Єврейський антифашистський комітет — Вікіпедія

Єврейський антифашистський комітет (ЄАК) — громадська організація євреїв СРСР, сформована на початку Другої світової війни під впливом уряду СРСР. Існувала з лютого 1942 року по листопад 1948 року, коли вона була ліквідована рішенням політбюро ЦК ВКП(б) як «центр антирадянської пропаганди», лідери організації були страчені радянським урядом.

Історія[ред. | ред. код]

22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР. Уряд СРСР намагався отримати допомогу від США і Великої Британії, і вважав, що єврейські громади мали вагомий вплив на уряди цих країн. 24 серпня 1941 року НКВС СРСР організував у Москві мітинг представників єврейського народу. На ньому висунули пропозицію про створення Єврейського антифашистського комітету.

Разом з постанням ЄАК єврейські антифашистські організації виникли в США («Єврейська рада комітетів допомоги СРСР» на чолі з фізиком А. Ейнштейном і письменником Ш. Ашем), Палестині («Ліга Ві») тощо.

Відповідальним за діяльність ЄАК було призначено керівника Рад інформбюро О. Лозовського (С. Дрідзо). До ЄАК увійшли поет С. Маршак, кінорежисер С. Ейзенштейн, музикант Д. Ойстрах, академік П. Капіца, генерал Я. Крейзер та інші — вихідці з різних регіонів СРСР, в тому числі України.

Комітет організовано радянським урядом у лютому 1942 року. Головою ЄАК призначили єврейського актора та громадського діяча Соломона Міхоелса. В комітет ввійшло багато відомих євреїв — діячів культури і науки СРСР, військові. Відповідальним за повсякденну роботу комітету призначили голову Радінформбюро Соломона Лозовського (Дрідзо).

У травні 1942 в Москві відбувся другий мітинг ЄАК, присвячений збиранню коштів на придбання військової техніки для фронту. Тільки для комплектування танкового підрозділу «Радянський Біробіджан» було зібрано 3 млн. крб. Значну суму — близько 33 млн. доларів ЄАК зібрав у США, Канаді, Мексиці, Великій Британії та Палестині.

У липні 1942 в м. Куйбишеві (нині Саратов, РФ) мовою ідиш почав виходити друкований орган ЄАК — газета «Ейнікайт» («Єднання»), яка розповсюджувалася в СРСР та кордоном. Також було налагоджено трансляцію інформаційних радіопередач комітету для США та Великої Британії. 1943 члени ЄАК здійснили 7-місячне турне по США, Канаді, Мексиці та Великій Британії, яке сприяло поновленню розірваних у 1930-х зв’язків між радянським та світовим єврейством. 1944 ЄАК висунув пропозиції створити в СРСР спеціальну комісію допомоги євреям, які постраждали від війни, а на території Поволжя або Криму — Єврейську Радянську Республіку. Однак вони були відхилені урядовими інституціями.

У травні 1945, після перемоги над фашистською Німеччиною, ЄАК оприлюднив декларацію, в якій наголошувалося на солідарності, що постала між радянськими євреями та євреями інших країн світу. У перші повоєнні роки діяльність ЄАК зосереджувалася переважно на виданні газети «Ейнікайт» (з лютого 1945 виходила тричі на тиждень). Готувалися до видання збірники документальних матеріалів — «Чорна книга» (про злочини нацистів проти єврейського населення на окупованих територіях СРСР) та «Червона книга» (про участь євреїв у боротьбі проти фашизму).

Основні напрямки діяльності ЄАК[ред. | ред. код]

1. Встановлення міжнародних зв'язків з єврейськими громадами країн антигітлерівської коаліції.
2. Матеріальна допомога Червоній Армії.
3. Поширення інформації щодо геноциду євреїв з боку гітлерівської Німеччини та її союзників.
4. Пропаганда героїчних вчинків євреїв-воїнів Червоної армії, участь євреїв у русі опору.

Комітет випускав газету «Ейнікайт» («Єдність») мовою ідиш. Члени комітету звертались в пресі до євреїв усього світу із закликом підтримати боротьбу СРСР з гітлерівською Німеччиною. У травні 1942 року і квітні 1944 року ЄАК провів мітинги єврейської громадськості.

Встановлення міжнародних контактів[ред. | ред. код]

ЄАК відіслав до зарубіжних періодичних видань 23 125 статей, більше ніж 3000 фотографій. Було проведено 944 радіопередачі на Велику Британію та США. На захід надіслано 12 рукописів книг. Соломон Міхоелс та Іцик Фефер у 1943 році відвідали США, Велику Британію, Канаду та Мексику. За пропозицією ЄАК утворена міжнародна редакційна рада «Чорної книги» свідчень про нацистські злочини щодо євреїв. За впливом ЄАК єврейськими комітетами допомоги СРСР утвореними у США було придбано для Червоної армії тисячу танків, п'ятсот літаків, військове обладнання та обмундирування.

