French
DeutschАгостіно Карраччі — Вікіпедія
| Агостіно Карраччі | |
|---|---|
| італ. Agostino Carracci | |
 | |
| Народився | 16 серпня 1557 Болонья, Папська держава[4] |
| Помер | 22 березня 1602[1][2][…] (44 роки) Парма, Герцогство Парми та П'яченци |
| Країна | .svg){kind=small} Папська держава |
| Національність | італієць |
| Діяльність | художник |
| Галузь | малярство[5] |
| Вчителі | Domenico Tibaldid, Просперо Фонтана і Бартоломео Пассаротті |
| Відомі учні | Giovanni Lanfrancod і Antonio Marziale Carraccid |
| Знання мов | італійська[6][5] |
| Жанр | історичний живопис і портрет |
| Magnum opus | Благовіщення[d], The Last Communion of St Jeromed і Hairy Harry, Mad Peter and Tiny Amon by Agostino Carraccid |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Караччі |
| Брати, сестри | Аннібале Карраччі[4] |
| Діти | Antonio Marziale Carraccid[7] |
Агостіно Карраччі (італ. Agostino Carracci, 16 серпня 1557 — 22 березня 1602) — італійський художник, гравер, представник Болонської школи живопису.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з відомої мистецької родини Карраччі. Агостіно збирався стати ювеліром, але піддався на умовляння свого двоюрідного брата Лодовіко і став художником. Він вчився живопису у Просперо Фонтани, Бартоломео Пассеротті і Доменіко Тібальді.
З 1580 року подорожував по Ломбардії, побував у Венеції у 1582, 1587, 1589 роках, мешкав у Пармі у 1586—1587 роках. Великий вплив на становлення Агостіно як художника справив його двоюрідний брат, художник Лодовіко Карраччі. Володіючи великою начитаністю, в організованій братами Аннібале й Лодовіко Карраччі Агостіно читав лекції в Академії з теорії мистецтва.
З 1598 року працював у Римі для родини Фарнезе, у 1600—1602 роках займався розписом палацу для Рануччо I, герцога Парми та П'янченци. Під час виконання цих робіт Агостіно Карраччі й помер.
Творчість[ред. | ред. код]
Агостіно був більш відомим гравером, ніж його брат Аннібале. Наслідуючи Корнеліса Корта, він досяг великих висот у майстерності гравіювання. З 1574 року почав свою кар'єру копіюванням творів представників болонського маньєризму, потім Мікеланджело, Федеріко Бароччі, Тінторетто, Антоніо Кампі, Веронезе і Корреджо.
Найбільш відомі з його гравюр: «Розп'яття» (з Тінторетто, 1589), «Еней і Анхіс» (з Бароччі, 1595), «Богородиця з Немовлям» (з Корреджо), «Спокуса св. Антонія», «Св. Ієронім» (з Тінторетто), а також деякі гравюри з власних робіт. Агостіно Карраччі здобув популярність завдяки своїм гравюрам еротичного змісту, так званим Позам Аретіно.
Його нечисленні живописні твори відрізняються правильністю малюнка і світлим, веселим колоритом. Найкращі з них — вівтар Мадонни з немовлям і святими, 1586, Національна галерея Парми; фрески 1598 року в Палаццо Фарнезе у Римі, виконані разом з братом Аннібале, «Причастя св. Ієроніма» (1592) і «Вознесіння Богородиці» у Національні пінакотеці Болоньї.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б Agostino Carracci — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Waterhouse E. Italian Baroque Painting — Лондон: Phaidon Press, 1962. — С. 85.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Cirici Pellicer, El barroquismo, Editorial Ramón Sopena, Barcelona 1963
- Agostino Carracci. In: Allgemeines Künstlerlexikon. Die Bildenden Künstler aller Zeiten und Völker (AKL). Band 16, Saur, München u. a. 1997, ISBN 3-598-22756-6, S. 562
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Агостіно Карраччі |
