Іванівці (Мукачівський район) — Вікіпедія

село Іванівці
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Мукачівський район
Громада Івановецька сільська громада
Облікова картка Іванівці (Мукачівський район) 
Основні дані
Засноване 1400
Населення 1222
Площа 1,736 км²
Густота населення 703,92 осіб/км²
Поштовий індекс 89622
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°28′18″ пн. ш. 22°38′43″ сх. д. / 48.47167° пн. ш. 22.64528° сх. д. / 48.47167; 22.64528Координати: 48°28′18″ пн. ш. 22°38′43″ сх. д. / 48.47167° пн. ш. 22.64528° сх. д. / 48.47167; 22.64528
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Місцева влада
Адреса ради с. Іванівці, вул. Миру, 15
Карта
Іванівці. Карта розташування: Україна
Іванівці
Іванівці
Іванівці. Карта розташування: Закарпатська область
Іванівці
Іванівці
Мапа
Мапа

Іва́нівці — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі. Адміністративний центр Івановецької сільської громади.

Орган місцевого самоврядування — Івановецька сільська рада. Населення становить 1222 особи.

Історія[ред. | ред. код]

Згадується у XIII столітті, а вперше його назва була названа в 1333 році. У 1391 р. згадується як майно королеви.

Іванівці згадується в XIV столітті як село, де займалися вирощуванням винограду.

Залишки місцевої середньовічної церкви були виявлені в 1869 році. Ймовірно, вона припинила існування після 1650 року.

У XIX столітті село було відоме своїми лікувальними ваннами, а в 1881 році в південно-східній частині села була побудована лікувальна лазня.

У 1947 р. між селами Іванівці і Лохово НКВД СРСР влаштувало автокатастрофу, щоб убити греко-католицького єпископа Теодора Ромжу. Єпископ лишився живий, і тоді його отруїли в лікарні Мукачева. 31 жовтня 1993 р. біля с. Іванівці відкрили пам'ятник єпископу-мученику.

Церква св. великомученика Дмитра. 1830.

У XIV ст. в Малих і Великих Іванівцях поряд з руським населенням проживало багато римо-католиків, які мали мурований храм, залишки якого ще було видно в кінці XIX ст. (замальовки цих руїн зробив відомий закарпатський історик Тиводар Легоцький у 1869 p.), а також певна кількість реформатів.

У XVII ст. села злилися під назвою Іванівці. Церкву згадують у 1692 р. У 1704 р. будинок парохії і дерев'яна церква стояли пусткою. У 1733 р. вже не згадують інші конфесії, крім греко-католицької. Тоді ж іде мова про стародавню дерев'яну церкву св. Дмитра.

Теперішня церква є типовою мурованою спорудою базилічної форми, яку датують 1878 р. До 1927 р. церква була вкрита шинґлами. У 19271928 роках проведено ремонт, очолюваний майстром М. Білаком. Іван і Юрій Товтини, які працювали в Америці, дали гроші на бляху. Тоді ж розбудували вівтарну частину і прибудували захристію. З місцевих майстрів згадують Юрія Кармазина. Церкву всередині малював художник С. Сарновський у 1954 р., коли священиком був о. Василь Дюлай, а кураторами — Дмитро Дерев'яних, Дмитро Кека та Дмитро Митрьо. У 1984 р. за о. Василя Шемета, кураторів Івана Кеки, Івана Кармазина та Дмитра Ґерея ужгородський художник Василь Павліщук виконав нове малювання.

Біля церкви споруджено металеву дзвіницю з трьома дзвонами. Найменший відлив в Малих Геївцях у 1931 р. за 3500 корон, пожертвуваних Василем з Клячанова та його дружиною Анною Герц. Великий дзвін відлив Фрідєш Шелтенгофер з синами в Шопроні (Угорщина).

Присілки[ред. | ред. код]

Брод

Брод - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Іванівці

Згадки:  1264/270: Borod, 1357: Brod


Малі Іванівці

Малі Іванівці - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Іванівці

Згадки: 1600: Kisiványi, 1645: Kis Ivani


Кулінкоц

Кулінкоц - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Іванівці

Згадки: 1600: Kulinkóc , 1610: Kulinko, 1630: Kulinka, 1645: Kulinkafalva, 1851: Kolinkócz, 1873: Kolinkoc, 1882: Kulinkóc, 1888: Kulinkócz, 1892: Kulinkócz, 1902: Klulinkócs

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1251 особа, з яких 596 чоловіків та 655 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1222 особи.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,71 %
російська 0,65 %
румунська 0,25 %
угорська 0,08 %
інші 1,31 %

Відомі люди[ред. | ред. код]

В селі народилися:

Туристичні місця[ред. | ред. код]

- храм св. великомученика Дмитра. 1830.

- Залишки місцевої середньовічної церкви були виявлені в 1869 році. Ймовірно, вона припинила існування після 1650 року.

- У XIX столітті село було відоме своїми лікувальними ваннами, а в 1881 році в південно-східній частині села була побудована лікувальна лазня.

- 31 жовтня 1993 р. біля с. Іванівці відкрили пам'ятник єпископу-мученику Ромжі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання[ред. | ред. код]