Інженерна екологія — Вікіпедія

Приклад індустріального симбіозу. Біомаса з полів і ферм надходить до біореактора, де переробляється на біогаз або біоетанол

Інжене́рна еколо́гія — комплексна наукова дисципліна, що вивчає взаємодію промислового виробництва з навколишнім природним середовищем і забезпечує створення і раціональне функціонування природно-промислових систем різного рангу.

Суміжним поняттям є «техноекологія» — наука, що вивчає техногенні фактори забруднення довкілля, взаємодію техносфери з ресурсами довкілля, зокрема і їхнє вилучення. Різниця полягає в тому, що техноекологія вивчає взаємодію техносфери із навколишнім середовищем, а інженерна екологія — засоби та пристрої для зменшення техногенного навантаження на довкілля.

Головним прикладним завданнями інженерної екології є розроблення ефективних очисних технологій, безвідходних, маловідходних і екологічно чистих технологій, засобів утилізації відходів, комплексне використання вторинної сировини; головне комплексне завдання — екологізація технологій виробництва та природокористування.

Історія[ред. | ред. код]

Перші праці, присвячені питанням екологізації техногенної діяльності, з'явилися у середині XX ст. внаслідок загострення глобальних екологічних проблем. Якщо протягом тисячоліть техногенна діяльність помітно не впливала на природні процеси, то у XIX—XX ст. набула планетарного масштабу.

Особливо інтенсивно руйнування довкілля розпочалося в час і після Другої світової війни, коли істотно збільшився рівень техногенного впливу на атмосферне повітря, природні води, ґрунтовий покрив, геологічне середовища та біоти.

У повоєнні роки виникли перші кафедри інженерної екології у технічних ВНЗ. Водночас, фахівці низки країн розпочали розроблення природозахисних технологій. Інтенсивний розвиток інженерної екології, як і інших прикладних галузей екології, припадає на 1980-ті рр.

Інженерна екологія виникла і розвивається на стику технологічних, природничих та соціальних наук, однак нині деякі дослідники розглядають її як складову соціоекології. Наприклад, на думку Г. Бачинського, назвою для спільного підрозділу соціоекології і техологічних наук є «екологічна технологія» (терміни «інженерна екологія» та «промислова екологія» вважав не зовсім вдалими), оскільки саме технології визначають розвиток виробництва на сучасному етапі.

Дослідження в Україні[ред. | ред. код]

Нині у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» функціонує кафедра інженерної екології, Дніпропетровському університеті залізничного транспорту — кафедра хімії та інженерної екології, Національному університетіті біоресурсів і природокористування України (Київ) — охорони праці та інженерної екології, Донбаській академії будівництва і архітектури (Макіївка, Донецька обл.) — прикладної екології та хімії, Харківському технічному університеті будівництва і архітектури — безпеки життєдіяльності та інженерної екології, а у Харківській академії міського господарства — факультет інженерної екології міст.

Від 2004 у Харкові виходить журнал «Экология и промышленность», проблеми геоекології та інженерної екології висвітлює окремий розділ журналу «Екологія довкілля та безпека життєдіяльності» (засн. 2001 у Києві).

Принципи[ред. | ред. код]

Одним із центральних принципів інженерної екології є думка, що соціальні та технологічні системи співіснують в біосфері, і не існують поза нею. Термін «екологія» використовується як метафора у зв'язку із спостереженням, що повторне використання природних матеріалів має значною мірою замкнутий характер у вигляді циклічного використання поживних речовин. Інженерна екологія розглядає свої проблеми, виходячи з гіпотези, що за допомогою принципів, аналогічних природним системам, промислові системи можуть бути поліпшені, щоб зменшити їх вплив на навколишнє природне середовище. У таблиці наведені загальні метафори.

