарське ополчення Фано
Анти урядові сили
   Сили НФВТ

Ситуація станом на червень 2022 року.

Проурядові сили

   Уряд Ефіопії та регіональні союзники
   Амхарське ополчення Фано

Анти урядові сили

   Сили НФВТ
Дата: 4 листопада 2020 року — 3 листопада 2022
Місце: Тиграй та сусідні регіони Ефіопії
Результат: Перемога Ефіопії. Збереження територіальної цілісності країни.
Сторони
Ефіопія Ефіопія:

Еритрея Еритрея[1]:

За підтримки:
 Регіональний уряд
Народний фронт визволення Тиграя
Сили оборони Тиграя
Ефіопія Ефіопія (перебіжчики з урядової армії)[6]
За підтримки:
  • Еритрея Еритрея Еритрейська опозиція (за словами уряду[4])
  • Судан Судан (з 12.12, за словами уряду)
  • США США (дипломатична підтримка[7])
Командувачі
Ефіопія Абій Ахмед Алі
Ефіопія Сахле-Ворк Зевде
Ефіопія Кенеа Ядета
Ефіопія Берхану Джула
Ефіопія Ілма Мердаса
Мулу Нега
Еритрея Ісайяс Афеверкі
Еритрея Філіпас Вальдеяханес
Еритрея Сбхат Ефрем 		Дебреціан Гебремікаель
Фетлворк Гебрегзіабхер
Тадес Вераде Тесфай
Гетач'ю Реда
Себхат Нега Капітуляція
Абай ВелдуКапітуляція
Сейюм Месфін †
Абай Цехає †
Керія Ібрагім Капітуляція
Військові сили
Ефіопія 140 000 бійців урядової армії[8]

Еритрея 43 000 бійців

10 000 ополченців Фано[9]

250 000 тисяч ополченців, перебіжчиків, бійців спецпідрозділів і регіональної поліції[10]
Втрати
Ефіопія: 3073 загиблих і 4473 поранених[11] (дані НФВТ на 06.09.21)

3 літаки збиті[12][13][14][15].

1 гелікоптер збитий[16] (на 24.06.2021)

Організація об'єднаних націй: 3 вартових ООН і 5 робітників гуманітарної допомоги загинули[17] (на 21.12.2020)

: 5600 загиблих, 2300 поранених і 2000 полонених[18] (дані противника на 05.09.21)

Судан 6 загиблих і 30 поранених військових, 10 загиблих і 2 викрадених цивільних

Загальні втрати:
4382 мирних громадян загинули[19] (на 16.01.2021),
20 000 зниклих безвісти[20] (на 13.02.2021),
2 500 000 біженців[21] (на 26.01.2021)

Тиграйська війна, Тиграйський конфлікт — це збройне протистояння між федеральним урядом Ефіопії та місцевою владою регіону Тиграй, що почалося 4 листопада 2020 року. Конфлікт було спричинено давніми розбіжностями між федеральним урядом Абія Ахмед Алі та керівною партією Народний фронт визволення Тиграю. Алі із початку свого терміну працював над зменшенням впливу НФВТ.

В результаті проведеної в листопаді 2020 року операції, ефіопська армія витіснила сепаратистів із головних міст, відновивши контроль над більшою частиною Тиграю[22]. Незважаючи на низку серйозних поразок, НФВТ продовжував опір і зміг утримувати частину гірських районів регіону. Сторони звинувачували різні іноземні сили в участі у війні, що розпалило політичну ситуацію в цій частині Африки[23][24].

У червні 2021 антиурядові сили розпочали наступ[25]. До кінця місяця ефіопські війська та їх союзники були витіснені з частин центрального та східного Тиграю, включаючи столицю регіону Мекеле[22]. Але до кінця 2021 року повстанці, зазнаючи труднощів із постачанням, стали втрачати раніше захоплені території[26].

За посередництва Африканського союзу 2 листопада 2022 року представники ефіопської влади та НФВП підписали угоду про припинення бойових дій.

Хронологія[ред. | ред. код]

Наступ урядових сил, 2020[ред. | ред. код]

Підбитий танк на головній вулиці міста Ідага Хамус, Тиграй

4 листопада Влада Ефіопії заявила, що «Народний фронт визволення Тиграю» здійснив серію нападів на частину урядової армії в Мекеле та на кордон із Амхарою. В результаті загинуло кілька солдатів, а броньована техніка була пошкоджена[27]. Того ж дня федеральний парламент запропонував визнати Народний фронт визволення Тигра терористичною організацією[28]. Згодом в регіоні було оголошено надзвичайний стан, і підрозділи збройних сил Ефіопії почали підходити до його кордонів. За словами уряду, основними завданнями поточних дій федеральних органів влади в Тиграї є підтримка верховенства права та притягнення до відповідальності тих, хто дестабілізує ситуацію в країні[29]. Одночасно лідер Тиграю і голова НФВТ Дебретіан Гебремікаель привів у повну готовність ополчення, формування воєнізованих автономій та бійців НФВТ у повну боєву готовність[30]. Тим часом влада Ефіопії відключила електроенергію, телефони та інтернет в Тиграї. У Мекеле було чутно стрілянину. Ефіопські федеральні ЗМІ повідомляли про перших жертв сутичок на кордоні[28]. Також стверджувалося, що Дебрецен Гебремікаель був відсторонений від влади і що замість нього була створена адміністрація перехідного уряда на чолі з Мулу Нега.

Після цього уряд країни розпочав широкомасштабну військову операцію проти НФВТ. Після низки локальних сутичок та авіаційних нальотів федеральна армія почала штурм міста Хамера, одного з ключових міст регіону. Тут була розташована база тиграйського спецназу, який міг чинити серйозний опір ворогу, але через проблеми в інших частинах фронту керівництво НФВТ вивело спецназ з міста. В результаті Хамера залишилась під захистом лише ополчення, яке не могло серйозно протистояти урядовим військам. Пізніше спецназ повернувся до міста, але йому не вдалося змінити ситуацію. Вже 11 листопада місто пало[31].

Паралельно НФВТ заявив, що Еритрея здійснила військове вторгнення в Тиграй задля підтримки ефіопських федеральних військ[32]. У свою чергу Абі Ахмед заявив, що Еритрея, а також Джибуті, Сомалі, Судан і Кенія повністю підтримують позицію ефіопського уряду щодо кризи в Тиграї, але лише на дипломатичному рівні. Однак вранці 14 листопада сили НФВТ випустили ракети по Еритреї, принаймні дві ракети потрапили в аеропорт міста Асмера[33].

