Алейжадінью — Вікіпедія

Алейжадінью
порт. Aleijadinho
Псевдо Lisboa, Antonio Francisco[1]
Народився 29 серпня 1730(1730-08-29)[3]
Cachoeira do Campod, Ору-Прету, Мінас-Жерайс, Бразилія, Португальська імперія, Португальське королівство[3]
Помер 18 листопада 1814(1814-11-18)[2] (84 роки)
Ору-Прету, Мінас-Жерайс, Бразилія, Португальська імперія, Португальське королівство
·проказа[3]
Країна  Португальська Бразилія
Національність афроамериканці[4], Парду[3] і афробразильціd[5]
Діяльність архітектор, скульптор, митець
Галузь скульптура[6] і архітектура[6]
Знання мов португальська і бразильський варіант португальської мови
Напрямок бароко і рококо
Суспільний стан рабовласник[d]
Автограф

Алейжадінью (справжнє ім'я Антоніо Франсіско Лисбоа; можливо, 29 серпня, 1738, колишня Віла Ріка, — 18 листопада, 1814, Віла Ріка (нині Ору-Прету, Бразилія) — архітектор та скульптор доби бразильського бароко XVIII століття, мулат, син чорношкірої рабині та португальця.

Вивчення творчого спадку[ред. | ред. код]

Початок вивчення творчого спадку майстра почався ще за життя старого Алейжадінью, але воно йшло з позицій зверхності та європоцентризму, престижності тільки європейського мистецтва. Одне з перших свідоцтв у 1811 р. про твори майстра залишив німецький барон Ешвег, що подорожував по Мінас-Жерайсу і бачив скульптури Конгоньяса. Він записав — " Їх одяг та фігури іноді нешляхетні і позбавлені пропорцій. Але не слід ігнорувати переваг митця, що був автодидактом і ніколи не бачив дійсно величних творів мистецтва ".

З поглядів сучасників, Алейжадінью пощастило в житті, адже народжений чорношкірою рабинею, він і сам був рабом, викупленим батьком з неволі. До того ж, він мав біографа на ім'я Бретас. Але навіть записи біографа неповні і неточні і ніяк не висвітлюють рік народження митця, свідоцтв про його матір, бо дітей рабинь навіть не вносили в церковні книги. Більш менш точні дані отримав дослідник Р. Фрейденфелд, але багатьох таємниць життєпису Алейжадінью це не розкрило.

Життєпис[ред. | ред. код]

Алейжадінью — пізнє прізвисько, яке отримав підстаркуватий і тяжко хворий скульптор, що в перекладі значило — Малий Каліка. За сучасними припущеннями, хворів на проказу.

Народжений чорношкірою рабинею, він і сам був рабом, викуплений батьком з неволі в дитинстві. Відомостей про матір нема. Точний рік народження митця-мулата — невідомий. Йдучи від звісток, що він помер у віці 76 років у 1814 р., то митець — 1738 року народження.

Батько, Мануэл Франсиско Лисбоа — емігрант з Португалії, що поїхав шукати добробуту в колонію Бразилію. За фахом — тесляр, виконроб і архітектор. Мав позашлюбного сина Антоніо. У Бразилії узяв шлюб з жінкою, що народила йому четверо дітей. Разом з законними дітьми виховувався і позашлюбний Антоніо, який перевищував всіх у здібностях.

Навчання[ред. | ред. код]

Його навчання слід визначати як домашнє, неофіційне та отримане від більш майстерних фахівців на практиці. Первісну освіту отримав від батька. Якийсь вплив на юнака мав дядя — Антоніо Франсіско Помбал, дизайнер інтер'єрів, на честь якого назвали і Алейжадінью. Помбал був творцем декору церкви Носса Сеньйора-до-Пилар, а головну каплицю церкви прикрасив Франсіско Шавьер де Бріто, відомий тоді бразильський скульптор і декоратор. Твори обох бачив і вивчав юнак. Він починав не порожньому місці.

Значний вплив на свідомість митця мав і Жоао Батіста Гомес, що деякий час жив і працював у Франції. Жоао Батісту вважають одним з вчителів юнака, разом з яким він працював помічником. Також молодик користувався увражами, європейськими книжками з архітектури, які привозили з Португалії.

Співпраця[ред. | ред. код]

Оуру Прету, колишній палац губернатора, 1741 р.

