Адад-апла-іддін — Вікіпедія

Адад-апла-іддін
Народився	11 століття до н. е.
Помер	11 століття до н. е.
Країна	Вавилон
Діяльність	монарх
Посада	Цар Вавилону[d]
	; ; ;

Адад-апла-іддін (д/н — 1046 до н. е.) — цар Вавилону близько 1068—1046 років до н. е. Ім'я перекладається як «Адад дарував спадкоємця».

Життєпис[ред. | ред. код]

Був арамейських вождем («князьком»), що перебував на службі в царя Мардук-шапік-зері. Згодом можливо оженився на доньці останнього. Близько 1068 рок удо н. е. внаслідок заколоту захопив трон. За іншою версією цьому допомогли ассирійці, які спочатку перемогли Кадашман-Буріаша, намісника Дур-Курільгазу, а потім підтримали самого Адад-апла-іддіна при захопленні влади.

Водночас інші арамейські вожді зайняли міста Дур-Курігальзу, Дер, Урук, Ніппур, Сіппар. Пізніша вавилонська традиція ставилася до нього вороже: може бути він був підтрмиманий Ассирією або при його вступі на престол не було дотримано необхідні церемонії.

Протягом правління зберігав добрі відносини з Ассирією. Спочатку отримував підтримку від ассирійських царів. Видав дочку заміж за ассирійського царя Ашшур-бел-калу. Пізніше Адад-апла-іддін втручався в династичні чвари при ассирійській дворі. підтримуючи претендента Шамші-Адада IV. Водночас фактично потурав переселенню арамеїв до свого царства, де ті ставали все більшою потугою.

Панування царя вважається «золотим віком» освіти і науки. Він двічі фігурує в Уруцькому списку мудреців та вчених разом із Шаггіл-кінам-уббібом та Есагіл-кін-аплі. Перший був автором поеми «Вавилонська теодіцея», другий — автором медичного трактату з численними прикметами та рецептами лік.

Відбудував вавилонську міську стіну Імгур-Енліль, вал стіни Ніппура — Німіт-Мардук. Встановив статую божества Набу в храмі Езіда в Борсіппі, відремонтував храми Нін-Езена в Ісіні, бога Шамаша («Ебаббара») в Ларсі, бога Забаби («Емете'урсаг») в Кіші, перебудував зіккурат в Урі.

Йому спадкував Мардук-аххе-еріба.

Джерела[ред. | ред. код]

J. A. Brinkman, A Political History of Post-Kassite Babylonia 1158—722 BC, Rom, 1968, S. 135—144.
A. K. Grayson, Babylonian Historical-literary texts, Toronto, 1975, S. 203 f.
Irving L. Finkel (1988). «Adad-apla-iddina, Esagil-kin-apli, and the series SA.GIG». In Erle Leichty, Maria Dej Ellis (ed.). A Scientific Humanist: Studies in Memory of Abraham Sachs. Philadelphia: University Museum. pp. 143–59.
G. Frame, Rulers of Babylonia: From the Second Dynasty of Isin to the end of the Assyrian domination (1157—612 BC), Toronto, 1995, S. 5–63.