Авіаудар по Мекеле 16 листопада напередодні початку боїв за місто

17 листопада Прем'єр-міністр Абій Ахмед Алі сказав, що ефіопська армія розпочинає «вирішальний наступ» у регіоні[34]. Після цього урядові війська взяли міста Шіре, Аксум, Адіграт та Айдаго-Хамус, райони Черчар та Гагуфта-Механі, розгорнувши таким чином рух до столиці Тиграю міста Мекеле[35].

26 листопада Ефіопські урядові війська почали штурм околиць міста[36]. Лідер повстанців Дебретіан Гебремікаель тоді сказав, що його сили «готові стояти на смерть», за Мекеле[37]. Тоді місто зазнало масштабних бомбардувань з боку федеральних військ[38]. 28 листопада столичне місто регіона повністю перейшло під контроль уряду.

Прем'єр-міністр Абій Ахмед Алі оголосив про закінчення військової операції в Тиграї та про перемогу урядових сил[39]. Тим не менш, Дебреціан Гебремікаель заявив, що їх збройна боротьба проти ефіопського війська продовжиться[40].

Після падіння Мекеле, 2020—2021[ред. | ред. код]

На кінець листопада — початок грудня бійці фронту все ще контролювали гірські райони Тиграю. В регіоні почалася справжня партизанська війна. Повстанці почали збивати урядові літаки[41][42] та здійснювати напади на військові колони[43]. Пізніше сили Тиграю перейшли в невеликий контрнаступ. Так, 22 грудня речник НФВТ Гетачев Реда заявив у своєму Twitter, що ефіопські урядові сили були просунуті в Медебай-Зана, втративши сотні солдат в Надері Адеті та Асгеде-Цимбали[44]. 31 грудня урядова армія та підрозділи Еритреї були витіснені бойовиками НФВТ з міст Агула та Май Мекден[45].

У грудні сталася ескалація на кордоні з Суданом, де між суданською та ефіопською сторонами почалися збройні сутички за спірні райони Курайш та Аль-Фашак. Ефіопія звинуватиоа Хартум у співпраці з бойовиками Тиграю[46][47][48].

На початку січня 2021 ефіопські сили провели ряд спеціальних операцій з захоплення та арешту високопоставлених членів НФВТ. 8 січня 2021 Спеціальна операція урядових сил була проведена в районі Кола Тамбейн, в результаті якої був заарештований Себхат Нега, один із засновників партії[49]. Під час події також були заарештовані два полковники Тиграю та дружина Себхата, а кілька його охоронців та жінка-активістка НФВТ були вбиті в перестрілці з урядовою армією[50]. 10 січня було заарештовано 7 високопоставлених членів НФВТ, у тому числі Абай Велду, колишній голова партії (2012—2017) та колишнього президента регіону Тиграй (2010—2018), а також Авраама Текезе, колишнього віце-президента з регіону Тиграй та колишнього міністра фінансів Ефіопії. Під час операції також було вбито 15 повстанців, включаючи генерал-майора Ібрагіма Абдулгеліла, який раніше очолював відділ матеріально-технічного забезпечення ефіопської армії та став на бік НФВТ під час конфлікту[51]. 13 січня під час ще одної спецоперація були вбиті Сейюм Месфін, а також колишніх федеральних міністрів Абай Цехає та Асмелаша Волдеслассі[52][53].

8 лютого повстанці розпочали новий контрнаступ. 14 лютого, між містом Самре відбувалися запеклі бої між ефіопською армією та силами НФВТ. Повстанці стверджували, що 32-га дивізія федеральних військ була знищена[54]. Наступного дня 15 лютого ополченці Тиграю захопили Самре, Гіта та Майкінетал. Одночасно урядова армія почала будувати оборонні споруди навколо Мекеле[55]. 16 лютого у містах Шир та Ваджірат сталися збройні зіткнення, а Самре та Гієт піддався авіаційному бомбардуванню ВПС Ефіопії. У НФВТ заявили, що збили два ворожі літаки[56]. 18 лютого Сили НФВТ зосередилися на наступі в районі поселень Тамбайна, Аді Хіла та Джувамаре[57].

19 лютого НФВТ несподівано висловила бажання провести мирні переговори, оголосивши вісім передумов[58]. 20 лютого національний конгрес Великого Тиграю, а саме Партія незалежності Тиграю та Сальса Вейн Тиграю опублікували шість вимог до міжнародного співтовариства, пов'язаних з мирним процесом по військовому конфлікту[59]. 21 лютого правозахисна організація Себ Гідра підтримала вимоги мирного процесу від трьох партій Тиграю та вимагала розгортання миротворчих сил ООН для моніторингу права людини, та проведення розслідування щодо знищення культурної спадщини ЮНЕСКО[60].

Уряд не зробив жодних кроків для мирного врегулювання, повстанці продовжили чинити опір. 27 лютого По всьому Тиграю, особливо в центральних районах, посилилися бої[61]. 9 березня Під тиском бойовиків урядові війська відступили від Абій-Ади. У той же час НФВТ повідомили, що еритрейські сили також покинули ряд своїх позицій, зайнявши нові в горах поблизу Аді-грата, попередньо конфіскувавши худобу та продукти харчування у місцевих жителів[62].

Підбитий бронетранспортер на одній з головних вулиць Гаузена

На початку квітня Збройним силам Ефіопії вдалося призупинити наступ противника. Уряд розділив свою військову групу на вісім фронтів. Проте, замість того щоб утримувати певні позиції, тиграйські повстанці періодично починали переміщатися з місця на місце, що ускладнювало їх знищення[63].

Контрнаступ НФВТ, 2021[ред. | ред. код]

18 червня о п'ятій годині ранку 3 -та та 4 -а армії НФВТ від Агби і на всьому шляху аж до Хагера Салама перейшли в наступ[64]. Пізніше до них приєдналися сили 1-ї армії[65]. Трохи пізніше сили повстанців оголосили, що ці маневри відбуваються в рамках операції під кодовою назвою «Алула». Названа на честь тиграйця Раса Алули[66][67][68], один з найвидатніших полководців ефіопської армії другої половини XIX століття та учасник кількох великих битв, таких як Галабата, Дагалі та Адуа.