Алейжадінью почав співпрацювати з батьком. Серед збережених свідоцтв — контракт батька на спорудження кам'яного палацу губернатора з 1741 року. Разом з батьком міг навчатися при добудовах церкви Носса Сеньйора-да-Консейсао у 1745—1757 рр. Церква Носса Сеньйора-до-Кармо була останньою, де працював батько (у 1767 р. він помер). Вважають, що приблизно з цього року Алейжадінью почав працювати самостійно, набуваючи досвіду і як проектант, і як керівник будівельних команд.

Паломницька церква в Конгоньясі[ред. | ред. код]

Конгоньяс

Особливе значення в творчості Алейжадінью мала паломницька церква в Конгоньясі. Комплекс споруд створений за подібними зразками в Португалії. Паломників зустрічала алея з королівських пальм та низка каплиць зі скульптурами «Страсті Христові». Хресну ходу продовжували величні сходи, парапети яких прикрашали 12 фігур пророків. Сама церква була побудована на пагорбі і була головною метою паломництва. Це був справжній архітектурний ансамбль, що поступово розкривався у часі і просторі. Працю над ним Алейжадінью закінчив у 1800 році.

Останні роки[ред. | ред. код]

Періодизація творчості майстра практично не розроблена. За припущеннями, на первісному етапі переважала будівельна активність і лише розпочався шлях митця як декоратора та скульптора.

Проект фасаду церкви Сан франсіско

У другій половині життя переважала діяльність скульптора, а праця в архітектурній галузі обмежувалася проектами, які втілювали інші. Він захворів на проказу і втратив через неї пальці ніг. Сам мав трьох рабів, один з яких і носив Алейжадінью на собі. При подорожах в інші поселення штату, використовували мула. Коли Алейжадінью втратив пальці рук, до обрубків прив'язували молоток та долота, щоб той працював скульптором. Серед матеріалів, якими користувався майстер — дерево та досить м'який в обробці мильний камінь. В останні роки життя у Алейжадінью настільки сильно погіршилися зір та стан здоров'я, що він відмовився від праці.

Смерть[ред. | ред. код]

За переказами, помер від прокази у віці 76 років. Був похований у церкві Носса Сеньйора-да-Консейсао-да-Антоніо Діас.

Вибрані твори (архітектура)[ред. | ред. код]

  • добудови церкви Носса Сеньйора-до-Кармо, Ору-Прету
  • добудови церкви Сан Франсіску де Ассіз, Ору-Прету
  • рельєфи катедри церкви Сан Франсіску де Ассіз, Ору-Прету (проповідь Христа з човна та ін.)
  • проект церкви Сан Франсіску в Сан-Жоао-дел-Рей
  • проект вівтаря церкви до Кармо, Сабара
  • проекти бічних вівтарів для різних церов

Вибрані твори (скульптура)[ред. | ред. код]

Пророк Єзекіїль
  • скульптура св. Жоао де Круз для міста Сабари
  • катедра з рельєэфами на біблійні теми для Сабари
  • Христос
  • 12 апостолів
  • Таємна вечеря
  • Христа беруть під варту
  • Катування Христа
  • Коронування терновим вінцем (всього 66 фігур)
  • Шлях на Голгофу
  • Страсті Христові в капличках саду церкви Бон-Жезус-де-Матозиньос
  • 12 пророків (сходи церкви Бон-Жезус-де-Матозиньос, Конгоньяс)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

(порт.)

  • Pires H. Mestre Aleijadinho; vida e obra de Antônio Francisco Lisboa, gigante da arte no Brasil. Rio de Janeiro: Livraria São José, 1961
  • Bazin G. Aleijadinho et la sculpture baroque au Brésil. Paris: Le Temps, 1963
  • Mann G., Mann H. The Twelve Prophets of Aleijadinho. Austin: University of Texas Press, 1967
  • Jorge F. O Aleijadinho: Sua vida, sua obra, seu gênio. São Paulo: Difusão Européia do Livro, 1971
  • Vasconcellos S. De. Vida e obra de Antônio Francisco Lisboa, o Aleijadinho. São Paulo: Companhia Editora Nacional, 1979
  • Jardim M. O Aleijadinho; uma síntese histórica Belo Horizonte: Editora Stellarum, 1995
  • Ferreira Bretas R.J. Antônio Francisco Lisboa, o Aleijadinho. Belo Horizonte: Editora Itatiaia, 2002
  • Barroso de Carvalho G. Doenças e mistérios do Aleijadinho. São Paulo: Lemos, 2005
  • Magalhães F., Araújo Santos A.O. de. Aleijadinho e seu tempo: fé, engenho e arte. Rio de Janeiro: Centro Cultural Banco do Brasil, 2006
  • Jardim M. Aleijadinho catálogo geral da obra. Belo Horizonte: RTKF, 2006

Посилання[ред. | ред. код]