French
DeutschЄжи Радзивілович — Вікіпедія
| Єжи Радзивілович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| пол. Jerzy Radziwiłowicz | ||||||
 Єжи Радзивілович у 2013 році | ||||||
| Дата народження | 8 вересня 1950 (73 роки) | |||||
| Місце народження | Варшава, Польща | |||||
| Громадянство |  Польща | |||||
| Професія | актор | |||||
| Alma mater | Театральна академія імені Александра Зельверовича | |||||
| Роки активності | 1972 — наш час | |||||
| IMDb | ID 0705956 | |||||
| Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
 Єжи Радзивілович у Вікісховищі | ||||||
Єжи Радзивілович (пол. Jerzy Radziwiłowicz; нар. 8 вересня 1960, Варшава, Польща) — польський театральний та кіноактор.
Біографія[ред. | ред. код]
Єжи Радзивілович народився 8 вересня 1950 року у Варшаві в сім'ї перукаря і домогосподарки. Провів своє дитинство і юність у варшавському районі Грошов, закінчив XLVII ліцей ім. Станіслава Виспянського. У ліцеї він захопився театром і відвідував драматичний гурток[1]. У 1972 році Радзивілович закінчив Театральну академію ім. Александра Зельверовича, яка в той час була Державною вищою театральною школою у Варшаві. По закінченні школи Радзивілович переїхав до Кракова, де отримав ангажемент у Старому театрі. Виступи на сцені він поєднував з викладанням у Державній вищій театральній школі в Кракові, де в 1981—1984 роках обіймав посаду проректора. З 1998 року Радзивілович працює в Народному театрі у Варшаві.
Єжи Радзивілович дебютував у кіно роллю Генріка в драмі Станіслава Родзевича «Двері в стіні» (пол. Drzwi w murze) (1973). Міжнародну популярність здобув як виконавець головних ролей Матеуша Біркута і його сина Мацея Томчика у знаменитій дилогії Анджея Вайди — «Людина з мармуру» (1977) і «Людина із заліза» (1981). Серед найкращих кіноролей Радзивіловича — Єжи у фільмі відомого французького режисера Жана-Люка Годара «Пристрасть» (1982), Сатов в екранізації роману Достоєвського «Біси» (1988, реж. А. Вайда). Знімався також у фільмах видатних кінорежисерів — Жака Ріветта, Кшиштофа Зануссі, Іва Анжело, Марти Месарош.
Єжи Радзивілович переклав польською мовою п'єси Мольєра «Дон Жуан» і «Тартюф», а також «Уявна служниця, або Покараний шахрай» П. Маріво.
Він був почесним членом Комітету підтримки Броніслава Коморовського напередодні президентських виборів у Польщі 2015 року[2].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Єжи Радзивілович одружений з письменницею й режисеркою Євою Марковською-Радзивілович. Подружжя має сина і доньку.
Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1973 | ф | Двері в стіні | Drzwi w murze | Генрік |
| 1976 | ф | Даґні | Dagny | Printer of 'Zycie' |
| 1976 | ф | Людина з мармуру | Czlowiek z marmuru | Матеуш Біркут / Мацек Томчик |
| 1977 | ф | Мадам Боварі це я | Pani Bovary to ja | незнайомець на залізничній станції |
| 1978 | ф | Без наркозу | Bez znieczulenia | студент |
| 1979 | ф | В дорозі | Útközben | актор |
| 1979 | тф | Ключник | Klucznik | Яцек |
| 1980 | ф | У білий день | W bialy dzien | «Кораб» |
| 1981 | ф | Людина із заліза | Czlowiek z zelaza | Матеуш Біркут / Мацек Томчик |
| 1981 | ф | Великий пейзаж Алексіса Друвена | Le grand paysage d'Alexis Droeven | Жан-П'єр |
| 1981 | тф | Дорога | Droga | |
| 1982 | ф | Рись | Rys | |
| 1982 | ф | Пристрасть | Passion | Єжи |
| 1983 | ф | Це суворе життя | Dies rigorose Leben | Джой |
| 1984 | ф | Без кінця | Bez konca | Антек Жиро |
| 1986 | ф | Ангел вогню | Ognisty aniol | Антек Жиро |
| 1986 | ф | Відстрочка | W zawieszeniu | Марсель |
| 1987 | ф | Біси | Les possédés | Шатов |
| 1987 | тф | Злочин і покарання | Zbrodnia i kara | Родіон Раскольников |
| 1993 | ф | Смерть як окрайчик хліба | Smierc jak kromka chleba | священик |
| 1994 | тф | Зерно, окроплене кров'ю | Ziarno zroszone krwia | оповідач, озвучування |
| 1995 | ф | Одкровення незнайомцеві | Модест | |
| 1995 | ф | Камінь на камінь | Kamien na kamieniu | Сімон П'єтрушка |
| 1996 | ф | Сьома кімната | A hetedik szoba | Ганс |
| 1996 | ф | Познань 56 | Poznan 56 | професор |
| 1997 | ф | Дуже чисте повітря | Un air si pur... | Данієль |
| 1997 | ф | Час зради | Czas zdrady | Савонарола |
| 1998 | ф | Таємний захист | Secret défense | Вальзер |
| 1999 | ф | Білл Даймонд: Історія однієї миті | Bill Diamond - Geschichte eines Augenblicks | голос Білла Даймонда |
| 2000 | ф | Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом | Zycie jako smiertelna choroba przenoszona droga plciowa | |
| 2001 | ф | Людина з натовпу | L'homme des foules | Павел Марковіч |
| 2001 | ф | Чорний пляж | La plage noire | А. |
| 2001 | тф | Червнева ніч | Noc czerwcowa | |
| 2003 | ф | Історія Марі і Жульєна | Histoire de Marie et Julien | Жульєн Мюллер |
| 2004—2008 | с | Мент | Glina | Анджей Гаєвський |
| 2008 | ф | Полуничне вино | Wino truskawkowe | священик |
| 2008 | тф | Внутрішні голоси | Głosy wewnętrzne | |
| 2012 | ф | Колоски | Poklosie | ректор |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jerzy Radziwiłowicz (пол.). film.onet.pl. Процитовано 4.12.2016.
- ↑ Barbara Sowa. Kto wszedł do komitetu poparcia Komorowskiego, a kto z niego wypadł? Cała Lista. dziennik.pl. 16.03.2015. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 4.12.2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jerzy Radziwiłowicz, Łukasz Maciejewski: Wszystko jest lekko dziwne. Jerzy Radziwiłowicz w rozmowie z Łukaszem Maciejewskim. Warszawa: 2012.
Посилання[ред. | ред. код]
- Єжи Радзивілович на сайті filmpolski.pl (пол.)
|