У цей самий момент з Мекеле до районів основних ударів противника урядова армія направила підкріплення[69]. Однак влада не змогла довго стримувати натиск бойовиків, поступово здаючи територію ворогу. Водночас поширилися кадри в Інтернеті, які показують полонених бійців федеральної армії[70]. 22 червня повстанці підійшли до околиць Мекеле[71][72], а вже 28 червня вони увійшли до міста, де з нагоди цього дня розпочалися масові урочистості. У свою чергу, влада Ефіопії оголосила про одностороннє припинення вогню[73]. Бойовики сприйняли подібну ініціативу негативно, відмовившись припинити бойові дії. Речник НФВТ Гетачев Реда назвав рішення влади поганим жартом і зазначив, що повстанці продовжать наступ. Наступного дня 29 червня під тиском сил Тиграю еритрейські військові покинули Шіре, Аксум та Адуа[74].

«Вирішальна битва», літо-осінь 2021[ред. | ред. код]

6 липня повстанці оголосили про мобілізацію, щоб визволити Західний Тиграй від амхарського ополчення Фано[75], таким чином розгорнувши іншу операцію — «Матері тиграю». 13 липня НФВТ взяли міста Аламата та Карем[76]. Потім бойовики перетнути річку Текезе і просунулися на захід, захопивши місто Май-Цебра[77].

За такої критичної ситуації Ефіопія також почала мобілізацію. Були зібрані ополчення, об'єднані за регіонально-етнічною ознакою, які разом з регулярною армією і «фано» стримували подальше просування тиграйців[78]. 20 липня стало відомо, що регіональні сили з Оромії, Сомалі та інших регіонів мобілізуються для підтримки федеральних військ у Тиграї[79]. В цей час повстанці почали вторгнення в регіон Афар[80][81].

5 серпня стало відомо, що повстанці захопили місто Лалібела[82][83]. До 15 серпня бойовики окупували такі міста, як Велдія, Нефас Мевча, Дебре Зебіт, Секата та Чєхаха. Усі вони знаходилися за межами Тиграю, а в регіонах Афар та Амхара.

8 жовтня, ефіопська армія почала наступ по всій лінії фронту в регіонах Тиграй і Амхара. Спочатку урядові війська та їхні союзники здійснили серію наземних атак за підтримки безпілотників та авіації. Абій Ахмед оголосив про початок «вирішальной битви»[84]. Напочатку бойові дії були зосереджені в районах Північна Вола та Північний Гандхар регіону Амхара, головним чином навколо міст Вегельтен, Вургеза та Аро. 10 жовтня бойові зіткнення були зафіксовані в районах міст Дессе, Мерса, Гошен, які лежать на стратегічно важливих магістралях. Також інтенсивні бої точилися біля міста Чіфра в штаті Афар. Чіфра з Афара і Вучалі з Амхари потрапили під вогонь з важкої артилерії тиграйців, під час якого загинуло близько 30 мирних жителів[85].

У той же час ВПС Ефіопії почали обстрілювати позиції ворога[86]. Авіація активно бомбила Мекеле. Під авіаудари потрапили цементний завод, готель «Планета», підприємство «Mesfin Industrial Engineering», головне відділення університету та аеропорт[87][88]. Водночас урядові ВПС знищила навчальний центр НФВТ у травневій Цебрі, а також велике виробництво у місті Адва. Об'єкти телекомунікаційної інфраструктури Тиграя також були атаковані з повітря[89].

Однак ситуація почала розвиватися не на користь влади. Наприкінці жовтня тиграйці пішли в контрнаступ. Після кількох нищівних ударів оборона ефіопських збройних сил була прорвана. Згодом сили НФВТ захопили міста Дессе[90] та Камбольча[91]. Внаслідок вдалих дій тиграйці створили загрозу оточення двом федеральним регулярним дивізіям, які поспішно відступили до Аддіс-Абеба. При цьому тисячі солдат здалися в полон. Серед полонених був командир 91-ї піхотної дивізії Тадесе Анделе[92]. Урядова армія була деморалізована і втратила близько 250 одиниць військової техніки[93].

Повстанська коаліція, наступ на Аддис-Абебу[ред. | ред. код]

11 листопада влада Ефіопії заарештувала деяких високопоставлених осіб Тиграю, серед них були гендиректор банку, священики та співробітники ООН[94]. В ООН заявили, що було затримано 16 працівників та членів їхніх сімей[95].

Закінчення війни[ред. | ред. код]

26 січня 2022 року рада міністрів Ефіопії запропонувала скасувати надзвичайний стан[96].

24 березня 2022 року уряд Ефіопії оголосив безстрокове гуманітарне перемир'я, щоб дозволити доставку гуманітарної допомоги до Тиграю[97].

2 листопада 2022 року в Преторії (ПАР) представники ефіопської влади та Тиграю підписали угоду про припинення бойових дій[en][98].

Військові злочини[ред. | ред. код]

Масові вбивства[ред. | ред. код]

Одна з численних братських могил мирних жителів у Тиграї, убитих федеральною армією Ефіопії та їх союзниками, 11 червня 2021 року[99]

На початку листопада 2020 року в місті Хамера відбулася різанина. Біженці, яких опитав Daily Telegraph, звинувачували в розправі амхарських ополченців, включаючи бійців Фано[100][101], а також бійців урядової армії[102]. Втікачі заявляли, що на них напали жителі з сусіднього регіону Амхара, які об'єднали сили з федеральними військами, вбиваючи тих, хто намагався втекти з країни. Зенебе, етнічний тиграєць, який став свідком різанини, порівняв те, що сталося з геноцидом. Джиді, також свідок, розповіла, як військові зупинили таксі, побили водія та двох пасажирів. За словами іншого свідка, вбивства відбувалися як з вогнепальної зброї, так і з холодної зброї[101]. 54-річний біженець, з яким The Guardian спілкувався, Гуш Телла сказав, що його побили федеральні сили безпеки. За його словами, лоялісти передали його молодіжній групі з Фано, яка звільнила його. Інші втікачі навпаки заявляли про рани, які вони приписували бійцям Фано[102]. Мешканець Хамери Мелес, опитаний The New York Times у таборі біженців, сказав, що амхарські ополченці навіть відрізали їм голови[103]. Пізніше ефіопська телерадіомовна корпорація заявила, що поблизу аеропорту Хамери було знайдено 70 могильних ям, що містять тіла. У телевізійному репортажі анонімний військовий чиновник приписує вбивства бійцям НФВТ[104].

