Едірне — Вікіпедія

Едірне
Edirne
Мечеть Селіміє — символ міста
Мечеть Селіміє — символ міста
Мечеть Селіміє — символ міста
Едірне на мапі Туреччини
Едірне на мапі Туреччини
Основні дані
41°40′00″ пн. ш. 26°33′00″ сх. д. / 41.66667° пн. ш. 26.55000° сх. д. / 41.66667; 26.55000Координати: 41°40′00″ пн. ш. 26°33′00″ сх. д. / 41.66667° пн. ш. 26.55000° сх. д. / 41.66667; 26.55000
Країна Туреччина
Регіон іл Едірне
Столиця для Едірне[1] і Османська імперія
Засновано 2 століття
Площа 38,9 км²
Населення 128 400
Висота НРМ 41  м
Міста-побратими Ямбол, Хасково (16 лютого 2009)[2], Призрен, Александруполіс, Карс
Телефонний код (+90) 284
Часовий пояс UTC+2, UTC+3 і DAZD
Номери автомобілів 22
GeoNames 747712
OSM r1834221  ·R
Поштові індекси 22
Міська влада
Мер міста Мустафа Буюк
Вебсайт www.edirne.bel.tr
Мапа
Мапа


CMNS: Едірне у Вікісховищі

Еді́рне, або Одрин чи Адріанополь (тур. Edirne, болг. Одрин, грец. Αδριανούπολη) — місто на північному заході Туреччини, адміністративний центр ілу Едірне. Важливий транспортний пункт біля кордону з Болгарією та Грецією, залізничний вузол сполучення Стамбул — Софія.

Тут поєднуються не тільки долини трьох річок: Мариці, Тунджі та Арди, але й шляхи, що здавна вели від південних проходів Балканського хребта до Босфору, Мармурового моря, Дарданел.

Історія[ред. | ред. код]

Едірне засноване фракійцями, які називали місто Одрісом (донині ця назва збереглась за ним у болг. Одрин). Протягом 4 — середини 2 ст. до н. е. Едірне було колонією Стародавньої Македонії та носило назву Орестея. З другої половини 2 ст. до н. е. знаходилося під владою Риму.

У 125 р. н. е. місто перебудував римський імператор Адріан і назвав його на власну честь Адріанополем.[3]

Тут 9 серпня 378 р. готи перемогли римське військо, очолюване імператором Валентом, а у 551 р. слов'яни здобули перемогу над візантійцями. В історії міста цього періоду найжорстокішою була облога аварами у 586 р.

У 922 р. місто штурмують та захоплюють болгари, а 1189 р. в Едірне вступили німецькі хрестоносці. 27 лютого 1190 р. Фрідріх I Барбаросса уклав тут договір з грецьким імператором. У період 1204—1261 років Едірне входив до складу Латинської імперії).

Султан Мурад I заволодів містом у 1361 і вже 1366-го заснував тут свою резиденцію. До 1453 року Едірне був столицею Османської імперії.

Численні російсько-турецькі війни призвели місто до цілковитого занепаду. Найбільш важкими наслідками для Едірне обернулась Російсько-турецька війна 1877—1878 рр. Безпосередньо перед війною в ньому нараховувалося до 62 000 жителів, після війни — 40 000.

Уродженці[ред. | ред. код]

  • Сабіха Касиматі (1912—1951) — албанська вчена-іхтіолог, перша албанка, яка отримала вищу освіту.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Мечеті[ред. | ред. код]

Будови[ред. | ред. код]

Інші[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. ԽուդավերդյանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. https://www.haskovo.bg/article/7953/odrin-republika-turciya
  3. Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 5 березня 2009. Процитовано 19 березня 2009.

Посилання[ред. | ред. код]