Іноземна мова — Вікіпедія

Німецька студентка, вивчає французьку мову. Англійська (вивчають 1,5 млрд), французька (82 млн) і китайська (30 млн) — три іноземних мови, що вивчаються найчастіше.[1]

Іноземна мова — це мова, яку людина свідомо вивчає для можливої комунікації з іноземцями, а також долучення до світової літератури. Це також і мова, якою не розмовляють у країні походження особи, наприклад, носій англійської, який живе в Іспанії, може сказати, що іспанська мова — це іноземна мова для нього або неї. Цими двома характеристиками не вичерпуються можливі визначення, однак, і власне термін іноді використовується таким чином, що можливі його різночитання.

Деякі діти розмовляють більше, ніж однією мовою, від народження або з раннього віку: вони є двомовними або багатомовними. Ці діти мають кілька рідних мов. Так, дитина, яка вивчає англійську мову від свого англійського батька і ірландську в ірландській школі, може розмовляти англійською та ірландською, але жодна з них — не іноземна мова для неї. Це явище поширене, наприклад, в Індії, Південній Африці або Канаді через наявність у них кількох офіційних мов.

Загалом, вважається, що діти мають перевагу у вивченні іноземної мови, порівняно з дорослими. Однак, є дослідження, які показали, що дорослим легше вивчати іноземну мову, ніж дітям. Причиною є те, що дорослі вже мають знання про те, як влаштована граматика[2], і розвиненішу здатність запам'ятовування лексики[3].

Навчання іноземної мови[ред. | ред. код]

У більшості шкіл по всьому світу навчають хоча б одної іноземної мови, також у більшості коледжів і вузів вимагають знання іноземних мов. До 1998 року майже всі учні в Європі вивчали хоча б одну іноземну мову в межах обов'язкової освіти, за винятком Ірландії, де в початковій і середній школі вивчають ірландську та англійську, але жодна не вважається іноземною мовою (хоча ірландські школярі вивчають третю європейську мову). В середньому по Європі, на початку навчання іноземної мови учні займаються три-чотири години на тиждень. Обов'язкові заняття з іноземної мови зазвичай починаються в кінці початкової школи або на початку середньої школи. В Люксембурзі, Норвегії та Мальті, однак, перша іноземна мова вивчається у віці до шести років, а у Фландрії — у віці 10 років. В Уельсі, всіх дітей навчають валлійської мови від першого року початкової школи. Валлійська мова також є обов'язковою до 16-річного віку, хоча формальна атестація не обов'язкова[джерело?].

У деяких країнах, для учнів проводяться уроки повністю іноземною мовою: наприклад, більше половини європейських країн з мовою меншини/регіональною мовою застосовують метод часткового занурення в мову, щоб навчати як мовою меншини, так і державною мовою. Цей метод також широко застосовується в Канаді, де англомовні студенти отримують більшість своїх уроків французькою мовою[джерело?].

Попри високий рівень викладання іноземних мов у школах, кількість дорослих, які стверджують, що вони можуть розмовляти іноземною мовою, як правило, нижчий, ніж можна було очікувати. Особливо це стосується носіїв англійської мови: 2004 року британське опитування показало, що лише один з 10 британських працівників може розмовляти іноземною мовою і менше 5 % можуть рахувати до 20 іноземною мовою. 2001 року Європейська комісія показала, що 65,9 % британців розмовляли тільки своєю рідною мовою[джерело?].

Стаття з The Atlantic стверджує, що тільки 1 відсоток дорослого американського населення вважають себе просунутими носіями іноземної мови. Це різко контрастує з багатьма іншими країнами, де цей відсоток значно вищий. Попри безліч переваг, які приходять з вивченням іноземної мови, школи Сполучених Штатів продовжують скорочувати години іноземної мови зі своїх бюджетів[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Rick Noack and Lazaro Gamio, «The world's languages, in 7 maps and charts» [Архівовано 12 липня 2015 у Wayback Machine.], The Washington Post, 23 April 2015 (page visited on 9 June 2015).
  2. ↑ Merritt, Anne. "Are Children Really Better at Foreign Language Learning?". Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 травня 2016.
  3. ↑ Service, Elisabet, et al. "Adults' And 8-Year-Olds' Learning In A Foreign Word Repetition Task: Similar And Different."Language Learning 64.2 (2014): 215—246. Communication & Mass Media Complete. Web.
  4. ↑ Friedman, Amelia (2015). America's Lacking Language Skills. 'The Atlantic'.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bailey, David. "The Secret to Learning a Foreign Language as an Adult. " Time. Time, 2 Oct. 2014. Web.
  • Crystal, D. (2003), A Dictionary of Linguistics and Phonetics, 5th edition, London: Blackwell.
  • Falk, J.S. (1978), Linguistics and Language, USA: John Wiley & Sons.
  • Fasold, R.W. and Connor-Linton J. (2006), An Introduction to Language and Linguistics, Cambridge: Cambridge University Press.
  • Hudson, G. (2000), Essential Introductory Linguistics, London: Blackwell.
  • Merritt, Anne. «Are Children Really Better at Foreign Language Learning?» The Telegraph. Telegraph Media Group, 18 Sept. 2013. Web.
  • Richards, J.C. and Schmidt R. (2002), Longman Dictionary of Language Teaching and Applied Linguistics, 3rd edition, London: Longman.
  • Service, Elisabet, et al. "Adults' And 8-Year-Olds' Learning In A Foreign Word Repetition Task: Similar And Different."Language Learning 64.2 (2014): 215—246. Communication & Mass Media Complete. Web.
  • Steinberg, D. D. (1991), Psycholinguistics: Language, Mind and World, London: Longman.
  • Stern, H.H. (1983), Fundamental Concepts of Language Teaching. Oxford: Oxford University Press.
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іноземна_мова&oldid=41792783