У період з 9 по 10 листопада в місті Май Кадра була здійснена різанина проти місцевого населення, яке переважно було представниками амхарського народу. Більшість жертв — працівники-мігранти з різних регіонів. За даними Ефіопської комісії з прав людини, було вбито щонайменше 600 людей[105] [106]. Злочин було скоєно за допомогою сокир та мачете[107]. Ефіопська комісія підрахувала, що могло бути вбито ще більше мирних жителів: хтось зник безвісти, хтось сховався за містом. Комісія провела розрахунки після відвідування міста Май-Кадра в регіоні Тиграй та ряду інших міст Ефіопії. Влада ж звинуватила в усьому повстанців. За словами правозахисників, різанину організувала не сама НФВТ, а профспілкова група Самра. Разом із повстанцями та поліцією НФВТ вони нібито здійснили рейди, в результаті яких загинули сотні людей за своє походження. Також ті, хто вижив, казали, що деякі люди, які врятувалися від розправи, допомагали жертвам врятуватися і ховали їх у своїх будинках, церквах та на полях[108]. Паралельно в районі міста Адіграт відбувалися розправи над місцевим населенням, яке звинуватило в цьому військових Еритреї[109][110].

15 грудня, згідно з EEPA, 750 людей, які переховувались у церкві Марії Сіонської в Аксумі, були насильно вислані з храму та розстріляні на сусідній площі. У тому ж звіті EEPA зазначається, що були повідомлення про важкі бої в Мекеле та його передмістях, а також про артилерійські обстріли у Вукро[111].

18 січня в Хамері сталася нова різанина, під час якої бойовики проефіопської організації Фано вбили 92 місцевих жителів, пограбували будинки, підприємства та склади для зберігання продуктів[43].

1 березня за данними ЕЕРА ополченці Фано знову вбили 250 людей поблизу Хамери[112]. За даними того ж джерела, 11 березня в місті Енкікумель між Широю та Ендобагуною сталася різанина, де ефіопські та еритрейські війська стратили понад 100 людей[113]. 14 березня федеральні війська розстріляли 5 мирних жителів, вбивши 3 з них у місті Вукро. За словами місцевих жителів, вбивства були у відповідь на нещодавні напади повстанців[114]. 23 березня західні джерела повідомили про різанину в селі Тека-Тесфай у східному Тиграї, де нібито десятки цивільних були вбиті еритрейськими та ефіопськими солдатами[115]. За даними EEPA, 24 березня урядова армія знищила більше 20 мирних жителів поблизу міста Фревейні. Військові нібито витягли мирних жителів із громадського автобуса, а потім стратили[116].

5 квітня еритрейці вбили 30 мирних жителів у Май Када на сході Тиграю[117]. 8 квітня повідомлялося про нову серію масових вбивств еритрейських та ефіопських військ, в результаті яких загинуло понад 230 мирних жителів[118]. 12 квітня EEPA повідомила про серію масових вбивств, за якими, ймовірно, стоять ополченці Фано та федеральна армія. Загинуло понад 330 мирних жителів[119].

Гуманітарна ситуація[ред. | ред. код]

Видача продовольчої допомоги від USAID, 9 липня 2021 рік.

Нестабільна політична ситуація в сусідніх державах та роки конфліктів призвели до того, що Ефіопія стала одним з найбільших центрів біженців у світі.

На початку 2020 року в країні було 735 204 біженців, переважно з Південного Судану. Тиграй був одним із регіонів, де проживала значна кількість біженців[120].

Вибух конфлікту перетворився на діаметрально протилежну роль: саме громадяни Ефіопії стали біженцями. За даними УВКБ ООН, станом на 13 листопада понад 14,5 тис. дітей, жінок та чоловіків втекли від війни до Південного та Північного Судану. Крім того, багато ефіопців покинули свої домівки і проникли вглиб країни, де не ведуться бойові дії. У той же час становище 96 000 еритрейських біженців, які проживали у Тиграї, значно погіршилось[121]. Вже 18 листопада 2020 року, за словами голови Національної комісії з питань біженців Судану Абдула Сулеймана, в країні було 36 000 біженців. Як зазначає Червоний Хрест, в Ефіопії та за її межами розгортається «катастрофічна гуманітарна криза»[122]. Багато ефіопців переїхали через прикордонну річку до Суданського центру біженців Хамдаят. Безпосередній учасник подій Менгастаб Абракай, втікач із зони бойових дій, цитований NTD, сказав наступне[123]:

У нас вагітні жінки залишились на вулицях. Військові переслідували нас до кордону. Трапляються пограбування, погроми та вбивства, такі як у Руанді. Люди на вулицях не їли три-чотири дні. Я не знаю, де мої діти.

23 грудня Державний секретар Майк Помпео оголосив, що США виділять 18 мільйонів доларів для постраждалих[124]. Прес-секретар ООН Стефан Дюжарік заявив, що Всесвітня продовольча програма надіслала медичні засоби для лікування понад 10 000 людей за три місяці, тоді як їжа, надіслана їм для 35 000 біженців, вже досягла таборів Ада Харуш і Май Айні. Також він повідомив про постачання хімічних речовин для очищення води в регіоні. Крім того, ООН та уряд Ефіопії домовились створити механізми для обміну гуманітарною інформацією про Тиграй[125].

Пізніше в регіоні виникла гостра проблема з провізією. Станом на січень 2021 року мережа систем раннього попередження (FEWS NET) згідно з комплексною класифікацією фази продовольчої безпеки оцінювала ситуацію як кризову в значній частині регіону[126]. Наприкінці місяця The Economist стверджував, що ефіопський федеральний уряд навмисно утримував їжу намагаючись морити голодом бойовиків НФВТ[127]. Проте деякі органи влади Ефіопії не лише заперечували штучне походження кризи, а й голод взагалі. Вже 10 лютого Абер Тола, голова Ефіопського товариства Червоного Хреста (ERCS), заявив, що деякі біженці із зони конфлікту були виснажені, а їх «шкіра була на кістках»[128]. За його словами, гуманітарна допомога недоступна у 80 % регіону. На початку лютого Муферіат Каміль, ефіопська міністр миру, домовилась з представниками Всесвітньої продовольчої програми про розширення продовольчої торгівлі в регіоні Тиграй[128].

