French
DeutschАзартні ігри — Вікіпедія
| Азартні ігри |
| Азартні ігри за країнами та територіями |
|---|
 |
 Австралія та Океанія |
 Європа |
 Азія |
 Південна Америка |
 Північна Америка |
 Африка |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Аза́ртні і́гри — рід ігор, в яких виграш і програш залежать головним чином від випадку, удачі й набагато менше — від уміння гравця. Зазвичай, в азартні ігри грають на гроші, тобто винагородою за виграш є матеріальне надбання, тоді як програш карається матеріальною втратою.
Слово «азарт» це переклад французького слова hazard, що означає «випадок». Тож азартні ігри — це ігри, побудовані на випадку. Не випадково азартні ігри називалися за старих часів фатальними або відважними іграми та протиставлялися комерційним або статечним іграм. У європейських мовах азартні ігри так і називаються: ігри випадку.
У сенсі гри на гроші азартною може бути будь-яка гра, включно з цілком логічними й невипадковими, як, наприклад, шахи або го. В такому розумінні азарт означає завзяття, збудження. Гра на гроші є способом збагачення для одних, а для інших — тільки маревом швидкого збагачення, що обертається важкими втратами. Іноді гра на гроші стає залежністю, від якої людині дуже важко вилікуватися.
Історія виникнення[ред. | ред. код]
Азартні ігри з'явилися на зорі людства. Їхня історія починається із гральних кісточок, які виготовляли з астрагалів. Винахід цієї розваги, джерела радостей і нещасть, приписується й індійцям, і єгиптянам, і грекам в особі Паламеда. Наприклад, при розкопках у Єгипті знаходили гральні кісточки різної форми — чотиригранні, дванадцятигранні й навіть двадцятигранні. Але оперування, скажімо, із двадцятигранниками вимагало вже деякого розумового напруження для проведення арифметичних дій. Тому кісточки з формою, відмінною від кубічної, застосовувалися в основному для пророкування долі.
Популярність гри в кісточки в Стародавній Греції, у Стародавньому Римі й у середньовічній Європі була винятково велика, в основному, звичайно, серед вищих верств населення й духівництва.
Перші згадки про азартні ігри з'явилися ще за 3500 років до н. е. У Стародавньому Єгипті знайдено фігурки, малюнки на камінні, зображення людей або богів, що кидають бабки. Первісні бабки також віднайдено у розкопках доісторичних стоянок людини ще більш раннього періоду. Шестигранні кісточки також з'явилися задовго до наших днів. У індійському епосі «Махабхарата», написаному, мабуть, понад два тисячоліття тому, часто і детально описується гра в кісточки. Зібрання ведичних гімнів Рігведа містить поему «Скарги гравця», в одній зі строф якої цитується бог Савітр: «Не грай у кісточки, а ори свою борону! Знаходь насолоду у власності своїй та ціни її високо! Доглядай за худобою своєю та за дружиною своєю, нікчемний гравцю! — так каже мені благородний Савітр».
Походження гральних карт, як і самих азартних ігор, оповите історичним туманом. Чи було винайдено карти у XII столітті задля розваги коханок китайського імператора Хуай Цонга чи їх батьківщина Стародавня Індія? А може, карти винайшли у Персії — батьківщині шахів? Історія мовчить про це, проте достеменно відомо, що в Європі карти найперше потрапили до Італії, до комерційної столиці того часу — Венеції між XIII—XIV століттями.
Історія азартних ігор на території сучасної України бере свій початок в ті часи, коли країна знаходиться в складі Російської Імперії. У XVIII—XIX століттях невеликі клуби-казино, незважаючи на загальну заборону на їх проведення, успішно працюють в Києві, Катеринославі, Херсоні та Одесі. Загальна заборона міститься в артикулі 5 глави 16 «Про гру в карти, а також про заставу на гроші та інші речі й про борги, що внаслідок цього виникають» Кодексу України «Права, за якими судиться малоросійський народ», прийнятого в 1773 році.
Захоплення грою в кісточки слугами церкви було настільки значне, що єпископ кембрезійський Вітольд, що не зумів її заборонити, замінив грою в «чесноти». У цій грі замість цифр на гранях кісточок були зображені символи чеснот. Правила гри були складними, нелегким був і підсумок: той хто виграв повинен був направити на шлях істинний (відносно програної чесноти) того ченця, що зазнав поразки. Навряд чи ця підміна радувала служителів культу, тому що, попри те, що державні й церковні діячі неодноразово забороняли ченцям грати в азартні ігри, ті продовжували «тішити біса».
