Ігнатенко Дмитро Андрійович — Вікіпедія

Ігнатенко Дмитро Андрійович
Народився	25 жовтня 1895; Карпилівка, Прилуцький повіт
Помер	не раніше 1941
Громадянство	Російська імперія → УНР → СРСР
Діяльність	військовослужбовець
Військове звання	Сотник
	Хрест Симона Петлюри
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ігнатенко.

Ігнатенко Дмитро Андрійович (25 жовтня 1895, с. Карпилівка Прилуцького повіту Полтавської губернії — після 1941) — сотник Армії УНР, інженер-лісівник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї станових козаків землевласників.

Закінчив сільську початкову школу (1906) та вищу початкову чотирикласну.

Від більшовицької мобілізації ухилився, а від денікінської врятуватися не вдалося.

З відділом генерала Миколи Бредова потрапив до польських таборів (Щипйорно), де вступив до українського збірного відділу та перевівся до Ланцута. Учасник боїв проти більшовиків (1920). Того ж року інтернований поляками.

У липні 1922 р. втік з табору до Чехо-Словаччини.

1923 року закінчив матуральні курси при УГА, а 1928 року — Українську господарську академію.

Працював у лісах українофіла графа Сапіги під Перемишлем.

Побрався з Лідією Вітошинською, семінаристкою, виростили доньку Тересу та сина Володимира.

Після початку Другої світової війни родина виїхала на Львівщину, де перебували під постійним наглядом КДБ. Продовжував працювати у лісництві.

Донька Тереса побралася з диригентом Борисом Грошем, невісткою стала оперна співачка Ніна Тичинська. Син Володимир, оперний співак, став народним артистом УРСР.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

На початку 1920-х років написав спогад «Вересень року 1920».

Джерела[ред. | ред. код]

Особова справа студента Дмитра Ігнатенка. ЦДАВО України, ф.3795 с, оп.1, спр. 1145, арк. 15, 15 зв.
Тернистий шлях кубанця Проходи: Документальний роман / Вступ. слово Р.Коваля. — Вінниця: ДП «ДКФ», 2007. — 404 с.
Козацькі долі [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.