French
DeutschАкваланг — Вікіпедія
.png)
Аквала́нг (від лат. aqua — вода та англ. lung — легеня), також ску́ба (англ. SCUBA, Self-contained underwater breathing apparatus, автономний аппарат для дихання під водою) — легке водолазне спорядження, що дозволяє занурюватися на глибини до трьохсот метрів.
Акваланг використовується у підводному спорті, для рятувальних робіт, підводних досліджень, фото- та кінозйомки тощо.
Опис[ред. | ред. код]
Складається з автомата, що регулює видихання і надходження повітря відповідно до тиску навколишнього середовища, балонів зі стисненим повітрям, загубника та гнучких з'єднувальних шлангів. Зазвичай укріплюється на спині ременями.
Сучасні акваланги бувають двох видів:
- акваланги відкритого циклу дихання, в яких видихуване повітря не повертається у контур
- акваланги закритого циклу дихання, в яких повітря або інший газ для дихання, що видихається, повертається у контур і після поглинання вуглекислоти та збагачення киснем, знову використовується для дихання. Ці системи широко використовувались до появи аквалангів відкритого циклу, переважно військовими.
Сучасні акваланги також комплектуються компенсаторами плавучості. Системи з закритим циклом дихання використовують розвинені електронні методи моніторингу та контролю складу дихального газу.
Історія[ред. | ред. код]
1878 Генрі Флюсс винайшов перший успішно випробуваний підводний апарат із замкнутою схемою дихання, наповнений чистим киснем. Однак використання цього пристрою було небезпечним у зв’язку з токсичністю чистого кисню для нервових клітин людського організму.[1]
На початку 20 ст. вдосконалено регулятор постачання кисню й виготовлено балони, здатні витримувати тиск газу до 200 атмосфер.
1943 французькі науковці Жак-Ів Кусто й Еміль Ганьян винайшли перший безпечний і ефективний апарат для дихання під водою, який надалі успішно використовувався для занурення на глибину. За умови дотримання правил безпеки занурення не мало жодних шкідливих наслідків для пірнальника.[1]
Первісно назва «акваланг» позначала марку апаратів для підводного дихання, виготовлених компанією «Aqua Lung». Загальновживаною назвою для класу апаратів це слово стало тільки на території колишнього СРСР. Жак-Ів Кусто та Еміль Ганьян використовували назву «автономний скафандр» (фр. «le scaphandre autonome»), і саме вона застосовується на позначення акваланга у французькій мові.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Акваланг [Архівовано 18 грудня 2021 у Wayback Machine.] // ВУЕ