Адам Боднар — Вікіпедія

Адам Боднар
пол. Adam Bodnar
Нині на посаді
Народився 6 січня 1977(1977-01-06)[1] (47 років)
Тшеб'ятув, Ґміна Тшеб'ятув, Ґрифицький повіт, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща[2][3]
Відомий як правник, адвокат, політик, правозахисник, викладач університету, юридичний навчальний заклад
Місце роботи Варшавський університет[4], Суспільно-гуманітарний університет SWPS[5], Helsinki Foundation for Human Rightsd[4], Weil, Gotshal & Mangesd і European Union Agency for Fundamental Rightsd
Країна Республіка Польща[3]
Alma mater Варшавський університет (2000) і Центрально-Європейський університет (2001)
Нагороди
 Медіафайли у Вікісховищі

Адам Пйотр Боднар, пол. Adam Piotr Bodnar (6 січня 1977(1977-01-06), Тшеб'ятув, Західнопоморське воєводство) — польський юрист, педагог та правозахисник; польський омбудсмен з прав громадян з 2015 року.[6]

Біографія[ред. | ред. код]

Адам Боднар народився 6 січня 1977 року. Закінчив юридичний факультет Варшавського університету. Працював асистентом кафедри прав людини юридичного та адміністративного факультету Варшавського університету, викладачем в Університеті соціальних та гуманітарних наук SWPS у Варшаві.[7]

У 1990-х роках Боднар співпрацював з антирасистським фондом «Ніколи більше».[8] До 2004 року працював у адвокатській конторі Weil, Gotshal & Manges. Потім став членом Гельсінського фонду прав людини. У 2008 році працював експертом в Агентстві Європейського Союзу з основних прав, де спеціалізувався на дотриманні прав людини в Польщі.[9] У 2010 році був призначений заступником директора Гельсінського фонду з прав людини. Він також працював головою Фонду Паноптикон, а також директором Асоціації Збігнева Холди.[9] Він також був членом ради директорів Фонду ООН для жертв тортур. У 2011 році він був нагороджений премією толерантності від польських організацій, а в 2013 році він отримав стипендію в рамках програми Німецького меморіалу Маршалла.[10]

У 2015 році Адам Боднар був призначений польським омбудсменом після отримання схвалення Громадянської платформи, Альянсу демократичних лівих та Польської народної партії .[9] За час свого перебування на посаді подав до суду низку органів місцевого самоврядування за запровадження ними суперечливих зон,[11] що викликало критику з боку правлячої консервативної партії " Право і справедливість ".[12] У 2018 році йому було присуджено Меморіальну премію Торольфа Рафто за просування основних прав людини на інтелектуальну та політичну свободу.[13]

Відзнаки[ред. | ред. код]

