Алдос Гардінг — Вікіпедія

Алдос Гардінг
Алдос Гардінг, 2015 рік
Псевдо Aldous Harding
Народилася 1990[1]
Літтелтон (Нова Зеландія), Christchurch Cityd, Кентербері, Нова Зеландія
Країна  Нова Зеландія[1]
Діяльність авторка-виконавиця, студійна виконавиця
Alma mater Logan Park High Schoold
Знання мов англійська
Жанр інді-фольк
IMDb ID 9388800
Сайт aldousharding.com

Ганна Шаан Топп (Hannah Sian Topp)[2][3] (народилася 10 липня 1990 року[4] в Літтелтоні, Нова Зеландія), відома під творчим псевдонімом Алдос Гардінг (Aldous Harding), — новозеландська інді-фолк співачка та авторка пісень, відома своїми хітами Horizon, The Barrel, Lawn. Працює з британським незалежним лейблом 4AD[5]. Живе у Кардіффі, Уельс, Велика Британія[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Її ранні роки пройшли в Окленді, Данідіні та на фермі у Джералдіні[en]. Її мати - фолк-співачка, ляльковод та лялькова майстриня канадського походження Лоріна Гардінг[3][6]. Тему маріонеток Алдос Гардінг обіграє у своєму музичному відео на пісню The Barrel та у кліпі валійського співака H. Hawkline[en] на пісню Impossible People, де вона знялася у камео.

З 11 років Алдос Гардінг жила разом з матір'ю на фермі у Джералдіні, де мало цікавилася музикою, думаючи про акторську кар'єру[7]. В подальшому Алдос буде використовувати свій акторський талант, створюючі різні образи для кожної пісні під час живих виступів та у музичних відео.

Після закінчення старшої школи у Данідіні Алдос подорожує Європою, Британією та Канадою[6]. У 16 років Алдос Гардінг жила у Квебеку у родичів матері, де працювала на сімейній фермі та у ресторані. У свої підліткові роки вона вживала багато наркотиків та алкоголю, але врешті-решт саме музика стала для неї рятівним засобом здорового самовираження[8].

Після поверенння до Джералдіну Алдос Гардінг зустріла новозеландську співачку Аніку Моа[en], яка почувши, як Алдос співає, і захопившись її талантом, запропонувала їй грати разом з нею. Пізніше Алдос кілька років виступала разом з кантрі-колективом The Eastern, набувши впевненості в собі як в артисті[6].

Надалі Алдос Гардінг співала разом зі своїми друзями з Літтелтону Флорою Найт (Flora Knight) та Беном Вуллі (Ben Woolley) у фолк-колективі Lonesome Pine[9].

До 2017 року зустрічалася з новозеландським співаком Марлоном Вільямсом[en], з яким співала у дуеті[10][11].

Живе у Кардіффі разом з валійським співаком та музикантом Гейвом Евенсом (Huw Evans), відомим як H. Hawkline[en][3].

Алдос Гардінг під час туру на підтримку альбому Warm Chris

Творчість[ред. | ред. код]

Свій псевдонім Алдос Гардінг обрала на честь письменника Алдоса Гакслі та свого вітчима, чиє прізвище Гардінг згодом стало також і її власним[3].

На її музичний смак великий вплив мали пісні Ніла Янга, Ніка Дрейка, Пола Маккартні, Лізи Лопес, Міт Лоф, Bee Gees та ін.[3][12][13][14][15]. У музичному відео на пісню Fever навіть є пряме посилання на ім'я Ніла Янга.

Однією з особливостей співачки є її голос, тембр та тон якого вона змінює від пісні до пісні. На питання, чому вона не співає своїм "нормальним" голосом, Алдос відповідає, що більше не розуміє, що таке її нормальний голос[16][17].

Дебютний альбом Алдос Гардінг під назвою Aldous Harding вийшов у липні 2014 року. Тур на його підтримку Алдос Гардінг розпочала зі свого рідного міста. Пісні з цього альбому в стилі англійського фолку виконані в архаїчній манері, основною темою альбому є протистояння добра і зла[15][18]. Найвідомішою піснею з цього альбому стала Stop Your Tears[19].

Після цього Алдос Гардінг написала британському продюсеру Джону Перішу з пропозіцією надіслати йому демо своїх пісень. Після першої зустрічі Джон Періш погодився працювати з нею, вплинувши в подальшому на удосконалення творчості Алдос та на зміну стилю її пісень[20].