Реакція[ред. | ред. код]

Міжурядові організації[ред. | ред. код]

Країни[ред. | ред. код]

  • Джибуті Президент Джибуті Ісмаїл Омар Гелле висловив рішучу підтримку президенту Ефіопії, сказавши, що той вирішив «відновити правопорядок на федеральному рівні і покарати тих, хто намагається розколоти країну».[131].
  • Сомалі Президент Сомалі Мохамед Абдуллагі Мохамед також політично підтримав операцію проти Народного фронту за визволення Тиграю[5].
  • Туреччина Туреччина міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу заявив, що Туреччина розуміє рішення ефіопського федерального уряду вжити заходів для підтримання правопорядку в регіоні. Він висловив впевненість, що операція скоро закінчиться і не загрожує безпеці цивільного населення[132][133][134][135].
  • Велика Британія Домінік Рааб сказав, що він розмовляв з прем'єром Ефіопії та закликав до деескалації конфлікту в Тиграї, а також заявив, що цивільне населення та доступ до гуманітарної допомоги мають бути захищені[136].
  • США Держсекретар США Майк Помпео висловив смуток через трагічну загибель людей та закликав до деескалації конфлікту та негайних дій щодо відновлення миру[137].
  • Канада Міністр закордонних справ Канади Франсуа-Філіп Шампань висловив стурбованість ситуацією та закликав усі сторони проявляти стриманість. Він також закликав до мирного врегулювання та захисту цивільного населення[138].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Наступ урядових сил 4-28 листопада
    Наступ урядових сил 4-28 листопада
  • Ситуація з 28 листопада 2020 по 18 червня 2021 року.
    Ситуація з 28 листопада 2020 по 18 червня 2021 року.
  • Контрнаступ сил НФВТ з 6 липня по 20 серпня 2021
    Контрнаступ сил НФВТ з 6 липня по 20 серпня 2021
  • Наступ тиграйських сил на Аддис-Абебу 16 жовтня-1 грудня 2021
    Наступ тиграйських сил на Аддис-Абебу 16 жовтня-1 грудня 2021

