Ісохристи — Вікіпедія

Ісохристи (грец. ίσόχρισται від грец. ἴσος — «рівний, однаковий, такий самий» + грец. Χριστός — «Христос») — назва маловідомої секти, що існувала в VI столітті і засуджена Другим Константинопольським собором (553).

Цю секту заснували ті хто відколовся від Великої Лаври святого Сави, ченці під проводом орігеніста Нонна.

Ісохристи вчили, що апостоли рівні Ісусу Христу (звідси назва секти — ϊσος Χρίστω) і що при апокатастасисі всі повстануть в однаковому стані рівному Христу.

Література[ред. | ред. код]

• «Православна богословська енциклопедія» (1900-1911) Том 5. кіл. 1102. Исохристы
• Исохристы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Іоанн Мейєндорф «Введення в святоотцівське богослов'я» ISBN 978-985-6171-82-9
• В. М. Лур'є. Історія візантійської філософії. Формативний період. (за участю В. О. Баранова) СПб., Axiōma, 2006. XX + 553 с. ГЛАВА ПЕРША 155 3.2.2 Оригенистские спори в Палестині: исохристы і протоктисты [Архівовано 31 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Карташев А. В.. Як були засуджені Оригенизм і Оріген [Архівовано 29 березня 2016 у Wayback Machine.]