Індивідуальність — Вікіпедія

Портрет Альберті.

Індивідуа́льність (лат. individuitas — неподільність) — сукупність своєрідних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої. Індивідуальність визначає людину як автора власного життя, як творця унікального життєвого шляху, носія багатогранної неповторності, авторського світогляду. Індивідуальність визначається витвореною нею духовно-практичною реальністю, що є сукупним результатом саморефлексії, совісті як особистого морального імперативу добра, віри як засобу поєднання макро- і мікрокосму, що породжує людину духову[1].

Зразком яскравої індивідуальності раннього італійського відродження 15 ст. був Альберті Леон-Баттіста (1404—1472).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред. М.-Л. А. Чепи. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. — 302 с. ISBN 978-617-571-040-0.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чепа М.-Л. А. Шлях від народження до смерті: осмислення сутнісних рівнів людського розвитку \ Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка «Проблеми загальної та педаглгічної психології».- К.: 2001. Т.ІІІ. Ч. 2.

Посилання[ред. | ред. код]