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 9 листопада 2020 року повстанці НФВТ звинуватили Еритрею у військовому втручанні в конфлікт у Тиграї. Однак еритрейська сторона заперечувала свою причетність до бойових дій. Уряд Ефіопії також спочатку заперечував таку інформацію, але 23 березня 2021 року прем'єр-міністр Абій Ахмед Алі офіційно підтвердив, що еритрейські війська перебувають у зоні бойових дій. Це підтвердив 16 квітня постійний представник Еритреї при ООН Софія Тесфомаріам.
  2. ↑ Tigray: UAE drones support Ethiopia. African Military Blog News. 16 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 29 листопада 2020. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |6= (довідка)
  3. ↑ Президент Джибути выразил поддержку федеральному правительству Эфиопии. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  4. ↑ а б в г Briefing of ethiopian prime minister. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  5. ↑ а б Somalia supports Ethiopia's military actions in Tigray days after FM sacked. Garowe Online (англ.). Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  6. ↑ End of fighting in rebel Tigray region
  7. ↑ U.S. Urges Withdrawal of Eritrean Troops From Ethiopia. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  8. ↑ Ethiopian troops 'liberate' key town in Tigray, claim officials. The Guardian. 17 листопада 2020. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 17 листопада 2020.
  9. ↑ Arguments, African (29 січня 2021). Ethiopia: 'They Have Destroyed Tigray, Literally' – Mulugeta Gebrehiwot Speaks From the Mountains of Tigray. allAfrica.com (англ.). Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  10. ↑ Air strikes in Ethiopia's Tigray region will continue, PM says. CNN. 7 листопада 2020. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
  11. ↑ Ethiopia's Tigray conflict: Thousands reported killed in clashes. BBC News (en-GB) . 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  12. ↑ Заявление пресс-службы НФОТ от 09.11.2020. m.facebook.com (рос.). Процитовано 8 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. ↑ Tigray forces shot down ethiopian military plane. uk.reuters.com (англ.). Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 8 січня 2021.
  14. ↑ اثيوبيا: إسقاط طائرة عسكرية من طراز C-130 جنوب أقليم تغراي. 23 червня 2021. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 25 червня 2021.
  15. ↑ Dozens Killed in Market Airstrike in Ethiopia, Officials Say. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  16. ↑ Заявление тыграйского бюро по связям с общественностью от 23.11.2020. m.facebook.com (рос.). Процитовано 8 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  17. ↑ Guardian staff (21 грудня 2020). 'Slaughtered like chickens': Eritrea heavily involved in Tigray conflict, say eyewitnesses. The Guardian. Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 19 липня 2021.
  18. ↑ Ethiopia: Thousands of Tigray rebels killed, military claims. BBC News (en-GB) . 4 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
  19. ↑ Ethiopia: Investigation reveals evidence that scores of civilians were killed in massacre in Tigray state. Amnesty International. 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020.,Ethiopia commission says Tigray youth group killed 600 civilians in Nov 9 attack. Reuters. Nairobi. 24 листопада 2020. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020., Tigray rebels say nine civilians killed in Ethiopian attack. Reuters. 21 листопада 2020. Архів оригіналу за 19 лютого 2021. Процитовано 19 липня 2021., Ethiopia crisis: Tigray leader vows to keep fighting as government advances. BBC. Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 19 липня 2021.,Резня в Тыграе [Архівовано 13 листопада 2020 у Wayback Machine.], Обнаружено доказательство того, что многие мирные жители погибли во время резни в Тыграе [Архівовано 21 листопада 2020 у Archive.is] [1] [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Ethiopia: UN says 20,000 refugees missing in Tigray. www.aljazeera.com (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
  21. ↑ Новая война в Эфиопии: сепаратисты Тыграя атаковали два аэропорта, нанесен удар по Эритрее [Архівовано 19 листопада 2020 у Wayback Machine.], НЕ МЕНЕЕ 20 ТЫСЯЧ ЭФИОПЦЕВ БЕЖАЛИ В СУДАН, СПАСАЯСЬ ОТ КОНФЛИКТА В ТЫГРАЕ [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.], В Судан прибыли более 36 тысяч беженцев из Эфиопии [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.], ЭФИОПСКИЕ ВОЙСКА СОБИРАЮТСЯ ШТУРМОВАТЬ МЯТЕЖНЫЙ МЭКЭЛЕ [Архівовано 6 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Независимая газета, 26 ноября 2020, [2] [Архівовано 16 грудня 2020 у Wayback Machine.], [3] [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.], [4][недоступне посилання]
  22. ↑ а б Война в Эфиопии: власти заявили о взятии столицы мятежного Тыграя - BBC News Русская служба. BBC. 28 листопада 2020. Архів оригіналу за 16 грудня 2022. Процитовано 14 грудня 2023. (рос.)
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 24 березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ Ефіопія занурюється у війну. Як у найдавнішій країні Африки зруйнувалися мрії і виник голод. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  25. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  26. ↑ Walsh, Declan (20 грудня 2021). Foreign Drones Tip the Balance in Ethiopia's Civil War. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 22 грудня 2021.
  27. ↑ В эфиопском штате Тыграй введено военное положение. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  28. ↑ а б Кризис в Тыграі. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 21 липня 2021.
  29. ↑ Премьер Эфиопии отказался от внешней помощи в операции в Тыграі [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.] // Взгляд, 15 ноября 2020
  30. ↑ Власти Эфиопии начали внутренний вооружённый конфликт. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  31. ↑ Ethiopia: Unlawful Shelling of Tigray Urban Areas. Human Rights Watch (англ.). 11 лютого 2021. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
  32. ↑ Африканский Союз потребовал прекращения боевых действий в Эфиопии из-за заявления лидера Тыграя об эритрейском вторжении. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  33. ↑ Ракеты, выпущенные из Эфиопии попали в столицу Эритреи. Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  34. ↑ Премьер-министр Эфиопии предупреждает силы Тиграя, что крайний срок истек. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  35. ↑ Правительственные войска Эфиопии одержали ряд побед на западе и востоке Тыграя. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  36. ↑ Ethiopian army launches final phase of Tigray operation. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  37. ↑ Tigray leaders promise fight to death. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  38. ↑ Ethiopia bombardment Tigray. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  39. ↑ Ethiopian prime minister announces military operation in Tigray. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 21 липня 2021.
  40. ↑ Tigray leader says about fighting with ethiopian government. Архів оригіналу за 15 грудня 2020. Процитовано 21 липня 2021.
  41. ↑ Tigray forces shot down ethiopian military plane. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 21 липня 2021.
  42. ↑ Aid group staffer killed in Tigray. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021.
  43. ↑ а б Situation Report EEPA HORN No. 60 — 19 January 2021 [Архівовано 21 липня 2021 у Wayback Machine.] (Europe External Programme with Africa)
  44. ↑ War in Tigray ongoing – TPLF belies Ethiopia govt. Africa News (англ.). 23 грудня 2020. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 25 грудня 2020.
  45. ↑ EEPA Report on the Horn of Africa Situation December 31 - IDN-InDepthNews Analysis That Matters. www.indepthnews.net. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 1 січня 2021.
  46. ↑ Sudan officers ambushed by Ethiopian forces. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 4 серпня 2021.
  47. ↑ Суданские военный отбили атаку эфиопских ополченцев на своей государственной границе [Архівовано 4 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Аргументы недели, 19 декабря 2020
