Іван Юхновський — Вікіпедія

Іван Юхновський
Иван Юхновски
Народився 12 серпня 1937(1937-08-12) (86 років)
Софія
Місце проживання Софія
Країна Болгарія Болгарія
Національність болгарин
Діяльність хімік
Alma mater Софійський вищий хіміко-технологічний інститут
Галузь хімія
Заклад Софійський університет Святого Климента Охридського
Посада Presidents of the Bulgarian Academy of Sciencesd
Членство Болгарська академія наук

CMNS: Іван Юхновський у Вікісховищі

Іва́н Юхно́вський (болг. Иван Юхновски, * 12 серпня 1937(19370812), Софія)  — болгарський хімік, до 2008 року голова БАН[1]. Член Європейської академії наук, мистецтва і літератури в Парижі, експерт Нобелівського комітету в галузі хімії (до 2007)[2].

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Іван Юхновський народився 1937 року в сім'ї митця Николи Юхновського[3]. До 1945 року жив у Софії, а відтак родина переїхала на постійне проживання в Севлієві. У 1961 році закінчив Вищий хіміко-технологічний інститут у Софії (нині ХТМУ — Хіміко-технологічний і металургічний університет). Здобув спеціальність «Органічний синтез, лікарські препарати і високомолекулярні сполуки».

Наукові зацікавлення Івана Юхновського стосуються спектрохімії, будови органічних сполук і їх негативних іонів. У цій галузі він здобув міжнародне визнання. Юхновський є автором і співавтором багатьох винаходів. Має звання Почесного винахідника (1980), записаний у Золоту книгу винахідників і раціоналізаторів Патентного відомства Республіки Болгарія (1999).

Понад 40 років працює в Болгарській академії наук, 24 роки викладає на хімічному факультеті Софійського університету імені Климентія Охридського[2]. Також завідує лабораторією структурного органічного аналізу при Інституті органічної хімії з Центром фітохімії.

У 1999 році академік Юхновський став головою Національної ради наукових досліджень (у 2004 її розформовано). З 1998-го він секретар Міжвідомчої комісії космічних досліджень, підпорядкованої Раді міністрів (у 2004 році комісію розформовано)[4].

Іван Юхновський був заступник голови Болгарської академії наук (БАН) (21 грудня 1989 — 8 квітня 1996), головний науковий секретар БАН (16 грудня 1991 — 13 липня 1992). Після смерті академіка Йордана Малиновського виконував обов'язки голови БАН (12 березня − 8 квітня 1996).

Головування в БАН[ред. | ред. код]

Академіка Івана Юхновського чотири рази переобирали головою Болгарської академії наук[5].

Уперше це сталося 8 квітня 1996, вдруге — 6 квітня 2000, втретє — 29 березня 2004[6].

На четвертий раз у лютому 2008 року стався скандал: вибори влаштовано на місяць раніше, ніж належало б, а його конкурента — тодішнього заступника голови БАН Николу Сиботинова — усунули від участі у виборах. Пішли на такі порушення, зокрема, й тому, щоб уникнути суперечок про вік Івана Юхновського. На той час пенсійний вік академіків БАН становив 70 років[6]. Коли порушення вийшли наяву, 12 березня Юхновський подав у відставку[1], яка набрала юридичної сили 18 березня 2008 року. Були призначені нові вибори[7].

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Акад. Иван Юхновски се оттегли от поста председател на БАН, mediapool.bg, 12 март 2008
  2. а б в [333&g=[недоступне посилання Правителството предлага акад. Иван Юхновски, проф. Николина Георгиева, Христо Друмев, проф. Георги Петканов и Мария Динолова за удостояване с орден «Св. Св. Кирил и Методий»], Министерски съвет, 31 Октомври 2007
  3. Із статті журналістки Александрини Роканової в електронному виданні «Блиц над 55». Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 13 листопада 2012.
  4. Иван Юхновски беше преизбран за председател на БАН. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 12 листопада 2012.
  5. Преизбраха акад. Иван Юхновски за председател на БАН [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.], в. Дневник, 11 февруари 2008
  6. а б Изборът на председател на БАН — политизация вместо наука[недоступне посилання з лютого 2019], actualno.com, 8 февруари 2008
  7. Никола Съботинов е новият председател на БАН [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.], news.bg, 18 юни 2008
  8. Церемония по връчване на ордени «Стара планина» [Архівовано 6 вересня 2011 у Wayback Machine.], Сайт на Президенството, 23-05-2004