French
DeutschІоаникій Надеждин (єпископ) — Вікіпедія
| Іоаникій Надеждин | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 10 лютого 1896 — 7 лютого 1901 | ||
| Попередник: | Никанор Каменський | |
| Наступник: | Іоаникій Казанський | |
| ||
| 21 лютого 1893 — 10 лютого 1896 | ||
| Попередник: | Яків П'ятницький | |
| Наступник: | Сергій Ланін | |
| Альма-матер: | Пензенська духовна семінарія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Іоанн Надєждін | |
| Народження: | 18 липня 1837 Ніколо-Язась, Пензенська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: | 29 квітня 1901 Київ, Україна | |
| Похований: | Києво-Печерська лавра | |
| Чернецтво: | 2 червня 1863 | |
| Єп. хіротонія: | 21 лютого 1893 | |
Іоаникій Надеждин (в миру Іоанн Надєждін; 18 липня 1837, Ніколо-Язась, Пензенська губернія — 29 квітня 1901, Київ, Україна) — єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії, єпископ Архангельський і Холмогорський.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 18 липня 1837 року в родині священика Пензенської єпархії.
Закінчивши у 1858 році Пензенську духовну семінарію, він працював учителем при Пензенському духовному училищі.
2 червня 1863 пострижений у чернецтво, 13 липня зведений в сан ієромонаха.
З 1864 року залишив учительську службу і служив при Пензенському архієрейському будинку ключарем, потім економом, разом з тим був і благочинним монастирів.
Подорожував до Афонської гори і ніс послух регента в одній з афонських обителей, але, покинувши Афон, у 1876 році вступив до Московської духовної академії.
У 1880 році після закінчення академії був призначений учителем Ростовського духовного училища.
У 1882 році — доглядач Задонських духовних училищ.
З 13 лютого 1885 року — інспектор Пензенської духовної семінарії.
25 вересня 1885 возведений у сан ігумена.
З 31 березня 1888 року — ректор Якутської духовної семінарії в сані архімандрита.
З сокирою в руках він сам особисто фундаментально перебудовував сиру і холодну ректорську квартиру в Якутську. Зі столярними інструментами, через брак коштів, сам перебудував старий іконостас в Якутській семінарській церкві.
З 19 вересня 1891 року — ректор Могильовської духовної семінарії.
21 лютого 1893 хіротонізований на єпископа Уманського, вікарія Київської єпархії.
З 10 лютого 1896 року — єпископ Архангельський і Холмогорський.
З 7 лютого 1901 звільнений на спокій в Києво-Печерську Лавру.
29 квітня 1901 помер в Києво-Печерській Лаврі, де і був похований.