Кругликова Єлизавета Сергіївна — Вікіпедія

Єлизавета Кругликова
рос. Елизавета Сергеевна Кругликова
Автопортрет Є. Круглікової, 1910 рік.
При народженні рос. Елизавета Сергеевна Кругликова
Народження 31 січня 1865(1865-01-31)
Петербург, Російська імперія
Смерть 21 липня 1941(1941-07-21) (76 років)
  Ленінград, СРСР
Поховання Літераторські мостки
Національність росіянка
Країна СРСР
Жанр пейзаж, театрально-декораційне мистецтво, силует, монотіпія
Навчання Московське училище живопису, скульптури та зодчества і Académie Vittid
Діяльність художниця
Роки творчості 1895-1939
Відомі учні Костенко Костянтин Євтихійович
Роботи в колекції Національна галерея Вірменії і Print Collectiond[1]

CMNS: Кругликова Єлизавета Сергіївна у Вікісховищі

Єлизавета Сергіївна Кругликова (рос. Кругликова, Елизавета Сергеевна 31 січня, 1865, Санкт Петербург — 21 липня, 1941, Ленінград) російська художниця, майстер офорту, силуету, монотипії.

Біографія коротко[ред. | ред. код]

Походить з родини російського офіцера. Дід майбутньої художниці сам був малювальником і аматором, що робив силуети. Пізніше Круглікова буде теж прихильницею цієї техніки гравюри, значно розширивши її художні можливості.

  • у 1890—1895 рр. навчалась в Московському училищі живопису, скульптури і архітектури.
  • У 1895—1914 рр. продовжила навчання в Парижі, де жила і займалася в студії Ф. Колароссі.
  • У 1909—1914 рр. — викладач в академії «La Pallette» в Парижі, де вела курс «офорт».
  • З 1914 р. в Петербурзі, який не покинула з початком 1-ї світової війни.
  • У 1922—1929 рр. професор, викладач класу графіки в Академії мистецтв(тоді перейменовану на Вищій художньо-технічний інститут (ВХУТЕІН). Займалась театрально-декораційним мистецтвом, була художником в Державному театрі маріонеток.
М. Нестеров. Портрет Є. С. Кругликової (1938)

Захоплювалась рідкісними і призабутими техніками гравюри — м'який лак, меццо-тінто, акватінта. Стала визнаним майстром призабутої графічної техніки монотипія, що на межі між графікою і живописом. Автор портретів силуетів.

  • Марини Цветаєвої, 1920
  • Миколи Гумільова
  • Олександра Бенуа
  • Д. Бурлюка, 1921
  • В. Іванова, 1924 та ін.
  • Всеволода Мейерхольда

Мандрувала по країнам Європи, подорожувала по Греції, Італії, Франції, Іспанії. Серед знайомих художниці — Максиміліан Волошин, Сергій Дягілєв, художник Михайло Нестеров, що створив два портрети Єлизавети Круглікової (зберігає Третьяковська галерея.

Круглікова і Україна[ред. | ред. код]

У 1880-х роках разом з батьком жила в місті Полтава. Зустрічалась там з художниками -передвижниками (Г. Мясоєдовим, Л.Позеном), бо обирала свій майбутній фах.

У 1914 р. в місті Київ у тодішній газеті «Искуссто в Южной России» була надрукована її стаття «Художественная гравюра и техника офорта и монотипии», бо художниця виступала пропагандистом графічних технік.

Друковані книги[ред. | ред. код]

  • « Париж накануне войны в монотипиях Е. С. Кругликовой», 1916
  • «Силуєті современников», 1922
  • «Призвание поета», 1925
  • «Сураханы», 1931
  • «Азнефть», 1934

Твори в музейних збірках[ред. | ред. код]

Фестиваль монотіпії[ред. | ред. код]

Техніку монотіпії не забули завдяки Кругліковій. У 2009 р. був проведний фестиваль монотіпії, присвячений пам'яті художниці.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Елизавета Сергеевна Кругликова. Жизнь и творчество. — Л.: Художник РСФСР, 1969. — 132 с.
  • Исаев В. Ю. Сокровища Дома Волошина. Альбом. — Симферополь: СОНАТ, 2004. — 400 с. — ISBN 966-8111-40-0.
  • Каталог «Е. С. Кругликова и её ученики», Л. 1985
  • Альбом «Е. С. Кругликова», Л. 1989
  1. https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/131623