French
DeutschРено де Шатільйон — Вікіпедія
| Рено де Шатільйон | |
|---|---|
| фр. Renaud de Châtillon | |
 | |
| Народився | бл.1120 Ледон |
| Помер | 4 липня 1187 Хаттін ·страта |
| Країна |  Королівство Франція[1][2][3] |
| Національність | француз |
| Діяльність | регент, лицар |
| Знання мов | французька |
| Учасник | Битва на Рогах Хаттіна, Битва при Монжизарі, Crusader raids on the Red Sead і Siege of Kerakd |
| Титул | князь Антіохії |
| Посада | Баїліф Єрусалимського королівстваd |
| Військове звання | лицар |
| Термін | 1153–1163 роки |
| Попередник | Раймунд де Пуатьє |
| Наступник | Боемунд III |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Шатільйон-сюр-Луанd |
| Батько | Ерве II де Донзі |
| У шлюбі з | Констанція Готвіль Стефанія де Мії |
| Діти | 1 син та 3 доньки |
 | |
Рено (Райнальд) де Шатільйон (*Renaud de Châtillon, бл.1120 — 4 липня 1187) — французький феодал, хрестоносець, князь Антіохії у 1153–1163 роках, запеклий ворог мусульман.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з роду Шатільйон із графства Невер. Син Ерве II, володаря Донзі, Жьєну, Шатільйону. У 1147 році успадкував Шатільйон, проте амбіції спонукали його долучитися до учасників Другого хрестового походу. Після відступу у 1149 році від Дамаска деякий час перебував в Єрусалимі. У 1153 році опинився в Антіохії, де закохав в себе удову Раймунда де Пуатьє — Констанцію. З нею таємно одружився.
Незабаром був оголошений співволодарем Антіохійського князівства. Цей шлюб не визнав Аймеріх, патріарх Антіохії. За це Рено де Шатільйон засадив Аймеріха до в'язниці. Також проти Шатільйона виступив король Балдуїн III, під тиском якого патріарха Антіохії було звільнено.
У 1155 році імператор Мануїл послав своїх послів до Антіохії, пропонуючи визнати Рейнальда новим князем Антіохійським, якщо він почне похід проти вірмен Кілікії, що повстали проти візантійського панування[4]. Мануїл також пообіцяв, що компенсує Рейнальду витрати на кампанію[4]. Рейнальд розгромив вірмен під Александреттою в 1155 р. і звернувся до Мануїла з вимогою надіслати обіцяну компенсацію[5]. Після відмови імператора надіслати Шатільйону кошти, Рено уклав союз з Торосом II, королем Кілікії, проти Візантії. Вірменські загони атакували супротивника на суходолі, а Рено спорядив похід проти Кіпру (володіння Візантії), прибережні міста якого сплюндрував. У 1158 році візантійський імператор рушив проти Антіохії, але Рено де Шатільйон не зміг довго протистояти. Зрештою він вимушений принижено прохати про пробачення. У 1159 році визнав себе васалом Візантії.
Після цього почав здійснювати грабіжницькі рейди на сирійські міста. Під час одного з нападів на Мараш у 1161 році потрапив у полон. У полоні провів 15 років. Інформації про час, прведений в полоні майже не залишилось. Відмо лише, що він утримувався в полоні разом із Жосленом III, графом Едесським, що був захоплений на декілька місяців раніше[6]. Лише у 1176 році його викупили за 120 тис. золотих динарів. Можливо в цьому допомогли пасербиця Марія, що вийшла заміж за імператора Мануїла I, або донька Агнес — дружина Бели III, короля Угорщини.
Рено де Шатільйон увійшов до почту короля Балдуїна IV, виконував декілька важливих доручень до візантійського імператора. У 1177 році оженився на спадкоємиці Зайордання, основу володінь склали потужні замки Керак[en] та Монреаль. Звідси здійснював численні грабіжницькі походи проти мусульманських купців та прочан, жорстоко поводився з полоненими. У 1177 році допоміг королю перемогти Салах ед Діна у битві при Монжизарі.
У 1182 році пограбуванням каравану прочан до Мекки Шатільйон порушив перемир'я (існувало з 1180 року). В результаті Салах ед Дін розпочав нову війну. Під час війни з мусульманами Рено намагався створити невеликий флот, щоб грабувати міста на узбережжі Червоного моря і створити загрозу для самої Мекки. Зрештою брат Салах-ад-діна Аль-Аділ завдав поразки Шатільйону, проте той врятувався. У свою чергу Салах-ад-дін взяв в облогу Рено у його замку Керак[en]. Лише допомога Раймунда III, графа Триполійського, врятувала фортецю від захоплення. Після цього Шатільйон на деякий час припинив набіги.
Загибель[ред. | ред. код]
У 1186 році знову захопив великий єгипетський караван, що йшов до Дамаска. Це призвело до початку чергової війни з Салах ед Діном. Рено де Шатільйон брав участь у вирішальній битві при Хаттіні, де хрестоносці зазнали нищівної поразки. Рено було захоплено у полон й того ж дня страчено.
Родина[ред. | ред. код]
1 Дружина — Констанція Готвіль (1127–1163)
Діти:
- Агнес (д/н-1184), дружина Бели III, короля Угорщини
- Жанна (д/н-1204), дружина Боніфація, короля Фессалоніки
2. Дружина — Стефанія, донька Філіппа де Мії, сеньйора Трансйорданії
Діти:
- Рено (д/н), помер дитиною
- Алікс (д/н-1235), дружина Аццо VI д'Есте.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.counterpunch.org/leupp11052010.html
- ↑ https://etd.ohiolink.edu/ap:0:0:APPLICATION_PROCESS=DOWNLOAD_ETD_SUB_DOC_ACCNUM:::F1501_ID:osu1337898606,inline
- ↑ http://foreignpolicyblogs.com/2010/11/09/crusaders-in-a-cosmic-war/
- ↑ а б Baldwin, Marshall W. (1969) [1955]. "The Latin States under Baldwin III and Amalric I, 1143–1174; The Decline and Fall of Jerusalem, 1174–1189". In Baldwin, Marshall W. (ed.). The First Hundred Years. A History of the Crusades. Vol. I. The University of Wisconsin Press. pp. 528–561, 590–621. ISBN 978-0-299-04834-1
- ↑ Barber, Malcolm (2012). The Crusader States. Yale University Press. ISBN 978-0-300-11312-9
- ↑ Runciman, Steven (1989) [1951]. The Kingdom of Jerusalem and the Frankish East, 1100-1187. A History of the Crusades. Vol. II. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-06163-6
Джерела[ред. | ред. код]
- Pierre Aubé, Un Croisé contre Saladin, Renaud de Châtillon, Fayard, Paris, 2007 (ISBN 978-2-213-63243-8)
- Hamilton, Bernard: «Reynald of Chatillon». In: Alan V. Murray (ed.), The Crusades. An Encyclopedia, Santa Barbara 2006
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рено де Шатільйон |
| ||||||||||
