French
DeutschАгафонов Євген Андрійович — Вікіпедія
| Агафонов Євген Андрійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 29 січня (10 лютого) 1879 Харків, Російська імперія | |||
| Смерть | 12 червня 1955 (76 років) | |||
| Нью-Гейвен, Коннектикут, США | ||||
| Поховання | Ансоніа | |||
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} США | |||
| Жанр | портрет, пейзаж і натюрморт | |||
| Навчання | Харківське реальне училищеd і Петербурзька академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Безперчий Дмитро Іванович, Ковалевський Павло Осипович, Рубо Франц Олексійович, Кардовський Дмитро Миколайович і Рєпін Ілля Юхимович | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
| | ||||
Євге́н Андрі́йович Агафо́нов (нар. 10 лютого 1879, Харків — пом. 12 червня 1955, Нью-Гейвен) — український художник і критик.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 29 січня [10 лютого] 1879 року в місті Харкові (нині Україна) в купецькій сім'ї. 1896 року закінчив Харківське реальне училище. У Харкові відвідував заняття художника Дмитра Безперчого. Протягом 1899—1907 років навчався в Петербурзькій академії мистецтв, де його викладачами були зокрема Павло Ковалевський, Франц Рубо, Дмитро Кардовський, Ілля Рєпін. За участь у демонстрації біля Казанського собору 4 березня 1901 року був висланий зі столиці та засланий до Охтирки. Надалі мешкав у Харкові[1]. За дипломну картину «Ломовики» на обласній Південноросійській виставці у Катеринославі у 1910 році нагороджений Золотою медаллю.
Упродовж 1905—1907 років ілюстрував харківські сатиричні журнали «Штик», «Меч», «Злой дух» та інші. У Харкові у 1906—1910 роках був членом Товариства харківських художників; у 1911—1913 роках — організатором і членом об'єднання «Кільце»; у 1907—1912 роках очолював студію «Блакитна лілія» в якій тоді навчалися Марія Синякова, Олексій Почтенний; у 1913 вступив до групи «Бубновий валет»[1].
Протягом 1913—1914 років жив у Москві, звідки з початком Першої світової війни пішов до армії. У 1918 році повернувся до Харкова, був членом «Художнього цеху». У 1919 році вів Майстерню малювання та живопису Пролеткульту.
1920 року емігрував за кордон. З 1923 року жив у США. Помер 12 червня 1955 року у місті Нью-Гейвені (штат Коннектикут). Похований у місті Ансонії.
Творчість[ред. | ред. код]
У період життя в Російській імперії писав картини на українську тематику:
- «Ярмарок у Сорочинцях» (1902);
- «Зустріч» (1906);
- «Зелене з синім» («Дворик») (1906);
- «У селі» (1906);
- «Дівчата» («На полі») (1908).
Жанр портета був провідним у творчості художника. Створив портрети: П. Кондевського, О. Агафонової (дружини), О. Александрова (адвоката лейтенанта Петра Шмідта), усі — 1906; актриси Віри Комісаржевської, 1908; мистецтвознавця і художника Д. Гордєєва, 1913; піаністки Ксенії Синякової-Асєєвої, 1914, а також рисунки з мотивом оголеної моделі, груповий портрет художників Харкова, 1918. Написа кілька автопортретів (1913), автопортрет із палітрою, «Маски» (1935) та інші. Автор пейзажів:
- «Свіжий сніг на квітнучих настурціях» (1906);
- «Ефект супроти сонця» (1906);
- «Водяне» (1908).
У 1908–1911 роках писав декоративні панно і оформлював вистави в театрі-кабаре «Голубе око», зокрема «Незнайомку» Олександра Блока.
В еміграції працював у галузі графіки, торговельної реклами і станкового живопису, створював портрети, пейзажі, натюрморти в реалістичному стилі. Зокрема написав картини:
- «Туземки острова Барбадос» (1929);
- «Російська фермерша» (1935);
- «Котедж у Коннектикуті» (1940);
- «Тройка» (1949);
- «Ілля Муромець» (1949).
Виступав як художній критик. Автор праць:
- «В защту имрессионизма» // Харьковская жизнь, 18 квітня 1906;
- «Студенческая выставка картин» // Современное обозрение, 16 грудня 1906;
- «XXXV Передвижная выставка картин» // Утро, 16 вересня 1907;
- «Академия художеств. Очерки» // Утро, 12 березня 1908;
- «Выставка картин в городском музее» // Утро, 12 березня 1908;
Брав участь у мистецьких виставках у Санкт-Петербурзі у 1903, 1907 роках, Харкові у 1903, 1905—1907, 1909—1912, 1918—1919, 1929 роках, Києві у 1908, 1910—1911 роках, Курську у 1910—1911 роках, Москві у 1913 року. У США брав участь у виставках Товариства незалежних художників у 1929 році і галереї «Френч» у 1931 році в Нью-Йорку. Персональні виставки відбулися в галереї Каз-Дельбо в Нью-Йорку у 1931 році і публічній бібліотеці Дербі у 1943 році.
Роботи художника зберігаються у Лебединському краєзнавчому музеї та зберігалися в Харківському художньому музеї, проте були знищені під час німецько-радянської війни (залишились окремі малюнки, театральні ескізи).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Агафонов Евгений Андреевич / Хронос. [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Агафонов Євген Андрійович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 13. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- А. С. Півненко. Агафонов Євген Андрійович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 18. — ISBN 5-88500-27-1.;
- А. С. Півненко. Агафонов Євген Андрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.;
- Александров Е. А. Агафонов Евгений Андреевич // Русские в Северной Америке: Биографический словарь. — Конгресс русских американцев, 2005. — С. 11. [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.] ISBN 5-8465-0388-8 (рос.);
- Соловьёв В. О., Раенко Л. В. Агафонов Евгений Андреевич // Харьков: Энциклопедический словарь. — Харьков, 2014. — С. 14. [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.);
- А. С. Півненко. Агафонов, Євген Андрійович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018. — Т. 1 : А — Акц. — 592 с. — ISBN 978-617-7238-39-2.;
- Г. Скляренко, О. Ламонова. Агафонов Євген Андрійович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 30—31. [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-02-8960-4.
|
