Автомагістралі Франції — Вікіпедія

Автомагістралі Франції (фр. Autoroutes françaises Autoroutes françaises) — це система швидкісних автомобільних доріг в цій країні. Значна частина автомагістралей у Франції — платна, вони будуються, керуються та обслуговуються різними приватними компаніями.

За даними Національного інституту статистики та економічних досліджень Франції на 31 грудня 2014 року, загальна протяжність автомобільних доріг в метрополії становила 1 050 613 км, з них — 9645 км національних доріг та 11 560 км автомагістралей^[1] .

За даними, наведеними газетою Le Figaro, станом на середину 2017 року країні було вже 11 882 км автомагістралей, з яких 9137 км знаходилися під управлінням приватних компаній, значна частина цих магістралей була платною — для сплати були організовані 133 пункту в'їзду-виїзду. На автомагістралях Франції було 946 дорожніх розв'язок та 637 зон відпочинку^[2] .

Історія[ред. | ред. код]

З масовою автомобілізацією, що охопила багато країн, включаючи Францію, після закінчення Першої світової війни, виникло питання будівництва автомобільних доріг — більш швидкісних і безпечних, ніж існували до того. Перші дослідження у Франції з даного питання почалися у 1927 році, коли почалися розробки автомагістралі на захід від Парижа. Але той перший проект так ніколи і не був реалізований^[3] .

У 1930—1935 роках з'являються ще кілька проектів швидкісних автомагістралей: уздовж Лазурного Берега, від Ліона до Женеви, до Монблану і Клермон-Феррану, від Парижа на північний схід до Лілля і на південь — до Ліона та Марселя . Однак, всі ці проекти залишаються на папері. У 1936 році починається будівництво першої автомагістралі від передмістя Парижа Сен-Клу до Оржевалю включаючи створення 800-метрового тунелю. Будівництво мало завершитися до кінця 1940 року, проте було відкладено через початок Другої світової війни та німецької окупації Парижа. Будівництво відновлюється після звільнення країни в жовтні 1945 року і магістраль відкривається для автомобілістів лише 9 червня 1946 року^[3].

До 1950 років стає зрозуміло, що у держави немає достатньо коштів для фінансування широкомасштабного будівництва доріг. Праві партії висувають ідею передачі концесій на будівництво та експлуатацію автомагістралей приватним компаніям. Ліві не погоджуються і вимагають безкоштовних доріг. Тодішньому міністру транспорту і публічних робіт Антуану Піне вдається з великими труднощами домогтися прийняття закону, згідно з яким дозволялись приватні платні автомагістралі, що призвело до стрімкого розвитку швидкісної дорожньої мережі^[3].

Динаміка протяжності автомагістралей[ред. | ред. код]

Джерело: ASFA^[4]

Загальна інформація[ред. | ред. код]

У Франції існує 3 основних види автомобільних доріг: автомагістралі (фр. autoroutes позначаються літерою А і наступним за ним числом), національні дороги (фр. routes nationales або просто nationales позначаються літерою N та наступним за ним числом) та місцеві дороги (фр. routes départementales позначаються літерою D і наступним за ним числом). Зараз багато автомагістралей і деякі національні дороги включені в європейську систему швидкісних автомобільних маршрутів і позначаються додатково буквою E і наступним за ним числом (паралельно з французькою нумерацією).

Всі автомагістралі Франції пронумеровані, крім того, деякі з них мають власні імена. Основні автомагістралі мають номер з однієї або двох цифр, наступних за буквою A. Інші автомагістралі (зазвичай з'єднувальні ділянки між основними) мають код з трьох цифр, перші 2 з яких є кодом основної автомагістралі. Номери від 1 до 16 надані автомагістралям, які віялом розходяться від Парижа (крім A2, A7, A8 і A9). Номери понад 20 розподілені між автомагістралями в залежності від їх географічного розташування наступним чином:

• від A21 до A29 — північ
• від A30 до A39 — північний схід
• від A41 до A49 — схід
• від A50 до A57 — південний схід
• від A61 до A68 — південний захід
• від A71 до A77 — центр
• від A81 до A89 — захід

Єдиними винятками з цієї системи є автомагістралі , яка йде навколо Парижа, і , яка йде від Бордо в напрямку Ліона.

