French
DeutschІван Вишошевич — Вікіпедія
| о. Іван Вишошевич, ЧСВВ | |
|---|---|
 о. д-р Іван Вишошевич, ЧСВВ | |
| Народився | 25 листопада 1887 Стойдрага |
| Помер | 9 грудня 1969 (82 роки) Загреб, Соціалістична Республіка Хорватія, СФРЮ |
| Країна |  Австро-Угорщина.svg){kind=small} Югославія |
| Місце проживання | Крехів Лаврів Рим Інсбрук Перемишль Загреб |
| Діяльність | ієромонах, педагог |
| Alma mater | Папський Григоріанський університет і Інсбруцький університет |
| Науковий ступінь | доктор богослов'я і доктор канонічного права |
| Заклад | Перемишльська греко-католицька семінарія, Українська папська колегія святого Йосафата і Греко-католицька семінарія в Загребі |
| Посада | ректор |
| Батько | Янко |
| Мати | Зора |
о. Іван Вишошевич[1][2], ЧСВВ (хресне ім'я Юрій, прізвище також Вішошевіч[3]; хорв. Ivan Djuro Višošević; 25 листопада 1887, Стойдрага — 9 грудня 1969, Загреб) — хорватський церковний діяч, греко-католицький ієромонах-василіянин, доктор богослов'я і канонічного права, духівник Української папської колегії святого Йосафата в Римі, ректор Греко-католицької духовної семінарії в Загребі (1924—1956).
Життєпис[ред. | ред. код]
Юрій Вишошевич народився 25 листопада 1887 року в селі Стойдрага (тоді Австро-Угорщина, нині належить до Загребської жупанії в Хорватії) в сім'ї греко-католицького священника Янка Вишошевича і його дружини Зори. Після першого року студій в греко-католицькій семінарії в Загребі за порадою владики Діонізія Няраді 16 травня 1908 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехові. На облечинах отримав чернече ім'я Іван. 14 січня 1910 року склав перші обіти і, відбувши до кінця навчального року риторику в Крехові, переїхав до Лаврова на дворічні студії філософії (1910—1912). Богослов'я вивчав у Римі в Папському Григоріанському університеті та проживав в Українській папській колегії святого Йосафата.[4] 26 квітня 1914 року склав вічні обіти у Василіянському Чині. Через початок війни Італії з Австрією навесні 1915 року разом зі всіма студентами і настоятелями колегії змушений був залишити Рим і на доручення протоігумена о. Платоніда Філяса поїхав на студії до єзуїтської колегії Канізіянум в Інсбруці, які закінчив докторатом (тема «Mt 16, 17-19 in critica recentiorum protestantorum (nominatim Aregusti Dell)», захист 12 квітня 1917)[5]. 7 липня 1915 року був рукоположений єпископом Діонізієм Няраді у Радатовичах, де його батько був парохом.[3]
Перші роки після висвячення провів о. Іван Вишошевич у Галичині, спочатку як професор церковного права й історії для василіянських богословів у Лаврові в 1917—1921 роках, а відтак як духовник у Перемишльській греко-католицькій духовній семінарії (1921/1922). Наступного року отримав призначення на духовника Української папської колегії святого Йосафата в Римі і за два роки зумів також закінчити студії канонічного права в Григоріанському університеті, осягнувши другий докторат. Коли в 1924 році василіяни на прохання владики Няраді перебрали провід Греко-католицької семінарії в Загребі, то ректором став о. Іван Вишошевич. На цій посаді пробув він повних 32 роки аж до 1 вересня 1956 року. Крім цього був адміністратором загребської парафії, членом подружнього суду, просинодальним екзаменатором, настоятелем василіянської вітки в Югославії та провідником монахинь василіянок і служебниць Крижевецької єпархії.[6]
Помер о. Іван Вишошевич 9 грудня 1969 року в Загребі.[2]
Публікації[ред. | ред. код]
Писав статті хорватською, українською та латинською мовами.
- О. Марко Галущинський, ЧСВВ // Записки Чина св. Василія Великого, Том І, Вип. 1-4. — Жовква 1924. — С. 292—298.
- De disciplina monastica apud catholicos ritus graeco-slavi // Bogoslovni vestnik, VI, zvezek 1/2, Ljubljana 1926. — S. 99—114.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Патрило І. Нарис історії Галицької провінції ЧСВВ // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата. — Рим 1992. — С. 351.
- ↑ а б Витяг з «Пом'яника» Чину Св. Василія Великого грудень. www.bazylianie.pl. Процитовано 8 грудня 2022.
- ↑ а б [Померлі в Чині] о. Іван Юрій Вішошевіч // Василіянський Вісник… — С. 36.
- ↑ Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students… — S. 133.
- ↑ Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students… — S. 306.
- ↑ [Померлі в Чині] о. Іван Юрій Вішошевіч // Василіянський Вісник… — С. 37.
Джерела[ред. | ред. код]
- [Померлі в Чині] о. Іван Юрій Вішошевіч // Василіянський Вісник, число 9 за 1970 рік. — Рим 1970. — С. 36-37.
- Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — Analecta OSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
- Višoševič Ivan Jurij // Блажейовський Д. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). — Львів : Каменяр, 1995. — С. 935. — ISBN 5-7745-0672-Х. (англ.)
