Інститут космічних досліджень БАН — Вікіпедія

|bgcolor= |Характер діяльності= |Примітки= |Власник= |txtcolor= |Стан= |Рік створення= |Міцезнаходження= |Особливості= |Рік останнього перейменув...= |Зображення= |Філії= Інститут космічних досліджень Болгарської академії наук, болг. Институтът за космически изследвания към Българската академия на науките — підрозділ БАН, що спеціалізується на вивчнені космосу. ІКД є наступником створеної в 1969 році Групи з фізики космосу Президії БАН, яка в 1974 була переформатована в Центральну лабораторію з космічних досліджень БАН, на чолі з директором Кірілом Сєрафімовим. У 1987 році постановою Міністерської ради лабораторія була перетворена в Інститут космічних досліджень. Інститут був і залишається однією з провідних наукових установ Болгарської академії наук.

Напрямки досліджень[ред. | ред. код]

Напрямки досліджень в яких спеціалісти інституту мають науковий інтерес та проводять власні дослідження:

• космічна фізика — вивчення космічних джерел випромінювання та їх взаємодія з космічною плазмою; вивчення прямого та непрямого впливу космічного випромінювання на структуру та динаміку атмосфери Землі;
• дистанційне вивчення Землі з космосу в цілях екології, засобів зв'язку, навігації;
• аерокосмічні технології — розробка систем управління авіаційними та космічними апаратами; дослідження та створення нових фрикційних та надтвердих матеріалів в області космічного матеріалознавства.

Проекти[ред. | ред. код]

ІКД-БАН брав участь у підготовці обладнання та експериментів для наступних супутників і проектів:

• Інтеркосмос 8, 12, 14, 19
• Інтеркосмос-Болгарія-1300
• Метеор-Природа
• Вертикал 3, 4, 6, 7, 9 і 10
• Чандраян-1

Інститут космічних досліджень БАН брав участь у розробці та орбітальних станцій «Мир» та «Салют-6», також у проектуванні та експлуатації навколоземних супутників Активен, Гранат, Інтербол, Апекс і Фобос та космічної станції Вега.

ІКД розробляв та здійснював наукові програми польотів двох болгарських космонавтів Георгі Іванова та Александра Александрова. Розробив науковий інструмент RADOM-7, який був інтегрований в систему апарата Чандраян для дослідження Місяця, а також інтегрований в деякі китайські супутники.

Інститут космічних досліджень БАН тісно співпрацює з болгарським та міжнародними інститутами та організаціями: COSPAR, IAF, Міжнародним астрономічним союзом, IKI-RAN, IMBP та IZMIRAN Москва, Європейською космічною агенцією, НАСА, DARA, Національним центром космічних досліджень Франції, COPUOS-UN, ДЖАКСА, ISRO та іншими. ІКД співпрацює зі спеціалістами з Чехії, Угорщини, Індії, України та інших країн.

Після останньої реформи в БАН Інститут Космічних досліджень було об'єднано з Інститутом сонячно-земної взаємодії в Інститут космічних та сонячно-земних досліджень.

Посилання[ред. | ред. код]

• Офіційний сайт [Архівовано 17 вересня 2020 у Wayback Machine.]

п о р Національні космічні агентства Пілотована космонавтика КНР • Росія/ СРСР • США (НОР) Європа Австрія • Бельгія • Білорусь1 • Болгарія • Велика Британія • Данія • Греція • Ірландія • Іспанія • Італія • Литва1 • Люксембург • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Румунія • Росія1 • Угорщина • Україна1 • Франція • Швейцарія • Швеція • Туреччина • Чехія Азія Китай • Японія • Монголія • Корея Північна • Корея Південна • Тайвань • Індонезія • Малайзія • Філіппіни • Таїланд • В'єтнам • Бангладеш • Індія • Пакистан • Шрі-Ланка • Азербайджан1 • Іран • Ізраїль • Арабські Емірати • Саудівська Аравія • Казахстан1 • Туркменістан • Узбекистан1 Африка Алжир • (NARRS • RSC) • Марокко • Туніс • Нігерія • Південна Африка Північна Америка Канада • Мексика • США Південна Америка Аргентина • Бразилія • Чилі • Колумбія • Еквадор • Перу • Уругвай • Венесуела Океанія Австралія Міжнародні агентства Управління з питань космічного простору ООН • Азіатсько-Тихоокеанська організація з космічного співробітництва • Європейське космічне агентство • Арабське космічне агентство 1 Попередник — космічна програма СРСР