Автомагістралі є найбільш сучасними і швидкісними дорогами. Дозволена швидкість на них становить 130 км / год для легкових автомобілів (110 км / год під час дощу) і 90 км / год для вантажних автомобілів і громадського транспорту. У деяких випадках також діють інші швидкісні обмеження^[5] .

Перелік основних автомагістралей[ред. | ред. код]

Номер	Євро-маршрут	Назва (за наявністю)	Кінцеві пункти	км
		Autoroute du Nord	Париж — Лілль	210	[6]
			Перонна — Валансьєнн	60	[7]
			Париж — Оне-су-Буа	13,6
		Autoroute de l'Est	Париж — Страсбург	480	[8]
			Париж — Лангр	253	[9]
		Autoroute du Soleil	Париж — Ліон	455	[10]
		Autoroute du Soleil	Ліон — Марсель	305	[11]
		La Provençale	Екс-ан-Прованс — кордон Італії	225	[12]
		La Languedocienne (Оранж — Нарбонна) La Catalane (Нарбонна — кордон)	Оранж — кордон Іспанії	285	[13]
		L'Aquitaine	Париж — Бордо	567	[14]
		L'Océane	Париж — Нант	347	[15]
			Рокенкур — Трапп	11
		Autoroute de Normandie	Париж — Кан	225	[16]
			Париж (внутрішньоміська автомагістраль)	15,9
			Вільне́в-ла-Гаре́нн — Сержі (Валь-д'Уаз)	31
		L'Européenne	Париж — Дюнкерк	311	[17]
		L'Éco Autoroute	Санс — Куртне	131	[18]
		L'Occitane	В'єрзо́н — Монтобан	425	[19]
		La Rocade Minière	Екс-Нулетт — Душі́-ле-Мін	57
			Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії	20
			Лілль — Валансьє́нн	50	[20]
			Лілль — Дюнкерк	60	[21]
		Autoroute des Anglais	Кале — Труа	405	[22]
			Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії	16
			Тур — Руан — Аббеві́ль	387	[23]
			Гавр — Сен-Кантен	268	[24]
		Autoroute de la vallée de la Fensch	Юканж — Омец	40
		Autoroute de Lorraine-Bourgogne	Люксембург — Нансі — Бон	350	[25]
			Нансі — Люневі́ль	27
		Autoroute des Ardennes	Реймс — Шарлеві́ль-Мезьє́р	75
		Autoroute des Cigognes	Страсбург — Мюлуз	180	[26]
		La Comtoise	Бон — Мюлуз	235	[27]
		La Bourguignonne	Пуї́-ан-Осуа́ — Діжон	42
		Autoroute Verte	Діжон — Бурк-ан-Брес	150	[28]
		Autoroute des Titans (Макон — Бельга́рд-сюр-Вальсери́н) далі — Autoroute Blanche	Макон — Монбланський тунель	208	[29]
		Autoroute des Alpes	Гренобль — Женева	131	[30]
		Autoroute de la Vallée du Rhône	Ліон — Пон-д'Ен	53	[31]
		Autoroute de la Maurienne	Ліон — Шамбері — Тунель Фрежю	185	[32]
		La Lyonnaise	Об'їзна дорога навколо Ліона	62	[33]
		L'urbaine	Живор — Сент-Етьєн	29	[34]
			Бургуе́н-Жальє́ — Гренобль	51
			Муаран — Рома́н-сюр-Ізе́р	70,5
		Autoroute Est de Marseille	Марсель — Тулон	64
		Autoroute du val de Durance	Складається з двох різних ділянок: Марсель — Гап та Гренобль — хребет Фо	146+26	[35]
			Фюво — Обань	26
		La Camarguaise	Нім — Салон-де-Прованс	49
		Autoroute du Littoral	Марсель — Мартиг	40	[36]
		La Toulonnaise	Тулон — Ле-Канне-де-Мор	55	[37]
		Autoroute des Deux Mers	Тулуза — Нарбонна	150	[38]
		Autoroute des Deux Mers	Бордо — Тулуза	234	[39]
		Autoroute de la Côte Basque	Бордо — кордон Іспанії	206	[40]
		La Pyrénéenne	Байонна — Тулуза	277	[41]
		Autoroute de Gascogne	Лангон — По	150
		L'Ariégeoise	Тулуза — Пам'є́	38	[42]
		L'autoroute du pastel	Тулуза — Альбі́	62	[43]
		L'Arverne	Орлеан — Клермон-Ферран	290	[44]
		L'autoroute de la Loire	Сент-Етьє́н — Бальбіньї	55
		La Méridienne	Клермон-Ферран — Пезенас	335	[45]
		Autoroute de l'Arbre	Дордів — Невер	161	[46]
		L'Armoricaine	Ле-Ман — Ренн	93	[47]
		La Bretonne	Нант — Сотрон	4,5
		Autoroute des Estuaires	Нант — Ніор	152	[48]
		Autoroute des Estuaires	Ренн — Кан	170	[49]
			Анжер — Тур — В'єрзо́н	206	[50]
		Le Superpériphérique	Кільцева автомагістраль навколо Парижа	79
		Autoroute de Vendée	Анжер — Ла-Рош-сюр-Йон	129	[51]
			Кан — Се	80
		La Transeuropéenne	Бордо — Клермон-Ферран — Ліон	487	[52]
Загальне джерело: Мапа підготовлена міністерством екології, сталого розвитку та енергетики Франції [53].