Ще сутужніше було боротися із цією пристрастю в придворних, лицарів, дворян і іншої знаті. Захоплення було наскільки сильне, що існували не тільки ремісники, що виготовляли кістки, але й школи з вивчення премудростей гри.
Грали двома кісточками, а частіше — трьома. Їх струшували в кубку або в руці й кидали на дошку. Ігор існувало безліч. Але, ймовірно, найбільше поширення мала гра — хто викине більшу суму очок.
Гравець струшує кубок рукою й викидає з нього кісточки. Нагору дивляться якісь цифри. Які? Будь-які. Пророчити їх неможливо, тому що тут панує «його величність випадок». Результат події випадковий, тому що залежить від великої кількості неконтрольованих дріб'язків: і як кістки лягли в кубку, і яка була сила й напрямок кидка, і як кожна з кісточок зустрілася з дошкою, на яку кидали кісточки. Досить малюсінької зміни початкової ситуації, щоб повністю змінився кінцевий результат. Таким чином, величезне число факторів робить зовсім непередбаченим результат викиду кісточок, виготовлених без шахрайства.
Якщо тисячі й мільйони дослідів, поставлених у тих самих умовах, завжди приводять до певної події (випущене з руки яблуко падає на землю), то подія називається достовірною. А коли мільйони дослідів показують, що деякий результат ніколи не спостерігається (монета, кинута на стіл, ніколи не зупиняється на ребрі), то такі події називаються неможливими. Випадкові події лежать між цими двома крайностями. Вони іноді відбуваються, а іноді ні, хоча практично умови, при яких ми їх спостерігаємо, не міняються. Випадання грального кубика — класичний приклад випадкової події.
З 1910 року в Україні починається розквіт гри в лото. Законодавства яке регулює порядок організації ігор в лото-клубах не існує. Водночас починається розквіт карткових ігор у Дворянських і Міських зборах. У Києві найпопулярніші місця — Контрактовий будинок, Купецькі збори. Для відкриття клубу для гри в карти необхідно мати місцевий дозвіл, при цьому забороняється проводити в цих клубах азартні ігри, а також ігри, «заборона яких в громадських зборах відбулося урядовим розпорядженням». Це стосується таких ігор як рулетка і баккара. Незважаючи на заборони організації й проведення азартних ігор в даних клубах, саме вони там і проводяться.
У 1913—1914 роках більшість місцевої влади вирішують врегулювати проблеми відсутності правил надання послуг в клубах лото. Їх підсумком, стає прийняття власних нормативно-правових актів по роботі лото-клубів і проводяться в них іграх.
Після прийняття правил гральний бізнес того часу поступово починає входити в цивілізоване русло. При цьому доходи від клубів для гри лото в багатьох містах становлять чи не основу податкових надходжень місцевого бюджету.
Гральний бізнес залишається головним платником податків місцевих бюджетів у низці міст аж до Першої світової війни, коли у 1915 році всі без винятку азартні ігри забороняються.
Види азартних ігор[ред. | ред. код]
Перелічені нижче ігри можуть бути і не азартними, якщо процес грання в них не супроводжується азартом і гра проходить не на гроші
- Гральні кісточки: (кубики з мітками на кожній із сторін від 1 до 6)
- З гральними картами: покер, бакара, двадцять одне (блекджек, очко), орлянка, преферанс, деберць, штос
- Рулетки: російська рулетка, американська рулетка, французька рулетка
- Тоталізатор: ставки на спортивні результати, на певні події
- Лотерея:
- інші: «Чу» — гра на монетки, банк, японська гра маджонг
- Гральні автомати: — новий крок минулого століття в гральній індустрії
- Фентезі спорт
У казино як правило наявні декілька видів азартних ігор
Для порівняння: у комерційних іграх — бриджі, белоті, деберці, нардах, скаті, преферансі і ін. — виграш залежить в більшій мірі від вміння гравця, ніж від сліпого випадку, що виявляється у випаданні тієї або іншої сторони грального кубика або монети, того або іншого розкладу карт тощо. Азартні ігри є основою грального бізнесу.
