Ігнацій Мосцицький — Вікіпедія

Ігнацій Мосцицький
пол. Ignacy Mościcki
Ігнацій Мосцицький
Ігнацій Мосцицький
Прапор
Прапор
3-й Президент Польщі
4 червня 1926 — 30 вересня 1939
Попередник: Станіслав Войцеховський
Наступник: Владислав Рачкевич, як Президент Польщі у вигнанні; Болеслав Берут, як Президент ПНР
 
Народження: 1 грудня 1867(1867-12-01)
Межаново, Плоцька губернія, Царство Польське
Смерть: 2 жовтня 1946(1946-10-02) (78 років)
Версуа, кантон Женева,
Швейцарія
Поховання: катедра Івана Хрестителя (Варшава) і Повонзківський цвинтар
Національність: поляк
Країна: Польща Польська Республіка
Релігія: католицтво
Освіта: Ризький технічний університет і Ризьке політехнічне училище
Партія: Proletariat[d] і Q56328264?
Рід: Q63532181?
Шлюб: Michalina Mościckad
Автограф:
Нагороди:
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Орден Білої зірки 1 ступеня (Естонія)
Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія)
Кавалер ордена Орлиного хреста 1 класу (Естонія)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ігнацій Мосцицький (пол. Ignacy Mościcki, 1 грудня 1867, с. Межаново — 2 жовтня 1946, Версуа) — польський політик і державний діяч, президент Польщі у 1926—1939, ректор Львівської політехніки, видав розпорядження про створення концтабору в Березі-Картузькій.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Межаново біля Цеханува у сім'ї учасника Січневого повстання 1863 року. Закінчив школу в Плоцьку, гімназію у Варшаві (1886) та розпочав навчання на хімічному відділі Ризької політехніки. Деякий час навчався в Технічному коледжі (Лондон), тут встановив контакти з польськими соціалістами. З 1897 року асистент на кафедрі фізики університету Фрайбурґу (Швейцарія). У 1901 році очолив фірму, яка почала продукувати азотну кислоту методами, опрацьованими ним. За розробленими ним принципами були вибудовані електричні печі для виробництва азотної кислоти. У 1915—1925 роках керував кафедрою технології великого неорганічного промислу та технічної електрохімії. Автор близько 70 публікацій, 40 патентів у різних країнах світу.

1916 року організував у Львові Інститут наукових і технічних досліджень «Метан». Запроєктував оригінальний метод переробки нафти. Від 1922 року — професор кафедри фізичної хімії і електротехніки Львівської політехніки. Був ректором у 1925—1926 навчальних роках.

Визнання[ред. | ред. код]

У 1926 роках став почесним професором Львівської політехніки. Почесні докторати надали Познанський, Паризький, Варшавський (двічі) університети, Гірнича академія у Кракові, Львівська політехніка. 24 лютого 1913 року прийнятий до Політехнічного товариства у Львові.[1] 1930 року став його почесним членом.[2] 2 травня 1924 року відзначений Командорським хрестом із зіркою Ордену Відродження Польщі.[3]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З 1892 р. учасник Закордонного союзу польських соціалістів. Після травневого перевороту 1926 року за рекомендацією Юзефа Пілсудського був обраний президентом Польщі; виконував обов'язки з 4 червня 1926 року.

17 червня 1934 року видав розпорядження про створення концтабору в Березі-Картузькій. Показовим було те, що вплинути на рішення про пацифікацію не міг (злослива тогочасна приказка твердила: «тільки й значить, що Ігнацій»).

Після окупації Польщі радянськими та німецькими військами у вересні 1939 року втік через так званий «румунський плацдарм» у Румунію, де був інтернований, передав пост президента Владиславу Рачкевичу, як того вимагала Франція. В грудні 1939 році переїхав із сім'єю до Швейцарії, де провів роки Другої світової війни.

Урна із прахом була перенесена у 1993 році до катедральної базиліки святого Яна Варшави.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sprawy towarzystw // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 12. — S. 139.(пол.)
  2. Wręczenie dyplomu Honorowego Członka Polskiego Towarzystwa Politechnicznego Panu Prezydentowi Rzeczypospolitej // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 4. — S. 71—72. (пол.)
  3. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa: Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 16. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]