Біосфера	Техносфера
Середовище Організм Натуральний продукт Природний добір Екосистема Екологічна ніша Анаболізм/Катаболізм Мутації і добір Сукцесія Адаптація Трофічна мережа	Ринок Компанія Промисловий продукт Конкуренція Еко-індустріальний парк Маркетингова ніша Виробництво/ Утилізація забруднень Екодизайн Економічне зростання Інновації Торговельна мережа

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Інженерна екологія. Аспекти енергозбереження: навч. посіб. / В. В. Снітинський, М. А. Саницький, О. Т. Мазурак, А. В. Мазурак; Львів. нац. аграр. ун-т. — Л.: Апріорі, 2008. — 221 c. — Бібліогр.: с. 200—204. — ISBN 978-966-8256-94-3
Інженерна екологія: Загальний курс. Частина 1 / Гумницький Я. М., Петрушка І. М. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. — 260 с. — ISBN 978-617-607-762-6
Інженерна екологія: Загальний курс. Частина 2 / Гумницький Я. М., Петрушка І. М. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2016. — 348 с. — ISBN 978-617-607-908-8
Інженерна екологія: навч. посіб. / В. В. Снітинський, О. Т. Мазурак, М. А. Саницький, А. В. Мазурак ; Львів. нац. аграр. ун-т. — Л. : [Арал], 2010. — 374, [1] с. : рис., табл. — 500 прим. — ISBN 978-966-7407-82-7
Інженерна екологія промисловості. Конспект лекцій / Авраменко С. Х. — Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2011. — 144 с.
Інженерна екологія. Теорія і практика сталого розвитку / Баженов В. А., Ісаєнко В. М., Саталкін Ю. М. та ін.- К.: Книжкове видавництво Національного авіаційного університету, 2006. — 492 с.
Інженерна екологія сільськогосподарського виробництва: навч. посіб. / [Ю. С. Скобло, В. Г. Цапко, Д. І. Мазоренко та ін.] ; за ред.: Д. І. Мазоренка, В. Г. Цапка. — К. : Основа, 2007. — 390 с. : іл., табл. ; 21 см — Бібліогр.: с. 389—390 (34 назви). — ISBN 978-966-699-259
Інженерна екологія: Ч. 1. Основи техноекології: Навч. пос. / Шелудченко Б. А., Малиновський А. С., Зосимович М. В. — Житомир: Волинь, 1999. — 216 с.
Инженерная экология: Учебник / Под ред. В. Т. Медведева. — М.: Гардарики, 2002. — 687 с.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Т. А. Сафранов. Інженерна екологія [Архівовано 18 серпня 2020 у Wayback Machine.] // ЕСУ

Академічні/Дослідні програми

Industrial Ecology MSc at Leiden University and TUDelft, the Netherlands
Industrial Ecology MSc at NTNU, Norway [Архівовано 12 квітня 2013 у Wayback Machine.]
Industrial Ecology MSc at Chalmers University of Technology, Sweden [Архівовано 7 липня 2010 у Wayback Machine.]
Sustainable Technology MSc at Royal Institute of Technology, Sweden

Дослідні центри/Інститути

University of Michigan Center for Sustainable Systems, Ann Arbor, Michigan, United States [Архівовано 11 липня 2012 у Wayback Machine.]
Yale Center for Industrial Ecology, United States [Архівовано 5 травня 2013 у Wayback Machine.]
The Eco-Efficiency Centre in Burnside, Nova Scotia, Canada [Архівовано 1 червня 2013 у Wayback Machine.]
JRCIE — Joint Research Center for Industrial Ecology, China
University of Sydney — Complex Systems and Sustainability Research Group [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.]
Center for Resilience at Ohio State University

Статті і книги

Industrial Ecology: An Introduction [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Industrial Ecology [Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.]
Industrial Symbiosis Timeline
Journal of Industrial Ecology (Yale University on behalf of the School of Forestry and Environmental Studies).
Industrial Ecology research & articles from The Program for the Human Environment, The Rockefeller University [Архівовано 11 травня 2013 у Wayback Machine.]