Захист євреїв у СРСР[ред. | ред. код]

Поступово основна діяльність комітету перейшла на засудження поширення в СРСР антисемітських настроїв і допомогу євреям, які поверталися на визволені від нацистів території.

ЄАК офіційно не був прихильником виїзду євреїв з СРСР до Палестини, проте агітував про створення єврейської автономії в Криму — так званої «Кримської Каліфорнії». Це а також з закінченням війни стало приводом для організації урядом кампанії проти ЄАК 1946—1948 роках. МДБ СРСР звинуватило діячів ЄАК у антирадянській пропаганді і націоналістичній діяльності. 20 листопада 1948 рішенням політбюро ЦК ВКП(б) ЄАК було ліквідовано.

Доля членів комітету[ред. | ред. код]

Діяльність ЄАК припинилась у листопаді 1948 через репресії проти його членів. У січні 1948 розстріляно театрального режисера голову ЄАК С. Міхоелса. Того ж року було заарештовано керівний склад комітету, закрито газету «Ейнікайт». Протягом 1948–1952 більше сотні осіб звинуватили у «злочинних» зв’язках з ЄАК. 1952 за вироком військової колегії Верховного суду СРСР було розстріляно 30 активістів комітету. Серед них — літератори України Давид Бергельсон, Давид Гофштейн, Лев Квітко, Перец Маркіш, Іцик Фефер.

Підставою для звинувачень стали також їхні контакти з іноземними засобами масової інформації, представниками зарубіжних єврейських організацій. 22 листопада 1955 року та ж сама військова колегія суду скасувала свій вирок «за відсутністю складу контрреволюційного злочину». Реабілітовані були й інші репресовані у справі ЄАК.

Література[ред. | ред. код]

• О. Козерод. Єврейський антифашистський комітет // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.251 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Єврейський антифашистський комітет

• Володимир Пристайко, Олександр Пшенніков, Юрій Шаповал. Сумна річниця справа єврейського антифашистського комітету^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Еврейский антифашистский комитет: …и конец (рос.)
• EAK. О его разгоне и репрессиях властей. (рос.)
• Еврейский антифашистский комитет // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

п о р Злочини та каральні операції тоталітарного режиму СРСР Червоний терор (1917—1921)1 Жовтневий переворот 1917 Розстріл сім'ї Романових Червоний терор у Криму Придушення тамбовського повстання Філософський корабель Окупація України 1918—1920 Розстріли полонених в Базарі Воєнний комунізм Військові окупації Радянським Союзом Сталінські репресії (до 1950-х років) ГУЛАГ Знищення кобзарів та лірників Розкуркулення Розкозачення Насильницька колективізація «Вороги» народу Сталінські списки Великий терор Процес Спілки визволення України Справа «Союзу визволення Білорусі» Справа СОФІН Розстріляне відродження Репресії проти кобзарів та бандуристів Польська операція НКВС Грецька операція НКВС Вінницька трагедія Куропати Сандармох Биківня Чорна ніч Катинський розстріл Масові розстріли в'язнів НКВС Розстріли в'язнів у Дубно Репресії проти есперантистів Справа Ленінградського товариства глухонімих Сталінські репресії в Азербайджані Єврейський антифашистський комітет Справа лікарів Терор голодом Голодомор 1921—1923 Голодомор 1932—1933 Голодомор у Казахстані 1932—1933 Голодомор в Білорусі Закон про п'ять колосків Голодомор 1946—1947 Депортація народів у СРСР Кримські татари Фіни Корейці Китайці Понтійські греки Чеченці та інгуші Німці Карачаївці Балкарці Калмики Турки-месхетинці Часткові виселення: Червнева депортація Операція «Юг» Балтійські народи Українці Масові знищення: Убивство в Хайбаху Злочини Другої світової війни Пакт Молотова — Ріббентропа Вторгнення СРСР до Польщі Окупація Західної України Майнільський інцидент Агресія проти Фінляндії Окупація балтійських країн Злочини Червоної армії проти українців у роки Другої світової війни Злочини радянських партизанів на українських землях Повоєнні Військові окупації Радянським Союзом Спецгрупи НКВС Голодомор 1946—1947 Операція «Вісла» Блокада Західного Берліна Болгарська осінь 1949 року Придушення повстання в Берліні 1953 Придушення «Угорської революції» 1956 Новочеркаський розстріл 1962 Вторгнення до Чехословаччини 1968 Операція «Північ» Інтервенція в Афганістан 1979 Чорнобильська катастрофа Антирелігійний терор Фінляндизація Русифікація в Україні у Білорусі у Польщі Замовні політичні вбивства та замахи на вбивство Симон Петлюра (1926) Володимир Оскілко (1926) Ґарет Джонс (1935) Євген Коновалець (1938) Лев Троцький (1940) Лев Ребет (1957) Степан Бандера (1959) Примітка: 1 В цьому розділі об'єднано політику де-юре різних комуністичних режимів (РРФСР, УРСР, БСРР, ЗСФРР), які де-факто мали одне керівництво.