French
DeutschІґнац фон Пленер — Вікіпедія
| Іґнац фон Пленер нім. Ignaz Freiherr von Plener | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 15 січня 1870 — 1 лютого 1870 | |||
| Попередник: | Едвард Тааффе | ||
| Спадкоємець: | Леопольд Гаснер фон Арта | ||
| |||
| 15 січня 1870 — 1 лютого 1870 | |||
| Попередник: | Едвард Тааффе | ||
| Спадкоємець: | Йоганн фон Вагнер | ||
| Народження: | 21 січня 1810 Відень, Австрійська імперія | ||
| Смерть: | 17 лютого 1908 (98 років) Відень, Австро-Угорщина | ||
| Поховання: | Гітцінзький цвинтарd | ||
| Країна: | Австрійська імперія | ||
| Освіта: | Віденський університет і Akademisches Gymnasiumd | ||
| Партія: | Constitutional Partyd | ||
| Діти: | Ernst von Plenerd | ||
Іґнац фон Пленер (нім. Ignaz Freiherr von Plener; *21 травня 1810, Відень, Австрійська імперія — †17 лютого 1908, Відень, Австро-Угорщина) — австрійський і австро-угорський державний діяч, виконувач обов'язків міністр-президента Цислейтанії в 1870. Барон (з 1907).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї службовця Міністерства фінансів. У 1827-1833 вивчав юриспруденцію в Віденському університеті. З 1836 — на державній службі. З 1841 фінансовий радник в Егері, з 1848 — в Празі, Пешті, з 1851 — земельний фінансовий директор (Landesfinanzdirektor) в Прессбурзі. У 1857 переведений на посаду земельного фінансового директора в Лемберг.
З 1859 працював у Відні, член Рейхсрата. Виступав за створення системи парламентського фінансового контролю.
З 1860 по 1864 Пленер був міністром фінансів Австрійської імперії. Проводив політику економії і скорочення обігу готівкової валюти в міжбанківських операціях; до 1862 домігся балансування бюджету; створив умови для швидкого економічного розвитку країни. Брав участь в підготовці лютневого патенту. З 1861 — член ландтагу Богемії. Виступав проти федералістської політики уряду ерцгерцога Райнера Фердинанда. В знак протесту проти запропонованого проекту конституції 27 травня 1864 подав у відставку.
У 1867-1870 — міністр торгівлі. Проводив політику ліквідації концесій в сфері будівництва і управління залізницями, реформував банківську систему, створив систему статистики і страхування, торгових палат.
15 січня — 1 лютого 1870, після відставки Едварда Тааффе, виконував обов'язки глави уряду до формування нового кабінету.
З 1873 і до смерті був відомий як представник «старих лібералів» у конституційній групі Палати панів (Heerenhaus).
Визнання[ред. | ред. код]
- У 1907 Іґнац фон Пленер удостоєний імператором спадковим баронських титулом.
Син Пленера Ернст також став державним діячем, міністром фінансів Цислейтанії (1893-1895), президентом Рахункової палати.
Джерела[ред. | ред. код]
- Mechtild Wolf: Ignaz von Plener: Vom Schicksal eines Ministers unter Kaiser Franz Joseph. Verlag Lerche, München 1975 (=Wissenschaftliche Materialien und Beiträge zur Geschichte und Landeskunde der böhmischen Länder; 20).
- Evelyn Werner: Die beiden Plener. Zwei Generationen des österreichischen Liberalismus. Ungedruckte Dissertation, Wien 1981.
- W. Goldinger: Plener Ignaz Frh. von. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 8, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1983, ISBN 3-7001-0187-2.
- Helmut Rumpler: Plener, Ignaz Freiherr von. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 20, Duncker & Humblot, Berlin 2001.
- Helmut Slapnicka: Die Ohnmacht des Parlamentarismus. In: Ferdinand Seibt (Hrsg.): Die Chance der Verständigung. Absichten und Ansätze zu übernationaler Zusammenarbeit in den böhmischen Ländern 1848—1918. Verlag Oldenbourg, München 1987.
- Eberhard Kolb, Elisabeth Müller-Luckner: Europa vor dem Krieg von 1870. Verlag Oldenbourg, München 1987, ISBN 3-486-54121-8.
|