10 лютого 2017 року британський незалежний лейбл 4AD презентував пісню Алдос Гардінг Horizon[21].

У травні того ж 2017 року виходить другий альбом під назвою Party[en], номінований на премію незалежного європейського альбому року IMPALA[22]. У 2018 році альбом відзначено премією Taite Music Prize[23]. В турі на підтримку нового альбому разом з Алдос грає музикант Джаред Семюел (Jared Samuel)[24]. Знаковими піснями з цього альбому стали Horizon, Blend, Imagining My Man[25].

У вересні 2017 року Алдос Гардінг випускає сінгл Elation[26].

У листопаді 2017 року відбувся реліз пісні Марлона Вільямса Nobody Gets What They Want Anymore, в якій звучить вокал Алдос Гардінг[27].

У квітні 2019 року виходить третій альбом Designer[en], який був тепло прийнятий критиками. За пісню The Barrel з цього альбому Алдос Гардінг отримала премію APRA Silver Scroll[28]. Алдос тепер виступає разом з групою з чотирьох музикантів: Гейв Евенс (Huw Evans), відомий як H. Hawkline[en], - бас-гітара, Ґвійон Лювелін (Gwion Llewelyn) - ударні, Малі Лювелін (Mali Llewelyn) - клавішні, та Гаррі Стівенсон (Harry Stevenson) - гітара[12][29]. Найвідомішими хітами стали The Barrel, Designer, Treasure[30].

До альбому не ввійшла презентована під час туру 2019 року пісня Old Peel, окремий реліз якої відбувся лише у 2021 році[31].

Також у 2021 році виходить кавер на пісню Revival амеріканського інді-рок гурту Deerhunter[en][32].

Протягом локдаунів 2020 року, перебуваючи у Джералдіні, Алдос Гардінг починає працювати над новим альбомом, який виходить у березні 2022 року під назвою Warm Chris[en][7]. Альбом відзначився піснями Lawn, Fever[33].

У травні 2023 року у рамках проєкту The Endless Coloured Ways: The Songs of Nick Drake[en] Алдос Гардінг в дуеті з Джоном Перішем записує кавер на пісню Ніка Дрейка Three Hours[34].

Алдос Гардінг

Дискографія[ред. | ред. код]

Студійні альбоми[ред. | ред. код]

  • 2014: Aldous Harding
  • 2017: Party
  • 2019: Designer
  • 2022: Warm Chris

Сінгли[ред. | ред. код]

  • 2017: Horizon
  • 2017: Elation
  • 2017: Nobody Gets What They Want Anymore (разом з Марлоном Вільямсом)
  • 2019: The Barrel
  • 2019: Golden Sprinter (бонусний трек для Японії)[35]
  • 2021: Old Peel
  • 2021: Revival (кавер пісні гурту Deerhunter)
  • 2023: Three Hours (разом з Джоном Перішем)

