Імператриця Ваньжун — Вікіпедія

Імператриця Ваньжун
Народилася 13 листопада 1906(1906-11-13)
Пекін, Династія Цін
Померла 20 червня 1946(1946-06-20) (39 років)
Яньцзі, КНР
·синдром відміни
Поховання Західні гробниці Цінd
Країна  Династія Цін
 Маньчжурська держава
 Республіка Китай (1912—1949)
Національність Маньчжури
Діяльність політична діячка
Magnum opus Paper Kited
Посада королева-консорт і королева-консорт
Брати, сестри Jin Yunyingd
У шлюбі з Пуї[1]

Гобуло Ваньжун (також Вань Жун; кит. 婉容皇后; нар. 13 листопада 1906, Маньчжурія — пом. 20 червня 1946, Яньцзи) — остання імператриця Китаю з династії Цін (1922—1924); імператриця Маньчжоу-Го (1934—1945). Даурка за національністю.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Гобуло Ваньжун була донькою міністра внутрішніх справ цінського уряду і глави одного з найбагатших кланів Маньчжурії. Вона навчалася в американській місіонерській школі в Тяньцзіні, одержавши християнське ім'я Елізабет[2].

У віці 17 років Вань Жун була обрана серед низки фотографій у конкурсі майбутньої дружини імператора Сюаньтуна (Пуї) і переїхала до Забороненого міста. Їх весілля відбулося, коли Пу І досяг повноліття. Попри те, що імператор прийняв наречену, він ніколи не любив її, віддаючи перевагу дружині наложницю Вень Сю[3].

Шлюб Пу І та Вань Жун був бездітним. Ба більше, деякі історики вважають, що між ними взагалі не було сексуальної близькості. Враховуючи те, що від наступних п'яти дружин Пу І також не мав дітей, велика ймовірність того, що це він був безплідний. Ба більше, коли Пу І жив в Чанчуні як маріонетковий імператор Маньчжоу-Го, ходили чутки про його захоплення молодими хлопчиками[4].

Ще в підлітковому віці Вань Жун стала вживати опіум, слідуючи моді того часу: куріння опіуму серед китайських дівчат аристократичного походження було звичайним явищем[5].

У 1924 році молоді імператор та імператриця, змушені були втекти із Забороненого міста. Вони переїхали до Тяньцзіня, де влаштувалися під захистом японської концесії[6]. Тут стосунки подружжя погіршилися ще в більшій мірі. Вань Жун ставилася до чоловіка з презирством. Відомо, що у неї був роман з японською розвідницею китайського походження Йосіко Кавасімою, яка була відома своїми лесбійськими нахилами.

Маньчжоу-го[ред. | ред. код]

У березні 1932 року Пу І, отримавши з боку японської влади пропозицію очолити новостворену маньчжурську маріонеткову державу Маньчжоу-Го, переїхав з дружиною до Чанчунь, який був перейменований у Сіньцзін. Палац, в якому стала жити імператорська родина, був побудований росіянами. Відносини між Вань Жун і Пу І залишалися напруженими: імператриця жила в окремій кімнаті, рідко трапезувала разом з чоловіком і приділяла йому вкрай мало уваги. Навіть після переїзду до нового розкішного палацу, побудованого спеціально для імператорської родини, Вань Жун продовжувала спати в окремому приміщенні[7]. У цей момент її захоплення опієм досягло своєї межі: імператриця брала близько двох грамів опіуму щодня — величезна кількість — в період між липнем 1938 року і липнем 1939 року[8].

Ходили чутки, що в 1940 році імператриця завагітніла від свого особистого водія. Тоді, згідно з легендою, Пу І запропонував водієві гроші в обмін на від'їзд з Сіньцзіна, а дівчинку, народжену Вань Жун, наказав убити шляхом смертельної ін'єкції. Існує також версія, згідно з якою імператор кинув дитину у вогонь[9].

Арешт та смерть[ред. | ред. код]

У ході евакуації з Маньчжоу-Го під час радянсько-японської війни в 1945 році Пу І не подбав про порятунок дружини та однієї із своїх наложниць, пославшись на те, що радянські солдати навряд чи зачеплять їх під час окупації. Тоді Вань Жун, дружина її дівера Сага Хіро і ще декілька людей спробували втекти до Кореї, але по дорозі були заарештовані китайськими комуністами в січні 1946 року. У квітні вся група біженців була переведена до поліцейської дільниці в місті Чанчунь, а згодом в Цзілінь. Під час бомбардувань останнього військами Чан Кайші арештантів переправили до в'язниці міста Яньцзи[10].

Колишня імператриця Вань Жун померла у в'язниці Яньцзи у червні 1946 року від недоїдання і наслідків зловживання опіумом у віці 39 років.

У жовтні 2006 року молодший брат Вань Жун організував перепоховання останків сестри в Західній гробниці Цін, де покояться також імператори Їньчжень, Цзяцін, Даогуан та Гуансюєм[11].

В культурі[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.historyofroyalwomen.com/china/taking-look-empress-wanrong/
  2. ↑ Gunther, John, Inside Asia. pp.146
  3. ↑ Cotter, Kids Who Rule, pp.85
  4. ↑ Edward Behr, The Last Emperor, 1987, p. 248—250
  5. ↑ Puyi, The Last Manchu,
  6. ↑ Rogaski, R: Hygienic Modernity, page 262. University of California Press, 2004
  7. ↑ Edward Behr, ibid, p. 247
  8. ↑ Edward Behr, ibid, p. 256
  9. ↑ Edward Behr, ibid, p. 264
  10. ↑ Edward Behr, ibid, p. 268-9
  11. ↑ 末代皇后婉容衣冠冢入葬清西陵. http://news.sina.com.cn/s/2006-10-24/012710306918s.shtml [Архівовано 23 вересня 2018 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

  • Behr, Edward. The Last Emperor. — Bantam, 1977. — ISBN ISBN 0-553-34474-9.
  • Cotter, Edward. Kids Who Rule: The Remarkable Lives of Five Child Monarchs. — Annick Press, 2007. — ISBN ISBN 1-55451-062-7.
  • Gunther, Edward. Inside Asia: 1942 War Edition. — Holly Press, reprint, 2007. — ISBN ISBN 1-4067-1532-8.
  • Pu Yi, Henry. The Last Manchu: The Autobiography of Henry Pu Yi, Last Emperor of China. — Skyhorse Publishing, 1967, 2010. — ISBN 978-1602397323.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Імператриця_Ваньжун&oldid=37075651