Інтер'єктивація — Вікіпедія

Інтер'єктивація (від лат. interjectio — вигук, вставка, проміжок) — перехід інших частин мови у вигуки, тобто набуття синтаксичних функцій і категоріального значення вигука (елемент думки).

Інтер'єктивуються:

• іменники: господи, горе, лихо, жах, матінко, нене, боже, леле. Н-д: Леле! Який світ прекрасний!
• дієслова: даруй, пробач, прощай, прошу, диви, подумаєш, буде, бувайте, нумо. Н-д: Прощавайте!
• займенники: себе, ей.
• лексикалізовані словосполучення: добридень, добраніч, спасибі. Н-д: Спасибі!

Література[ред. | ред. код]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.