Єрмошина Лідія Михайлівна — Вікіпедія

Єрмошина Лідія Михайлівна
біл. Лідзія Міхайлаўна Ярмошына
Народилася 29 січня 1953(1953-01-29) (71 рік)
Слуцьк, Бобруйська область, Білоруська РСР, СРСР
Країна  Білорусь
Діяльність юристка, політична діячка, державна діячка
Alma mater Балтійський федеральний університет імені Іммануїла Канта (1975)
Заклад Центральна комісія Республіки Білорусь із виборів та проведення республіканських референдумів
Нагороди
Order of Fatherland 3rd Class орден Пошани
Заслужений юрист Республіки Білорусь
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Єрмошина.

Лідія Михайлівна Єрмошина, уроджена Горковенко[1] (біл. Лідзія Міхайлаўна Ярмошына (Гаркавенка)[2]; нар. 29 січня 1953, Слуцьк, Мінська область, Білоруська РСР, СРСР) — білоруська державна діячка, членкиня (1992—1996) і голова (1996—2021)[3][4] Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів Республіки Білорусь. Заслужений юрист Республіки Білорусь (2003).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї військовослужбовця[3]. У 1975 році закінчила юридичний факультет Калінінградського державного університету (нині Балтійський федеральний університет імені Іммануїла Канта).

Працювала юрисконсультом (1975—1987) торговельних і промислових підприємств Калінінграда і Бобруйська, помічником прокурора Жовтневого району Калінінграда (1987—1988), головою юридичної служби Бобруйського міськвиконкому (1988—1996)[3].

6 грудня 1996 року призначена на посаду голови Центральної комісії з виборів і проведення республіканських референдумів Республіки Білорусь замість попередника Віктора Гончара, який зник безвісти в 1999 році.

Розлучена, мала сина Олексія, який працював юристом[3][5]. У червні 2017 року недержавні ЗМІ Білорусі повідомили про смерть 40-річного Олексія Єрмошина.

Нагороди[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

  • Мати колишнього політв'язня Микити Лиховида Олена Лиховид вважає, що Лідія Єрмошина, назвавши жінок, які активно беруть участь у громадському житті, «поганими матерями» і «поганими дружинами», образила всіх матерів Білорусі і саме слово «мати»[8]. За висловлювання «Цим жінкам робити нічого! Сиділи б удома, борщ варили, а не площами шастали!» Єрмошина була нагороджена російської антипремією «Сексист року» (2010) в номінації «Жінки проти жінок»[9][10].
  • У відповідь на критику Л. Єрмошиною кандидата в президенти на виборах 2010 року Миколая Статкевича, екс-політв'язень і політолог Сергій Марцель заявив: «Єрмошина непокоїться, бо Статкевич показав режиму, що він послідовний і, головне, ефективний політик»[11].
  • Один із керівників кампанії «За справедливі вибори» Віктор Корнєєнко пов'язує побоювання Єрмошиної з тим, що, мабуть, вона «підсвідомо розуміє, що вибори, які проводяться за її сценарієм, рано чи пізно обов'язково призведуть до жорстких протестів».
  • У 2006, 2010, 2020 роках Лідії Єрмошиній заборонили в'їзд на територію Євросоюзу за «причетність до фальсифікацій»[1][12]. Вона також потрапила під санкції США (2006)[13], Канади[14], Великої Британії[15][16] та Швейцарії[17][18] (2020).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Лидия Ермошина: история взлёта юристки из Бобруйска (рос.). Свободный Регион. 22 березня 2014. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  2. ↑ Гуштын А., Марціновіч Я. (26 грудня 2014). Гісторыя ўзлёту бабруйскай юрысткі Лідзіі Ярмошынай (біл.). Наша Ніва. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 19 вересня 2016.
  3. ↑ а б в г Кто есть Кто в республике Беларусь: Ермошина Лидия Михайловна. Белорусская деловая газета. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 26 листопада 2011.
  4. ↑ Исаченко, Алина (17 грудня 2021). За что Лукашенко уволил бессменную главу ЦИК Ермошину; до 12 лет колонии за призывы к санкциям. Главное в Беларуси за неделю. BBC Росія (рос.).
  5. ↑ Умер единственный сын Лидии Ермошиной (рос.). Sputnik Беларусь. 11 червня 2017. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 12 червня 2017.
  6. ↑ Руководители госорганов Беларуси награждены орденами Почёта и Отечества III степени (рос.). Президент Республики Беларусь. 12 січня 2014. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 29 вересня 2015.
  7. ↑ С.Лебедев вручил Грамоту Исполнительного комитета СНГ Председателю ЦИК Беларуси Л.Ермошиной (рос.). Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 30 березня 2020.
  8. ↑ Калинкина, Светлана (16 грудня 2011). Елена Лиховид: Ермошина оскорбила прекрасное слово «мать». Білоруський партизан. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  9. ↑ Ермошина победила в борьбе за интернет-премию «Сексист года-2010». Європейське радіо для Білорусі. 14 січня 2011. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
  10. ↑ Ермошина победила в конкурсе «Сексист года-2010» (рос.). Telegraf.by[be]. 14 січня 2011. Архів оригіналу за 5 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
  11. ↑ Геваркин, Эдуард (15 серпня 2016). Ермошиной надо бояться не оппозицию, а правительство, которое довело людей до ручки (рос.). UDF.BY. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2016.
  12. ↑ Хто і якія санкцыі ўвёў супраць уладаў Беларусі. Разьбіраемся (біл.). Радіо Свобода. 19 лютого 2021. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  13. ↑ Issuance of new Belarus Executive Order; Belarus Designations; Liberia Designation Removal (англ.). Міністерство фінансів США. 19 червня 2006. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.
  14. ↑ Consolidated Canadian Autonomous Sanctions List (англ.). Міністерство закордонних справ Канади[en]. 19 жовтня 2015. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  15. ↑ Consolidated List of Financial Sanctions Targets in the UK (PDF) (англ.). Office of Financial Sanctions Implementation HM Treasury. 25 червня 2021. Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  16. ↑ Staff, Reuters (29 вересня 2020). UK sanctions Belarus leader Lukashenko (англ.). Reuters. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  17. ↑ Switzerland joins EU in sanctions against top Belarus officials (англ.). Swissinfo[en]. 13 жовтня 2020. Архів оригіналу за 6 січня 2021. Процитовано 13 вересня 2021.
  18. ↑ SECO: Ordinance on measures against Belarus (англ.). Staatssekretariat für Wirtschaft. 13 жовтня 2020. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 13 вересня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Президентство
Внутрішня політика
Зовнішня політика
Президентські вибори
Прем'єр-міністри
Сім'я
Меми
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єрмошина_Лідія_Михайлівна&oldid=42232822