  48. ↑ Board accuses Sudanese forces of conspiring with TPLF to kill civilians. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 4 серпня 2021.
  49. ↑ Ethiopia: Founding TPLF member arrested. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
  50. ↑ Head Of The TPLF Clique Ringleaders Sebhat Nega Arrested. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
  51. ↑ Ethiopian military says it killed 15 members of rebellious Tigray forces, captured 8 others. Reuters. 10 січня 2021. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
  52. ↑ Tigray: Ethiopian army kills ex-Foreign Minister Seyoum Mesfin. msn.com. Al Jazeera. 13 січня 2021. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
  53. ↑ Former Ethiopian FM, 3 others killed in shootout. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 4 серпня 2021. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  54. ↑ Situation Report EEPA HORN No. 84 – 15 February 2021 (PDF). Europe External Programme with Africa. 14 лютого 2021. Архів (PDF) оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
  55. ↑ Situation Report EEPA HORN No. 85 – 16 February 2021 (PDF). Europe External Programme with Africa. 16 лютого 2021. Архів (PDF) оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 16 лютого 2021.
  56. ↑ Situation Report EEPA HORN No. 86 – 17 February 2021 (PDF). Europe External Programme with Africa. 17 лютого 2021. Архів (PDF) оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  57. ↑ Ethiopia: TPLF claims killing hundreds of government troops. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  58. ↑ Tigray government lays out its terms for peace. Eritrea Hub. 19 лютого 2021. Архів оригіналу за 19 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  59. ↑ Three Tigray political parties issue demands. Tghat. 20 лютого 2021. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  60. ↑ Seb-Hidri Tigray press release on the war on Tigray. Tghat. 21 лютого 2020. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 25 лютого 2020.
  61. ↑ Ethiopia – Tigray Region Humanitarian Update – Situation Report Last updated: 28 Feb 2021. United Nations Office for the Coordination of Humanitarian Affairs. 28 лютого 2021. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  62. ↑ Situation Report EEPA HORN No. 100 – 10 March 2021 (PDF). Europe External Programme with Africa. 10 березня 2021. Архів (PDF) оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 10 березня 2021.
  63. ↑ Prime Minister Abiy on Tigray war: From will «wrap up soon» to «fighting on 8 fronts». Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  64. ↑ #BREAKING #Thread. According to Getachew Reda of #TDF, who just called me, #OperationAlula offensive was launched this morning at 5 am by TDF 4th Army (with assistance from 3rd Army) at Agbe and all the way to Hagere Salam. TDF has faced off 2 #ENDF divisions. #Ethiopia #Tigray Tweet added by Kjetil Tronvoll @KjetilTronvoll. Twuko. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 27 червня 2021.
  65. ↑ The 4th, 3rd and 1st armies of the TDF continue to destroy units after units of Abiy Ahmed's army for a third day in a row. Obviously, a criminal army whose sole vocation is killing innocent children and unarmed mothers has proved no match for the heros and heroines of the TDF. Архів оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  66. ↑ Libération, 29 June 2021: «Alula», l'opération militaire qui a soudain fait basculer la guerre au Tigré [Архівовано 29 червня 2021 у Wayback Machine.]
  67. ↑ Situation Report EEPA HORN No. 176 - 29 June 2021 (PDF). Europe External Programme with Africa. Архів (PDF) оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  68. ↑ Tronvoll, Kjetil (25 червня 2021). Eritrea's final war?. Ethiopia Insight (амер.). Архів оригіналу за 3 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  69. ↑ According to Getachew Reda of TDF, who just called me, Operation Alula offensive was launched this morning at 5 am by TDF 4th Army (with assistance from 3rd Army) at Agbe and all the way to Hagere Salam. TDF has faced off 2 ENDF divisions. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  70. ↑ Just in In the picture- ENDF prisoners of war. Yesterday's attack on a busy village market was a retaliation to TDF's successive victories in the Operation Alula that dismantled over 8 enemy divisions. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  71. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  72. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2021. Процитовано 21 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  73. ↑ Ethiopia's Tigray conflict: Unilateral ceasefire declared. YahooNews. 28 червня 2021. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 28 червня 2021.
  74. ↑ Eritrean forces withdraw from key towns in Ethiopia's Tigray. AP NEWS (англ.). 29 червня 2021. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  75. ↑ Burke, Jason (6 липня 2021). Tigray forces mobilise against militias from neighbouring province. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
  76. ↑ Rebel forces in Ethiopia's Tigray region launch new offensive. France 24 (англ.). 13 липня 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
  77. ↑ Mersie, Ayenat; Fick, Maggie (13 липня 2021). Ethiopia: Tigray forces push south as Amhara militias mobilise. Reuters. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
  78. ↑ Алексей Целунов. Кризис в Эфиопии: гражданская война на всех фронтах и перспективы мира // РСМД, 21 сентября 2021.
  79. ↑ Ethiopia: Fear Tigray conflict could trigger all-out war. DW. 20 липня 2021. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  80. ↑ Ethiopia's Tigray forces enter neighboring Afar region, Afar says. CNN. 20 липня 2021. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  81. ↑ Full set of pictures of the TDF capturing ENDF+OSF equipment and POWs in Afar Region. Telegram. Ethiopia Map. 20 липня 2021. Процитовано 21 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  82. ↑ Tigrayan forces take control of Ethiopian town Lalibela, a UN World Heritage Site - eyewitnesses. Reuters. 5 серпня 2021. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  83. ↑ Lalibela: Ethiopia's Tigray rebels take Unesco world heritage town. bbc.com. 5 серпня 2021. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  84. ↑ Aboudouh, Ahmed (16 жовтня 2021). Fears for humanitarian crisis engulfing Tigray as Abiy Ahmed launches make or break war. The Independent (англ.). Процитовано 18 жовтня 2021.
  85. ↑ Повстанцы Тыграя убили на севере Эфиопии 30 мирных жителей
  86. ↑ Houreld, Katharine (9 жовтня 2021). Airstrikes against Tigrayan forces intensify in Ethiopia's Amhara region -TPLF spokesman. Reuters (англ.). Процитовано 13 жовтня 2021.
  87. ↑ CNN, Gianluca Mezzofiore, Bethlehem Feleke, Barbara Arvanitidis and Sharon Braithwaite. Three children killed in airstrikes on Ethiopia's Tigray region, UN says. CNN. Процитовано 20 жовтня 2021.
  88. ↑ TGHAT, A compilation of the verified list of civilian victims from different sources [Архівовано 29 кастрычніка 2021 у Wayback Machine.]
  89. ↑ В результате удара ВВС Эфиопии по целям в столице Тыграя погибли 10 человек
  90. ↑ Ethiopia: Tigrayan forces ‘seize strategic town in Amhara region'. The Guardian. 30 жовтня 2021. Архів оригіналу за 30 серпня 2022. Процитовано 12 жовтня 2022. (англ.)
  91. ↑ Повстанцы Тыграя заявили, что захватили город на севере Эфиопии. ТАСС. Процитовано 2 листопада 2021.
  92. ↑ Тэлеграм-канала «Рэсентымент» ад 14:18 1 лістапада 2021
  93. ↑ Пост Тэлеграм-канала «Рэсентымент» ад 14:14 1 лістапада 2021
  94. ↑ Reuters (11 листопада 2021). Ethiopia rounds up high-profile Tigrayans, U.N. staff. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  95. ↑ Влада Ефіопії заарештувала високопоставлених осіб Тиграю: серед них співробітники ООН. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.
  96. ↑ Власти Эфиопии решили отменить чрезвычайное положение. Красная весна (рос.). Архів оригіналу за 24 вересня 2022. Процитовано 24 вересня 2022.
  97. ↑ В Эфиопии регион Тыграй откликнулся на заявление властей о перемирии. Красная весна (рос.). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 24 вересня 2022.
  98. ↑ Harter, Fred (3 листопада 2022). Ethiopia's truce is a step toward ending civil war, but there are reasons for caution. NPR.