У 2019 році він був нагороджений премією за верховенство права, присудженою Світовим проектом правосуддя, за «видатні зусилля щодо зміцнення верховенства права в складних обставинах».[14] Нагороду він присвятив Каролю Модзелевському .[15] Того ж року він отримав нагороду «Людська гідність» від Фонду Роланда Бергера; однак він відхилив нагороду, мотивуючи своє рішення нацистським минулим батька засновника премії.[16] У вересні 2020 року він нагороджений французьким орденом Почесного легіону за охорону громадянських прав та цінностей у Польщі.[17] Боднар виступав на провідних університетських заходах, зокрема в Єльському університеті.[18]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Нове конституційне право Європейського Союзу. Німецька та польська перспективи (співавтор), Springer, Берлін 2003.
  • Вступ до польського права (співавтор зі Станіславом Франковським), Kluwer Law International, Гаага, 2005.
  • Przekonania moralne władzy publicznej a wolność jednostki. Materiały z konferencji z dnia 23 stycznia 2006 r. (співавтор), Zakład Praw Człowieka. Wydział Prawa i Administracji. Варшавський університет, Варшава 2007.
  • Obywatelstwo wielopoziomowe. Status jednostki w europejskiej przestrzeni konstytucyjnej , Wydawnictwo Sejmowe, Варшава 2008.
  • Orientacja seksualna i tożsamość płciowa. Aspekty prawne i społeczne (співавтор), Instytut Wydawniczy EuroPrawo, Варшава, 2009.
  • Факт проти Опінія. Rozważania na kanwie sprawy Michnik vs. Жибертович. Materiały z konferencji zorganizowanej przez Obserwatorium Wolności Mediów w Polsce w dniu 26 marca 2009 roku , Helsińska Fundacja Praw Człowieka, Варшава 2010.
  • Pr @ wo w sieci. Korzyści czy zagrożenia dla wolności słowa? Materiały z konferencji zorganizowanej przez Obserwatorium Wolności Mediów w Polsce w dniu 11 maja 2009 roku (співавтор), Helsińska Fundacja Praw Człowieka, Варшава 2010.
  • Wolność słowa w prasie lokalnej. Праса локальна та норми охорони конкуренції та плюралізму медіальні. Materiały z konferencji zorganizowanej przez Obserwatorium Wolności Mediów w Polsce w dniu 29 października 2009 roku (співавтор), Helsińska Fundacja Praw Człowieka, Варшава 2010.
  • Postępowania dyscyplinarne w wolnych zawodach prawniczych — модель ustrojowy i praktyka. Materiały z konferencji z dnia 5 березня 2012 р. (співавтор), Helsińska Fundacja Praw Człowieka, Варшава 2013.
  • Listy od przyjaciół. Księga pamiątkowa dla Profesora Wiktora Osiatyńskiego (редактор), Helsińska Fundacja Praw Człowieka and Foundation Open Society Foundation, Варшава 2015.
  • Ochrona praw obywatelek i obywateli Unii Europejskiej. 20 lat — osiągnięcia i wyzwania na przyszłość (співавтор), Wolters Kluwer, Варшава 2018.
  • Wpływ Europejskiej Konwencji Praw Człowieka na funkcjonowanie biznesu (співавтор), Wolters Kluwer, Варшава 2016.
  • Wykonywanie orzeczeń Europejskiego Trybunału Praw Człowieka w Polsce. Wymiar instytucjonalny , Wolters Kluwer Polska, Варшава 2018,ISBN 978-83-8124-542-5 .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lundbo S. Adam Bodnar — 2024.
  2. ↑ Dr. Adam Bodnar | Commissioner for Human Rights
  3. ↑ а б Catalog of the German National Library
  4. ↑ а б https://bip.brpo.gov.pl/en/content/dr-adam-bodnar
  5. ↑ https://radon.nauka.gov.pl/dane/profil/26E1ECE7CEE15B908097ADF1EBA2F7821A0CEBA1?q=adam%20bodnar&searchType=dane&pageNumber=1
  6. ↑ Senat zatwierdził wybór Adama Bodnara na nowego rzecznika praw obywatelskich (pl-PL) . Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 15 серпня 2016.
  7. ↑ Pracownicy. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  8. ↑ Che Guevara z korporacji. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 серпня 2020.
  9. ↑ а б в Lista kandydatów na Rzecznika Praw Obywatelskich (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  10. ↑ Dr. Adam Bodnar. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  11. ↑ Bodnar nie odpuszcza ws. uchwał anty-LGBT. Skarży wyrok sądu. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  12. ↑ Posłowie skrajnie oceniają pracę RPO Adama Bodnara. PiS i Kukiz'15 krytykują, PO i Nowoczesna uważają za wzór. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 13 серпня 2020.
  13. ↑ The 2018 Rafto Prize to Ombudsman Adam Bodnar. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  14. ↑ Dr Adam Bodnar i Biuro Rzecznika Praw Obywatelskich uhonorowani prestiżową Nagrodą Praworządności przez World Justice Project. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  15. ↑ Adam Bodnar z nagrodą za obronę praworządności. Zadedykował ją Karolowi Modzelewskiemu. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  16. ↑ Bodnar nie przyjmie nagrody Bergera. Ojciec fundatora był nazistą. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  17. ↑ Adam Bodnar kawalerem francuskiego Orderu Legii Honorowej (пол.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 18 вересня 2020.
  18. ↑ Autocratic Legalism in Europe. 16 жовтня 2020. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020.
У день створення
Наука
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адам_Боднар&oldid=41132128