French
DeutschАбанькін Вітольд Андрійович — Вікіпедія
| Абанькін Вітольд Андрійович | |
|---|---|
| Народився | 15 червня 1946 Єйськ, Краснодарський край, РРФСР, СРСР |
| Помер | 27 лютого 2024 (77 років) |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | політик, громадський активіст |
| Знання мов | російська |
Вітольд Андрійович Абанькін (нар. 15 червня 1946, Єйськ, Краснодарський край — 27 лютого 2024, Ростов-на-Дону) — російський дисидент і правозахисник. Небіж адмірала Павла Абанькіна[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Під час строкової служби в армії на території НДР 4 серпня 1966 заарештований при спробі втечі до ФРН. Засуджений за звинуваченням у зраді і дезертирстві на 12 років таборів. У 1966—1978 рр. — відбував покарання в таборі Дубравлаг, Пермському таборі, Володимирській тюрмі. Брав участь в боротьбі ув'язнених за свої права. Про Абанькіна як про одного зі своїх соратників згадував в Нобелівській промові Андрій Сахаров[2].
За його власними словами, під час путчу ГКЧП умовив майора, який командував 10 танками, перейти на бік захисників російського Білого дому. Він також домовився з танкістами про обстріл будівлі КДБ на Луб'янці, але «московські демократи» завадили реалізувати цей план[3].
Жив у Ростові-на-Дону, очолював регіональну правозахисну організацію «Шлях до права» — за твердженням журналістів, за два роки до нього звернулися понад 200 осіб[4]. На цій посаді, зокрема, виконував пісні на теми сталінських репресій, представляючись музичним гуртом «58-я стаття»[5]. Один з ініціаторів випуску книги віршів Юрія Галанськова, проведення Сахаровских читань. Учасник громадянського форуму «Пилорама».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ И. Иртеньев. Витольд Абанькин, человек из железа [Архівовано 30 червня 2019 у Wayback Machine.] // Газета.ру, 7.08.2010.
- ↑ М. Бровкина. До свободы оставалось семь метров [Архівовано 19 липня 2018 у Wayback Machine.] // «Российская газета» — Неделя, № 4378, 1 июня 2007 г.
- ↑ В. Абанькин: Нам не дали расстрелять КГБ // Грани.ру, 18.08.2016
- ↑ Витольд Абанькин: восстановить справедливость получается чаще[недоступне посилання] // Дон-ТР, 10.12.2007.
- ↑ Презентация музыкальной группы памяти жертв репрессий [Архівовано 13 серпня 2009 у Wayback Machine.] // 161.ru, 7.08.2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- В. Гладышев. Подкоп [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] // «Личное дело» (Пермь), 2002, № 1 (46).
- Страница о правозащитнике [Архівовано 11 листопада 2017 у Wayback Machine.] // «Бессмертный барак»
