Авантюра — Вікіпедія

Авантюра (фр. aventure — пригода) — 1) пригода, проходження. 2) Ризикований, сумнівний захід, розрахований на випадковий успіх; справа, без урахування реальних можливостей і приречена на провал. 3) Авантюризм — поведінка, діяльність, характеризуються ризикованими вчинками заради досягнення легкого успіху, вигоди; схильність до авантюр.^[1]

Фізіологічне підґрунтя[ред. | ред. код]

Авантюрні вчинки мають своє фізіологічне підґрунтя у вигляді викидів у кров активних речовин (адреналін, гормони стресу та ін.). Вони спонукають прихід ейфорії, піднесеності, натхнення, незвичної бадьорості і уявлення про могутність подолати всі перешкоди. У деяких людей авантюрні вчинки стають головною рисою поведінки, а викиди активних речовин у кров викликають своєрідну залежність на кшталт токсикоманії. Життя без ризикованих пригод стає прісним, нецікавим, небажаним. Виникає порочне коло — чим більше авантюр, тим більша залежність людини від ризику і азарту.

Авантюристи в історії[ред. | ред. код]

У скрутні періоди історії виникають цілі генерації авантюристів через неможливість молодих і енергійних членів суспільства швидко отримати великі гроші, бажані посади, престижні місця в суспільстві. Свою оцінку авантюристів дав письменник Стефан Цвейг (1881—1942):

«Вони одягають Фантастичні строї якоїсь хіндустанської чи монгольської армій, мають помпезні імена, що добре нагадують фальшиві коштовності, як і прикраси на їх сапогах. Вони розмовляють декількома мовами, стверджують, що знайомі з усіма володарями чи відомими особами, розповідають, що служили у всіх арміях і навчались в усіх університетах. Їх кишені набиті прожектами, вони сиплють рясними обіцянками, пропонують лотереї і нові податки, державні альянси і повій, бажані ордена… І хоча в їх кишенях нема і десяти золотих, готові кожному охочому запрпонувати секрет перетворення дешевих матеріалів на золото. У хтивого володаря вони готові бути організаторами гарему, у войовничого — шпигунами, у покровителя наук і мистецтв — філософами і митцями …»

Авантюристами були:

• Франсуа Війон, французький поет;
• Кончіно Кончіні, фаворит королеви Марії Медичі;
• Христофор Колумб;
• Лжедмитрій І;
• Марина Мнішек;
• Жак Маржерет, солдат і військовий командир у Лжедмитрія;
• Меншиков Олександр Данилович;
• Княжна Тараканова;
• Граф Каліостро;
• Леді Гамільтон (Емма Лайон);
• Омелян Пугачов;
• Джакомо Казанова;
• Єлизавета Кінгстон (Elizabeth Pierrepont, Duchess of Kingston-upon-Hull) — англійка, що мала двох чоловіків);
• Граф Сен Жермен;
• Шевальє д'Еон;
• барон Фрідріх фон Тренк, фаворит короля Прусії Фрідріха ІІ;
• Ежен Франсуа Відок;
• Бернардино Дроветті, розкрадач пам'яток Стародавнього Єгипта;
• Джованні Баттіста Бельцоні, циркач, інженер, дослідник пам'яток Стародавнього Єгипту;
• Едвін Сміт, авантюрист, що спекулював старожитностями Стародавнього Єгипту;
• Мата Харі, шпигунка і танцівниця;
• Джеймс Брук, перший білий раджа Саравака;
• Лола Монтес, танцівниця і коханка Людвига І Баварського;
• таємничий художник Микола Реріх;
• Хан Антоніус ван Меєгерен.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Авантюра — академічний тлумачний словник української мови [Архівовано 6 березня 2018 у Wayback Machine.]
• І. А. Муромов І. А. (автор-составитель), Сто великих авантюристов. (рос)
• Шишкин О. Битва за Гималаи. НКВД, магия и шпионаж. — М.: Олма-ПРЕСС, 1999. (рос)

Література[ред. | ред. код]

• М. Михальченко . Авантюризм політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.8 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]

• Авантюра [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Авантюризм політичний [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