Історія Сальвадору — Вікіпедія

Історія Сальвадору налічує кілька тисячоліть.

Доколумбів період[ред. | ред. код]

Територія сучасного Сальвадору була здавна заселена людьми. Від 3-го тисячоліття до нашої ери і до 13-го століття нашої ери він був однією з територій росселення індіанського народу мая. У 10—13 століттях він був витіснений народом піпіль, який утворив у західній частині Сальвадору державу Кускатлан.

Іспанська колонія (1530—1821)[ред. | ред. код]

У 1523—1530 рр. територія Сальвадору була після кількох спроб захоплена іспанським конкістадором Педро де Альварадо. Провінція Сальвадор входила до складу генерал-капітанства Гватемали.

Незалежність (1821—)[ред. | ред. код]

Незалежність від Іспанії отримана 1821 року. 1 січня 1841 року Сальвадор став незалежним від Федерації Центральної Америки. Першим президентом став Хуан Ліндо. Протягом 19 століття у країні точилася боротьба між лібералами і консерваторами. У січні 1932 року вибухнуло селянське повстання на чолі з Фарабундо Марті, яке було криваво придушене.

1961 року до влади прийшов правий уряд, що викликало партизанські дії лівих. Унаслідок перевороту пацифіст архієпископ Оскар Ромеро був скинутий і замінений військово-цивільною хунтою. Його убивство в 1980 призвело до громадянської війни. Хосе Дуарте в тому ж році став президентом, у 1983 була написана нова конституція. У 1989 президентом був обраний Альфредо Крістіані. Партизанські дії продовжувалися до підписання миру в 1991 за сприяння ООН.За час громадянської війни загинуло близько 75000 людей. Довгі роки 75 % території країни належала 14 заможним родинам. Завдяки реформі багато людей отримало в своє володіння невеликі земельні ділянки, проте прірва між багатими і бідними залишається глибокою. Багатство як і раніше зосереджене в руках небагатьох. у 1994—1999 роках президентом Сальвадору був Армандо Кальдерон Соль, У 1999—2004 — Франсіско Флорес, у 2004—2009 — Антоніо Сака, у 2009—2014 — Маурісіо Фунес, з 2014 — Санчес Серен.

Джерела[ред. | ред. код]

• І. І. Дахно. Країни світу: Енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. — 608с. с.420-422.
• А. А. Петрухин, Е. М. Чурилов. Непокоренный вулкан. Москва. Политиздат, 1985. — 256 c.