Євангеліє від Матвія (фільм) — Вікіпедія

Євангеліє від Матвія
Il Vangelo Secondo Matteo
Жанр	драма
Режисер	П'єр Паоло Пазоліні
Продюсер	Альфредо Біні
Сценарист	П'єр Паоло Пазоліні
На основі	Мт
У головних ролях	Енріке Іразокі, Маргеріта Карузо
Оператор	Тоніно Деллі Коллі
Композитор	Луїс Енрікес Бакалов
Художник	Луїджі Скаччаноче
Костюмер	Даніло Донаті
Кінокомпанія	Arco Film (Італія) Lux Compagnie Cinématographique de France (Франція)
Дистриб'ютор	Titanus[d] і Netflix
Тривалість	137 хв.
Мова	італійська
Країна	Італія  Франція
Рік	1964
Дата виходу	2 жовтня 1964 (Італія)
IMDb	ID 0058715

«Євангеліє від Матвія» (італ. Il Vangelo secondo Matteo) — фільм П'єра Паоло Пазоліні 1964 року, знятий за мотивами Євангелія від Матвія і присвячений римському Папі-реформатору Іоанну ХХІІІ.

Картина отримала дві премії Венеційського кінофестивалю (1964), премію Національної ради кінокритиків США (1967) та низку інших нагород.

Сюжет[ред. | ред. код]

Сюжет побудовано за текстом Євангелія від Матвія, задля чого Пазоліні вибрав з нього найбільш детальну і реалістичну розповідь апостола Матвія, втіливши свій задум «від рядка до рядка наслідувати текст євангеліста Матвія, не роблячи ні сценарію, ні режисерської розробки. Переводити з максимальною точністю в образотворчий ряд. Жодної видуманої фрази в інтересах монтажу»^[1]. Сцени стрічки короткі, переважно без слів.

Історія створення[ред. | ред. код]

Фільму передував довгий підготовчий період, позначений низкою складнощів і проблем. Фільм було нелегко «запустити» перш за все через сумніви потенційних спонсорів щодо того, як представити на суд громадської думки Христа, створеного атеїстом і марксистом Пазоліні^[2]. Крім того режисер роком раніше з'являвся перед судом за образу релігійних почуттів у зухвалій комічній притчі «Овечий сир» про селянина, який під час знімання фільму на біблейський сюжет помер на хресті, обжершись сиром^[1].

Більше року Пазоліні шукав виконавця на роль Христа. Розглядалися кандидатури Аллена Гінсберга і Євгена Євтушенко^[3], але у своєму виборі режисер зупинився на 19-річному іспанському студентові Енріке Іразокі, побачивши якого відразу зрозумів, що це саме той образ, якого він шукав^[4]. Більшість інших ролей зіграли непрофесійні актори.

Знімання «Євангелія» розпочали на початку весни 1964 року а наприкінці літа стрічку завершили. Планувалося, що місцем дії повинна була стати Палестина, але через постійний воєнний стан Ізраїлю та з економічних міркувань, від цієї ідеї відмовилися^[5]. Знімання Йордану відбувалося між Орте і Вітербо, сцену на Оливковій горі — на березі між Віллою Адріана і Тіволі, Вифлеємом стало село в Апулеї, Єрусалим — в старовинній частині Матери і Кротоне, на Етні знімали спокушування диявола.

Над фільмом працювали такі відомі в кіноіндустрії особистості, як художник по костюмах Даніло Донаті і оператор Тоніно Деллі Коллі.

Саундтрек до фільму був дуже еклектичний, варіюючись від Баха і Моцарта до фолк-блюз-джаз співачки Одетти.

Прем'єра фільму відбулася 4 вересня 1964 року на 24-му Міжнародному кінофестивалі у Венеції. Демонстрація закінчилася бурхливими тривалими оплесками^[6].

Актори[ред. | ред. код]

Художні собливості фільму[ред. | ред. код]

На відміну від багатьох фільмів на біблейські теми, в «Євангелії від Матвія» зроблено наголос на реалістичність.

Основними особливостями стрічки є чорно-біла плівка (темрява), камера без штативу (відчуття моменту), плани головних осіб з-за спини (близькість), часто крупні плани облич (розмова), очі які дивляться на тебе (вічність), музика Бетховена і блюз у джаз-виконанні Одетти (спокій), дитя-ангел (ідея), характери персонажів (боротьба).

Пазолілі, як зазначає російський кінокритик Сергій Кудрявцев^[ru], повідав історію Христа так, як вона могла статися насправді, при цьому особливо підкресливши бунтарський характер Ісуса, «першого люмпена» і «першого революціонера», що кинув виклик сильним світу цього, фарисеям і римській владі^[7].