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  Портал «Музика»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France Record #17001277h // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  2. ↑ Lorde wins Silver Scroll. Otago Daily Times Online News (англ.). 28 вересня 2017. Процитовано 15 листопада 2023.
  3. ↑ а б в г д е Rogers, Jude; @juderogers (17 листопада 2019). The strange world of Aldous Harding: ‘I’ve always been driven by fear’. The Observer (en-GB) . ISSN 0029-7712. Процитовано 15 листопада 2023.
  4. ↑ Dethu, Rudolf (9 липня 2022). ALDOUS HARDING: BREAKTHROUGH 32. RUDOLF DETHU (амер.). Процитовано 15 листопада 2023.
  5. ↑ The official website for independent record label 4AD. 4AD (англ.). Процитовано 15 листопада 2023.
  6. ↑ а б в Pepperell, Martyn (4 травня 2017). Aldous Harding’s Mild Obsession With the Devil Results in Some Truly Sublime Music. Vice (англ.). Процитовано 15 листопада 2023.
  7. ↑ а б Aldous Harding - Interviewed by Marc Riley : BBC Radio 6 session 19.04.23 / April 19th 2023 (uk-UA) , процитовано 15 листопада 2023
  8. ↑ Aldous Harding aged 16 – getting stoned and dropping chocolate bars into urinals. Loud And Quiet (амер.). Процитовано 15 листопада 2023.
  9. ↑ Lonesome Pine Specials at The 13th Floor (uk-UA) , процитовано 15 листопада 2023
  10. ↑ The ballad of Marlon Williams - Entertainment News. NZ Herald (en-NZ) . 16 листопада 2023. Процитовано 15 листопада 2023.
  11. ↑ Marlon Williams on love, loss and becoming a sex symbol. NZ Herald (en-NZ) . 16 листопада 2023. Процитовано 15 листопада 2023.
  12. ↑ а б Aldous Harding - Full Performance (Live on KEXP) (uk-UA) , процитовано 15 листопада 2023
  13. ↑ The World Is Looking for You. Office Magazine (англ.). 23 серпня 2017. Процитовано 15 листопада 2023.
  14. ↑ Aldous Harding - The Song I Wish I Wrote (uk-UA) , процитовано 15 листопада 2023
  15. ↑ а б Aldous Harding at The 13th Floor (uk-UA) , процитовано 15 листопада 2023
  16. ↑ Zoladz, Lindsay (25 березня 2022). Aldous Harding’s Gloriously Peculiar World of Songs. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 11 грудня 2023.
  17. ↑ Nast, Condé (8 березня 2022). Will the Real Aldous Harding Please Stand Up?. Pitchfork (амер.). Процитовано 11 грудня 2023.
  18. ↑ Sounds, Doubtful (18 червня 2014). ALBUM REVIEW: Aldous Harding ~ Aldous Harding. POST TO WIRE (англ.). Процитовано 15 листопада 2023.
  19. ↑ Mathieson, Craig (6 серпня 2015). Aldous Harding feels the fear and writes a song. The Sydney Morning Herald (англ.). Процитовано 15 листопада 2023.
  20. ↑ Aldous Harding at The 13th Floor 2017 (uk-UA) , процитовано 15 листопада 2023
  21. ↑ The official website for independent record label 4AD. 4AD (англ.). Процитовано 15 листопада 2023.
  22. ↑ 22 acts in the running for best European independent album | Impala. web.archive.org. 9 березня 2018. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 15 листопада 2023.
  23. ↑ Aldous Harding's acceptance message for the Taite Music Prize 2018 (uk-UA) , процитовано 15 листопада 2023
  24. ↑ Singing Into the Darkness with Aldous Harding - ANTIGRAVITY Magazine (амер.). 3 жовтня 2019. Процитовано 15 листопада 2023.
  25. ↑ Smith, Simon (22 вересня 2017). Aldous Harding - "Party" Review. Higher Plain Music (en-GB) . Процитовано 15 листопада 2023.
  26. ↑ Aldous Harding – “Elation”. Stereogum (англ.). 27 вересня 2017. Процитовано 15 листопада 2023.
  27. ↑ Anatomy of a Scroll: Marlon Williams 'Nobody Gets What They Want Anymore'. RNZ (en-nz) . 29 вересня 2018. Процитовано 15 листопада 2023.
  28. ↑ Aldous Harding wins the 2019 APRA Silver Scroll Award for her song 'The Barrel' (uk-UA) , процитовано 15 листопада 2023
  29. ↑ Empire, Kitty (18 травня 2019). Aldous Harding review – conundrums you can dance to. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Процитовано 15 листопада 2023.
  30. ↑ Nast, Condé. Aldous Harding: Designer. Pitchfork (амер.). Процитовано 15 листопада 2023.
  31. ↑ The official website for independent record label 4AD. 4AD (англ.). Процитовано 15 листопада 2023.
  32. ↑ Aldous Harding has covered Deerhunter's 'Revival'. ABC listen (en-AU) . 14 березня 2021. Процитовано 15 листопада 2023.
  33. ↑ Kalia, Ammar (27 березня 2022). Aldous Harding: Warm Chris review – endearingly introspective folk-pop. The Observer (en-GB) . ISSN 0029-7712. Процитовано 15 листопада 2023.
  34. ↑ Walshe, John. Album Review: The Endless Coloured Ways – The Songs Of Nick Drake. Hotpress. Процитовано 15 листопада 2023.
  35. ↑ Aldous Harding - Designer - Japan CD Bonus Track. CDs Vinyl Japan Store (англ.). Процитовано 16 листопада 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алдос_Гардінг&oldid=41185186