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Автомагістралі Франції Материкова Франція A1 A2 A3 A4 A5 A6 / A6a / A6b A7 A8 A9 A10 A11 A12 A13 / A13a A14 A15 A16 A19 A20 A21 A22 A23 A25 A26 A27 A28 A29 A30 A31 A33 A34 A35 A36 A38 A39 A40 A41 A42 A43 A46 A47 A48 A49 A50 A51 A52 A54 A55 A57 A61 A62 А63 А64 А65 А66 А68 А71 А72 А75 А77 А79 А81 А82 А83 А84 А85 А86 А87 А88 А89 А103 А104 А105 А106 А115 А126 А131 А132 А139 А140 А150 А151 А154 А211 А216 А304 А311 А313 А314 А315 А320 A330 A340 A344 A351 A352 A355 A391 A404 A406 A410 A411 A430 A432 A450 A466 A480 A500 A501 A502 A507 A515 A516 A517 A520 A557 A570 A620 A621 A624 A630 A631 A641 A645 A660 A680 A709 A710 A711 A712 A714 A719 A750 A811 A813 A837 A844 Заморська Франція A1 (Мартиніка) Заплановані маршрути A44 A56 A69 A110 A120 A133 A134 A147 A154 A260 A319 A412 A810 Старі або виведені з експлуатації маршрути A24 A32 A37 A45 A58 A87 A186 A199 A203 A346 A350 A401 A585 A623 A650 A701 A821 A831

п о р Автомобільна промисловість Франції Автомобільна промисловість Економіка Франції Транспорт Франції Сучасні автовиробники Aixam Auverland Automobiles Chatenet Bellier Bolloré Bugatti De La Chapelle Delage Exagon Genty Iveco Bus Heuliez Bus Ligier Microcar Motobécane MPM Motors Nexter Navya SAS Norma Auto Concept PGO PVI Groupe Renault Alpine Renault Renault Trucks ACMAT Panhard Renault Trucks Defense Scorpa SECMA Stellantis France Citroën DS Peugeot Y.O Concept Venturi Колишні автовиробники Aerocarene ACMA Alamagny Amilcar Avions Voisin BNC Bellanger Berliet Bernard Bernardet Bignan Brasier Brouhot Bucciali Charron Chausson Chenard et Walcker Automobiles Claveau Corre La Licorne Darracq De Dion-Bouton Delahaye Delaugère et Clayette Delaunay-Belleville ERAD Facel Vega Figoni et Falaschi Groupe PSA Heuliez Hommell Hotchkiss Laffly Latil Lorraine-Dietrich Lumeneo Marathon Matford Mathis Mia electric Mochet Mors Rally Rochet-Schneider Rosengart SAP Salmson Saviem Simca Matra René Bonnet Talbot Deutsch-Bonnet Somua Talbot-Lago Unic Venturi Комплектуючі Electricfil Faurecia Michelin Plastic Omnium Peugeot GTI Peugeot Sport Renault Sport Gordini Sodemo Moteurs Valeo Страхування та фінанси RCI Banque Banque PSA Finance Музеї Cité de l'Automobile Музей Peugeot Musée Automobile Reims Champagne Renault Classic Інше Автомагістралі Франції OICA Паризький автосалон Rétromobile 24 години Ле-Мана Формула-1 — Гран-прі Франції Категорія Commons