Іцени — Вікіпедія

Іцени (ікени) — кельтський народ стародавньої Британії, який населяв одну з південно-східних областей острова (тепер Норфолк і Саффолк).

Історія[ред. | ред. код]

Повстав проти римського панування за часів Нерона. Приводом до повстання слугували:

Розорення римськими легіонами острова Англсі, головного притулку друїдизму й вогнища кельтських національних традицій.
Зловживання римських адміністраторів і лихварів (зокрема знаменитого Сенеки)
Образи, завдані іценській царській родині.

У 60 році помер правитель племені Прасутаг. Римляни оголосили конфіскованими всі його володіння. Вдова Прасутага Боудіка очолила повстання. Повсталі іцени і трінованти захопили Веруламій, Камулодун і Лондініум. За союзника римляни мали короля Тиберія Клавдія Тогідубна. Паулін розбив іценів і з крайньою жорстокістю придушив повстання. Боудіка покінчила життя самогубством. Придушення повстання вирішило долю південної частини острова на користь Риму.

Міста та поселення[ред. | ред. код]

Тетфорд (Thetford)

Правителі іценів[ред. | ред. код]

Кандуро
Аесу
Саему
Антедій (уп. бл. 25 року)

Приєднання до Римської імперії (з 47 року)

Прасутаг (47 — 60)
Боудіка, цариця (60 — 61), повстала проти Риму.

Це незавершена стаття про Стародавній Рим.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.