Математика азартних ігор[ред. | ред. код]
Хоча результат кожної окремої азартної гри залежить від випадку, результати тривалої серії ігор підкоряються певним статистичним закономірностям.[1] Власники рулеток та інших гральних будинків при тривалій грі завжди залишаються у виграші навіть у тому випадку, якщо гра ніяким обманом не супроводжується. Це визначається самими умовами гри. Встановлення умов, при яких гра «справедлива» або «нешкідлива», тобто дає обом сторонам абсолютно однакові шанси на виграш, так само як і умов, що забезпечують при виробництві гри у великому масштабі (тобто при досить великому числі її повторень) певний виграш однієї сторони, становить предмет математичних досліджень, що належить до області теорії ймовірностей. Проте, існують онлайн-сервіси, які дозволяють безкоштовно перевірити гіпотези на різних гральних автоматах не ризикуючи своїми грошима за допомогою демоверсій різноманітних «слотів».[2]
Практична потреба визначення правильної стратегії в азартних іграх лежала в основі розвитку таких областей математики, як теорія ймовірностей та комбінаторика. Ці області математики були розвинуті ще в 16-17 століттях, тоді як теорія ігор з'явилася набагато пізніше.
З азартними іграми зв'язані деякі математичні парадокси, наприклад, санкт-петербурзький парадокс.
Економіка[ред. | ред. код]
За даними журналу The Economist[3] сумарний об'єм програшу (об'єм ставок мінус об'єм виграшу) включаючи казино, спортивні ставки, лотереї та інше, склав в 2011 році суму, приблизно еквівалентну 350 млрд дол. США. При цьому 50 млрд припало на частку ставок онлайн.
Перші три місця по долі програшу в світовому об'ємі зайняли: Гонконг — 32 %, Швеція — 23 %, Велика Британія — 21 %.
Законодавство[ред. | ред. код]
Законодавство багатьох країн забороняє гру на гроші. Така ситуація була, наприклад, у СРСР, оскільки вважалося, що гра на гроші дає нетрудові доходи. Водночас існували державні лотереї. З розпадом СРСР заборона азартних ігор в нових державах, зокрема в Україні, була знята, й з'явилося чимало приватних казино й гральних автоматів. У 2009 році було знову введено заборону на азартні ігри, з набуттям чинності Закону України про заборону азартних ігор. Більшість казино було закрито. У 2020 році азартні ігри в Україні знову було легалізовано[4], відповідний закон був підписаний президентом Зеленським 11 серпня[5] і набрав чинності 13 серпня 2020 року[6]..У березні 2021 року КРАІЛ видала першу ліцензію компанії на відкриття залів гральних автоматів.[7]
В США на федеральному рівні гра на гроші дозволена, однак юрисдикція в цьому питанні передана окремим штатам, у більшості з яких гра на гроші заборонена. Азартні ігри дозволені в штаті Невада, столиця якого, Лас-Вегас стала світовим центром грального бізнесу. Дозволені казино в Атлантик-Сіті та в індіанських резерваціях, на території яких закони штатів не діють[8]
Лудоманія — це патологічна пристрасть до азартних ігор, в результаті чого нівелюються моральні, сімейні, матеріальні та професійні цінності людини. Сучасні казино зацікавлені в плідній і продуктивному тривалій співпраці з клієнтами, тому роблять все можливе, щоб звести ризик виникнення лудоманії до мінімуму.
Азартні ігри та організована злочинність[ред. | ред. код]
Підпільні азартні ігри є одною зі складових елементів доходу американської мафії, а також організованої злочинності інших країн. Часто невдасі позичаються гроші в борг, які він повинен віддати зі значним процентом (може сягати декількох відсотків у день)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Люблинский, Павел (1926). «Азартная игра» // Большая советская энциклопедия, 1 издание. Москва: Советская энциклопедия, 1926, Т. с. С. 635—638.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Азартные игры, автоматы,карты, рулетки Slots.com.ua. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018.
- ↑ Bedbetting [Архівовано 30 травня 2013 у Wayback Machine.] The Ecomonist, 4 червня 2012
- ↑ Закон про гральний бізнес передали на підпис Зеленському. РБК-Украина (рос.). Процитовано 28 липня 2020.
- ↑ Проект Закону про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор (№ 2285-д від 18.12.2019). Офіційний вебпортал Верховної Ради України. Процитовано 30 січня 2021.
- ↑ Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор
- ↑ В Україні видали перші ліцензії для залів ігрових автоматів. Вони з’являться в Запоріжжі, Києві та Харкові. azart.nv.ua (укр.). Процитовано 14 грудня 2021.
- ↑ Критика и легализация игорного бизнеса в Украине 2021 - casino-ukraina.com. casino-ukraina.com (ru-UA) . Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- А. Й. Міллер. Азартні ігри [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Азартна гра; Джанкет-тур // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 49; 212. — ISBN 978-617-7627-10-3.
- Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Ковтун Євгеній. Правове регулювання грального бізнесу в Україні та іноземних державах. — ЗАО «И-Г-РОК», 2008. — ISBN 978-966-2063-07-3.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||
|
