Євдокія — Вікіпедія

Євдокі́я (дав.-гр. Εὐδοκία) — жіноче ім'я грецького походження. Жіночий відповідник чоловічого імені Євдоким. Походить від слова εὐδοκία — благовоління (за іншим тлумаченням — «добра слава»). На Русь потрапило з християнством із Візантії; було популярним серед нижчих станів, до XVIII століття - і серед вищих. Після Жовтневої революції використовується в основному як чернече[джерело?].

Українські народні форми імені — Докі́я[1][2], Явдо́ха[3], Ві́вдя[4]. Зменшено-пестливі форми: Євдося, Докійка, Докієнька, Докієчка, Доня, Дося, Досенька, Досечка, Доська, Доця, Доценька, Доцечка, Доцька, Дуся, Дусенька, Дусечка, Дуня, Дуненька, Дунечка, Явдоня, Явдоненька, Явдонечка, Явдонька, Явдошенька, Явдошечка, Явдошка[5].

День Явдохи (Євдокії)[ред. | ред. код]

За церковним календарем, день пам’яті Святої Євдокії (Явдохи), що припадає на 1 березня.

Докладніше: Свята Євдокія

Спрадавна не лише перший день весни, але й нового року, який колись починався навесні; за повір’ям, прокидається бабак від зимової сплячки, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить до Благовіщення; те саме робить і ховрашок; святу Євдокію називають ще Весні́вкою, бо вона нібито завідує у Бога весною; в цей день не працювали, щоб не розгнівити святу, бо може наслати морози; повертаються з вирію ластівки («Ластівки прилітають — погоду обіцяють»); вони віщують добру погоду, коли літають низько над землею, «стеляться», отже, можна сіяти овес; з днем пов’язано багато прикмет, — «яка Явдоха, таке й літо», «звідки вітер на Явдоху повіє, звідти й весна», «на Явдохи гарний день — треба сіяти льон»[6].

Відомі носії імені[ред. | ред. код]

В культурі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]