Ісаєве — Вікіпедія

село Ісаєве
Церква Казанської Богоматері - заснована у 1811 році
Церква Казанської Богоматері - заснована у 1811 році
Церква Казанської Богоматері - заснована у 1811 році
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Березівський район Березівський район
Громада Андрієво-Іванівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51020010050032851
Облікова картка Ісаєве 
Основні дані
Перша згадка 1792
Населення 1513
Площа 0,311 км²
Густота населення 4864,95 осіб/км²
Поштовий індекс 67023
Телефонний код +380 8–04857
Географічні дані
Географічні координати 47°28′12″ пн. ш. 30°30′11″ сх. д. / 47.47000° пн. ш. 30.50306° сх. д. / 47.47000; 30.50306Координати: 47°28′12″ пн. ш. 30°30′11″ сх. д. / 47.47000° пн. ш. 30.50306° сх. д. / 47.47000; 30.50306
Середня висота
над рівнем моря
35 м
Водойми Тилігул
Місцева влада
Адреса ради 67021, Одеська обл., Березівський район, с. Андрієво-Іванівка, вул. Центральна, 89
Карта
Ісаєве. Карта розташування: Україна
Ісаєве
Ісаєве
Ісаєве. Карта розташування: Одеська область
Ісаєве
Ісаєве
Мапа
Мапа

CMNS: Ісаєве у Вікісховищі

Іса́єве — село Андрієво-Іванівської сільської громади у Березівському районі Одеської області, Україна. Населення становить 1513 осіб.

У селі розташований Ісаєвський палац Курісів, другий після садиби в селі Курісове маєток цього роду в Одеській області.

Історія[ред. | ред. код]

Ісаєвський палац Курісів

Село було засновано на землях, які належали генерал-майору Івану Ісаєву. У документах від 1792 року вказано, що в селі, названому на честь власника — Ісаєвка — мешкало 52 людей, з яких лише 4 жінки. У 1811 році тут було закладено кам'яну церкву Казанської ікони богоматері, яка діє й сьогодні. В середині XIX століття він продає маєток по частинах і найбільша частина володінь (4540 десятин землі) дістається спочатку Василю Нікітіну. Тоді село змінило свою офіційну назву з Ісаєвки на Ісаєве.

Новий власник згодом перепродав ці землі поміщикам Ґіжицьким. Після реформи 1861 року більша частина колишніх земель Ісаєва стала належати родині Ґіжицьких. Новим власником села і маєтку став Іван Олександрович Ґіжицький, а після його смерті у 1894 - перейшли до його доньки, Любові Ґіжицькій. Любов Ґіжицька вийшла заміж за Івана Куріса, родина якого вже володіла замком в селі Курісове. У 1899 році село перейшло до їхнього сина, Олександра Івановича Куріса, який після народження в родині п'ятої дитини у 1903 році розпочав зведення великого маєтку. Так виник палац Курісів, яких й на сьогодні є прикрасою села.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 4 жителі села[1].

Населення[ред. | ред. код]

Пам'ятник Шевченкові на території Аграрного ліцею

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1512 осіб, з яких 675 чоловіків та 837 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1509 осіб.[3]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 96,96 %
румунська 1,39 %
російська 1,12 %
вірменська 0,33 %
білоруська 0,13 %

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ісаєве. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]