Сам Пазоліні, визнаючи, що «Євангеліє від Матвія» — дуже суперечливий фільм, заплутаний, часом дезорієнтуючий, так характеризує свою роботу^[8]:

«Розповідаючи історію Христа, я не реконструював її в істинному виді. Це мені просто не вдалося б, тому що тоді потрібно було б робити релігійний фільм, а я людина невіруюча. <…> Я хотів відтворити не життя Христа такою, якою вона була, а історію Христа плюс два тисячоліття її інтерпретації — за цей час християнство сильно міфологізувало його біографію, яка сама по собі дуже малозначуща».

Ще один важливий момент фільму «Євангеліє від Матвія» — це його монументальність. Це кіно, має свою позицію, яка може комусь подобатись або ні. Особистий вибір формує розуміння відповідного сприйняття чи не сприйняття. Фільм викликає відчуття в процесі думок, він несе ідею Пазоліні. Тому це кіно і вважається класикою, але розуміється як світ одного автора.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

• Діву Марію у сценах страти Ісуса зіграла мати режисера — Сюзана Пазоліні.
• Апостола Пилипа зіграв 21-літній філософ Джорджо Агамбен. Письменники Хуан Родольфо Вількок і Наталія Гінзбург зіграли Каяфу і Марію з Віфанії відповідно.
• У фільмі відбувся дебют Нінетто Даволі в ролі без слів (зіграв пастора), проте в титрах не був згаданий. Пізніше актор стане постійним учасником фільмів Пазоліні.
• Пазоліні «пропустив» слово «святий» у назві фільму, але, зокрема, англійською мовою назва переведена як «The Gospel According to St. Matthew».

Премії і номінації[ред. | ред. код]

Фільм був відзначений на МКФ у Венеції Великим призом Екуменічного журі, що діє від імені Ватикану.

Фільм було номіновано у 1966 році на Оскар в категоріях:

• Найкраща робота художника-постановника/декоратора;
• Найкращий дизайн костюмів (Данило Донаті);
• Найкраща музика.

Див. також[ред. | ред. код]

• Страсті Христові (фільм)

Джерела[ред. | ред. код]

• Э. Сичилиано. Жизнь Пазолини. — СПб. : Лимбусс Пресс, ООО «Издательство К. Тублина», 2012. — 715 с. — ISBN 978-5-8370-0548-0.(рос.)
• Мусский И. А. Евангелие от Матфея //  — М. : Вече, 2008. — ISBN ISBN 978-5-9533-2750-3.(рос.)
• "Pasolini, Il Cristo dell'Eresia (Il Vangelo secondo Matteo). Sacro e censura nel cinema di Pier Paolo Pasolini (Edizioni Joker, 2009) by Erminia Passannanti, ISBN 978-88-7536-252-2

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• «Євангеліє від Матвія» на сайті IMDb (англ.) (Перевірено 13 грудня 2014)
• «Євангеліє від Матвія» на сайті Rotten Tomatoes (англ.) (Перевірено 13 грудня 2014)
• Євангеліє від Матвія на сайті AllMovie (англ.) (Перевірено 13 грудня 2014)

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво відео на YouTube (італ.) Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Каталог кінофільмів AFI · AllCinema · AllMovie · ANICA · Ciné-Ressources · Cinémathèque québécoise · ČSFD · Danmarks Nationalfilmografi · Deutsche Synchronkartei · EDb · elFilm · FilmAffinity · Filmweb · Internet Movie Database · KINENOTE · LUMIERE · MovieMeter · Moviepilot · MyMovies.it · Netflix · Open Media Database · Online-Filmdatenbank · Rivista del Cinematografo · Rotten Tomatoes · Scope · The Movie Database · Turner Classic Movies · Unifrance · Британський інститут кінематографії · Шведська база даних фільмів Словники та енциклопедії Encyclopædia Britannica Нормативний контроль EIDR: 10.5240/7D62-1D63-864D-CB87-FB4E-M · Freebase: /m/012j85 · ISAN: 0000-0000-6CBB-0000-U-0000-0000-L · J9U: 987007379346505171 · LCCN: n85017139

п о р Фільми П'єра Паоло Пазоліні 1960-і Аккатоне (1961) • Мама Рома (1962) • РоГоПаГ (новела «Овечий сир») (1963) • Євангеліє від Матвія (1964) • Птахи великі і малі (1966) • Відьми (епізод «Земля, побачена з Місяця») (1967) • Цар Едіп (1967) • Каприз по-італійськи (епізод «Хмари — що це?») (1968) • Теорема (1968) • Любов і лють (епізод «З паперовою квіткою») (1969) • Свинарник (1969) • Медея (1969) ‎ 1970-і Трилогія життя: Декамерон (1971) • Кентерберійські оповідання (1972) • Квітка тисячі й однієї ночі (1974) • Трилогія смерті: Сало, або 120 днів Содому (1975) Документальні Гнів (1963) • Стіни Сани (1964) • Il Padre selvaggio (1965) • Comizi d'amore (1965) • Вибір натури в Палестині для «Євангелія від Матвія» (1965) • Нотатки до фільму про Індію (1968) • Нариси роману про нечистоти (1970) • Нотатки у пошуках африканського Ореста (1970) • 12 грудня (1972)