  99. ↑ Voice of America — Tigrinya, 11 June 2021: 'ነበርቲ ሓውዜን ግዳያት ኵናት ትግራይ ብጅምላ ይቐብርሉ ኣለው'ፀብፃብ ሄዘር ሞርዶክ [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
  100. ↑ Ethiopian military seizes airport as fighting rages in Tigray. Al Jazeera English. 11 листопада 2020. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
  101. ↑ а б Brown, Will (23 листопада 2020). After the bombs they attacked with knives, claim Ethiopians fleeing peace prize winner's war. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  102. ↑ а б Akinwotu, Emmanuel (2 грудня 2020). 'I saw people dying on the road': Tigray's traumatised war refugees. The Guardian. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 2 грудня 2020.
  103. ↑ Latif Dahir, Abdi (9 грудня 2020). Fleeing Ethiopians Tell of Ethnic Massacres in Tigray War. The New York Times. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
  104. ↑ 70 clandestine burial pits found in Humera-reports. Ethiopia Observer. 29 листопада 2020. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  105. ↑ Ethiopia: Investigation reveals evidence that scores of civilians were killed in massacre in Tigray state. Amnesty International. 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
  106. ↑ Maikadra massacre is a "crime of atrocity": Human Rights Commission. Addis Standard. 24 листопада 2020. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  107. ↑ Множество гражданских убиты в Тыграі. Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 19 липня 2021.
  108. ↑ Подсчитано число погибших в результате массовой резни в Эфиопии [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Lenta.ru, 24 ноября 2020
  109. ↑ Nyssen, Jan (2021). The situation in Tigray at the beginning of 2021. Researchgate. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
  110. ↑ Situation Report EEPA HORN No. 31 – 20 December (PDF). Europe External Programme with Africa. 20 грудня 2020. Архів (PDF) оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
  111. ↑ Situation Report EEPA HORN No. 50 – 09 January 2021 (PDF). Europe External Programme with Africa. 9 січня 2021. Архів (PDF) оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 9 січня 2021.
  112. ↑ Situation Report EEPA HORN No. 96 – 03 March 2021 (PDF). Europe External Programme with Africa. 3 березня 2021. Архів (PDF) оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 4 березня 2021.
  113. ↑ Situation Report EEPA Horn No. 102 12 March 2021 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 березня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  114. ↑ Situation Report EEPA Horn No.103 15 March 2021 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  115. ↑ Situation Report EEPA Horn No. 110 24 March 2021 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
  116. ↑ EEPA No. 111 – 25 March 2021 (PDF). Europe External Programme with Africa. 25 березня 2021. Архів (PDF) оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  117. ↑ Twitter message by BeniamTewolde, message No. 1381284866273255425 . Beniam Tewolde is mechanical engineer and staff of Grand Valley State University in the USA.
  118. ↑ EEPA No. 123 – 9 April 2021 (PDF). Europe External Programme with Africa. 9 квітня 2021. Архів (PDF) оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  119. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2021. Процитовано 29 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  120. ↑ Ethiopia Country Refugee Response Plan 2020—2021. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  121. ↑ Humanitarian crisis deepens amid ongoing clashes in Ethiopia's Tigray region. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  122. ↑ В Судан прибыли более 36 тысяч беженцев из Эфиопии [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] // Russia Today, 18 ноября 2020
  123. ↑ НЕ МЕНЕЕ 20 ТЫСЯЧ ЭФИОПЦЕВ БЕЖАЛИ В СУДАН, СПАСАЯСЬ ОТ КОНФЛИКТА В ТЫГРАЕ [Архівовано 17 липня 2021 у Wayback Machine.] // NTD, 16 ноября 2020
  124. ↑ The United States’ Humanitarian Assistance Response to Conflict in Ethiopia’s Tigray Region. US Department of State (англ.). 23 грудня 2020. Архів оригіналу за 6 січня 2021. Процитовано 25 грудня 2020.
  125. ↑ Humanitarian aid has started to trickle into Ethiopia's Tigray: UN. Xinhua (англ.). 23 грудня 2020. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 25 грудня 2020.
  126. ↑ Continued conflict in Tigray coupled with low economic activity drives Emergency (IPC Phase 4). Famine Early Warning Systems Network. 10 лютого 2021. Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  127. ↑ After two months of war, Tigray faces starvation – Ethiopia's government appears to be blocking food deliveries to the region. The Economist. 23 січня 2021. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 11 лютого 2021.
  128. ↑ а б Ethiopian Red Cross says 80 percent of Tigray cut off from aid. France 24. Agence France Presse. 10 лютого 2021. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  129. ↑ Anna, Cara (9 листопада 2020). Ethiopia reshuffles top officials as Tigray conflict grows. ABC News. Associated Press. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  130. ↑ Fick, Maggie; Cawthorne, Andrew (10 листопада 2020). MacSwan, Angus; MClean, William (ред.). African bloc urges ceasefire as Ethiopia claims airport in Tigray. Reuters. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  131. ↑ Soudan, François (24 листопада 2020). 'Abiy Ahmed had to punish those seeking to break up Ethiopia' – Djibouti President. The Africa Report. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020.
  132. ↑ Ethiopia explains legal measures in Tigray to Turkey – Turkey News. Hürriyet Daily News (англ.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  133. ↑ Şafak, Yeni (18 листопада 2020). Dışişleri Bakanı Çavuşoğlu: Etiyopya'da çatışmaların arasında kalan Türk vatandaşlar Addis Ababa'ya getirildi. Yeni Şafak (tr-TR) . Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  134. ↑ SABAH, DAILY (16 листопада 2020). Turkish FM Çavuşoğlu, Ethiopian counterpart Demeke discuss Tigray conflict, legal measures. Daily Sabah (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  135. ↑ Etiyopya adım adım iç savaşa gidiyor. www.ntv.com.tr (тур.). Архів оригіналу за 6 січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  136. ↑ Anna, Cara; Magdy, Samy (10 листопада 2020). Ethiopia's conflict spills over border as thousands flee. Washington Post. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  137. ↑ US calls for end to conflict in Ethiopia's Tigray: Pompeo. Al Arabiya. AFP. 5 листопада 2020. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  138. ↑ Champagne, François-Philippe [@FP_Champagne] (7 листопада 2020). Canada is deeply concerned by the situation in the Tigray region of #Ethiopia. We call on all parties to show restraint, to work towards de-escalation of tensions and a peaceful resolution to the dispute. We urge all parties to ensure the safety and protection of civilians (Твіт). Процитовано 10 листопада 2020 — через Твіттер.
2001—2010
Друга російсько-чеченська війна • Конфлікт у Республіці Македонія • Перша Івуарійська громадянська війна • Війна проти тероризму • Війна в Афганістані • Війна у північно-західному Пакистані • Ісламське повстання в Магрибі • Дарфурський конфлікт • Війна в Іраку • Громадянська війна в Сомалі • Конфлікт у Ківу • Перша громадянська війна в ЦАР • Друга громадянська війна в Чаді • Лівансько-ізраїльський конфлікт • Конфлікт у дельті Нігеру • Російсько-грузинська війна • Збройний конфлікт на Північному Кавказі •
2011—2020
Перша громадянська війна у Лівії (Міжнародна військова операція в Лівії) • Громадянська війна в Сирії (Міжнародна військова операція в Сирії — Інтервенція Росії — Інтервенція Туреччини) • Операція Лінда Нчі • Друга громадянська війна в ЦАР • Війна в Малі • Прикордонний конфлікт між Суданом та Південним Суданом • Війна проти Ісламської держави • («Непохитна рішучість») • Конфлікт у Північному Ківу • Громадянська війна в Південному Судані • Громадянська війна в Іраку (Міжнародна військова операція в Іраку) • Друга громадянська війна у Лівії (Вторгнення США в Лівію) • Російсько-українська війна (Війна на сході України) • Громадянська війна в Ємені • Вторгнення в Ємен • Чотириденна війна • Збройний конфлікт у Тиграї • Друга карабаська війна
2021—2030
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збройний_конфлікт_у_Тиграї&oldid=41740783