Іраклі Гарібашвілі — Вікіпедія

Іраклі Гарібашвілі
ირაკლი ღარიბაშვილი
груз. ირაკლი ღარიბაშვილი
Іраклі Гарібашвілі ირაკლი ღარიბაშვილი
Іраклі Гарібашвілі
ირაკლი ღარიბაშვილი
Прем'єр-міністр Грузії
22 лютого 2021 — 29 січня 2024
Президент Саломе Зурабішвілі
Попередник Георгій Гахарія
Наступник Іраклі Кобахідзе
Прем'єр-міністр Грузії
20 листопада 2013 — 23 грудня 2015
Президент Георгій Маргвелашвілі
Попередник Бідзіна Іванішвілі
Наступник Георгій Квірікашвілі
Народився 28 червня 1982(1982-06-28)[1][2] (41 рік)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Відомий як політик, підприємець, підприємець, державний службовець
Громадянство СРСР СРСРГрузія Грузія
Національність грузин
Alma mater Тбіліський державний університет і Університет Париж I Пантеон-Сорбонна
Політична партія Грузинська мрія2012).
Релігія Грузинська православна церква
Нагороди
орден «За заслуги» I ступеня
Підпис

Іраклі Гарібашвілі (груз. ირაკლი ღარიბაშვილი; нар. 28 червня 1982(19820628), Сігнагі, Кахеті, Грузинська РСР, СРСР) — грузинський проросійський політичний діяч, прем'єр-міністр Грузії з 22 лютого 2021[3] по 29 січня 2024 року та з 2013 до 2015 року. міністр внутрішніх справ Грузії (25 жовтня 2012 — 20 листопада 2013).

Освіта[ред. | ред. код]

У 2004 закінчив Тбіліський державний університет (міжнародне право і міжнародні відносини) та Університет Париж I Пантеон-Сорбонна. У 2005 році здобув ступінь магістра за спеціальністю міжнародні відносини в Тбіліському університеті.[4]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

У 2004—2005 роках працював менеджером в департаменті логістики «Карту Груп». У 2005—2008 роках — заступник директора департаменту логістики, помічник президента «Карту Груп» Б. Іванішвілі. З 2007 року по травень 2012 року — член наглядової ради «Карту Банк». До парламентських виборів у Грузії 2012 очолював благодійний фонд Іванішвілі «Карту».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 2012 році після заснування прем'єр-міністром Грузії Іванішвілі політичного об'єднання «Грузинська мрія — Демократична Грузія» займався підготовкою партії до Парламентських виборів в Грузії, на яких політичне об'єднання перемогло, здобувши 85 місць в парламенті.[5]

25 жовтня 2012 новостворена парламентська більшість партії Грузинська мрія затвердила його міністром внутрішніх справ Грузії.

2 листопада 2013, представляючи Іраклі Гарібашвілі як кандидата на посаду прем'єр-міністра Грузії, чинний на ту мить прем'єр-міністр Іванішвілі заявив: «За один рік Гарібашвілі зумів перетворити грузинську поліцію в культурних поліцейських європейського типу. Тому не випадково, що ця посада передається саме Іраклію. Він цього заслуговує, я і члени моєї команди впевнені, що він стане гідним прем'єр-міністром».

23 грудня 2015 Гарібашвілі під час звернення у прямому ефірі телебачення зробив заяву про складання повноважень голови уряду[6].

У 2018—2019 роках Гарібашвілі був радником наглядової ради з управління регіональними проектами китайської компанії CEFC China Energy.

8 вересня 2019 року призначений міністром оборони в уряді Георгія Гахарії.

22 лютого 2021 року Парламент Грузії затвердив новий уряд на чолі з Іраклі Гарібашвілі.[3]

Політика стосовно України[ред. | ред. код]

У 2021 році був нагороджений Орденом «За заслуги» І-го ступеня Указом Президента Зеленського.[7]

В березні 2023 року запропонував позбавляти громадянства Грузії осіб, які воюють на боці України.[8]

12 березня 2023 Іраклі Гарібашвілі заявив, що українські політики втручаються у справи Грузії.[9]

Нагороди[ред. | ред. код]

Ilham Aliyev and Prime Minister of Georgia Iraкli Garibashvili held one-on-one meeting
  • Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 23 серпня 2021) — за вагомий особистий внесок у зміцнення українсько-грузинського міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[7]

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, дружина Нунука Тамазашвілі[10] (нар. 1983), двоє синів — Ніколоз (нар. 2005) і Андріа (нар. 2010). Його тесть Тамаз Тамазашвілі, колишній генерал міліції, в період правління Саакашвілі був заарештований за звинуваченням у незаконному носінні та зберіганні зброї і вибухових речовин[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Davos 2014 Participant List
  2. https://garibashvili.ge/en/about
  3. а б Парламент Грузії затвердив новий уряд на чолі з Іраклієм Гарібашвілі. Українська правда (ua). Архів оригіналу за 23 лютого 2021. Процитовано 22 лютого 2021. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 25 лютого 2021. 
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 25 лютого 2021. 
  6. Прем'єр-міністр Грузії Іраклі Гарібашвілі йде у відставку. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016. 
  7. а б Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 401/2021 «Про нагородження І.Гарібашвілі орденом "За заслуги"»
  8. Прем'єр Грузії пропонує позбавляти громадянства тих, хто воює за Україну, - Мамулашвілі. Еспресо TV. 7 березня 2023. Архів оригіналу за 8 березня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023. 
  9. Прем’єр Грузії заявив, що українські політики втручаються у справи його країни. www.ukrinform.ua (укр.). 12 березня 2023. Процитовано 17 травня 2023. 
  10. Іраклі Гарібашвілі запитали про зв'язки з «кахетинським кланом». Радіо «Свобода». 22 лютого 2021. Архів оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 22 лютого 2021. 
  11. Політичні мотиви арешту генерала Тамаза Тамазашвілі. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 25 лютого 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]