Алекса Микола Тимофійович — Вікіпедія

Микола Тимофійович Алекса
Народився 28 серпня 1929(1929-08-28)
Карагандинська область, Казакська Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР, СРСР
Помер 16 серпня 2009(2009-08-16) (79 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна  СРСР
Посада командувач внутрішніми військами по Українській РСР і Молдавській РСР
Військове звання генерал-лейтенант
Партія КПРС
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Богдана Хмельницького 3 ступеня орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку»

Микола Тимофійович Алекса (28 серпня 1929, Іванівка — 16 серпня 2009) — начальник Управління внутрішніх військ МВС по Українській РСР і Молдавській РСР (1985—1990), генерал-лейтенант. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання (у 1988—1990 роках).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 28 серпня 1929 року в селі Іванівці (нині Карагандинської області Казахстану). Закінчив Алма-Атинське вище військове командне прикордонне училище в 1953 році і Військову академію в 1963 році. Службу проходив на посадах командира взводу, роти, батальйону, полку, дивізії в районах Півночі, Уралу та Сибіру.

У 1985—1990 роках — начальник Управління внутрішніх військ МВС по Українській РСР і Молдавській РСР.

Як начальник управління — командувач внутрішніх військ по Українській РСР і Молдавської РСР активно брав участь в організації заходів з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС протягом 19861990 років та заходів щодо забезпечення громадської безпеки в районах міжнаціональних конфліктів.

На XXVII з'їзді КПУ був кандидатом в члени ЦК КПУ. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 11 скликання (19881990 роки).

Могила Миколи Алекси

Звільнений у відставку в 1990 році. Генерал-лейтенант. Член ГО «Побратими» з 13 січня 2005 року. Жив у Києві. Помер 16 серпня 2009 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений радянськими орденами Жовтневої Революції, Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР», медаллю «За відмінну службу по охороні громадського порядку», відзнаками «Хрест Слави», Почесний Знак «За відзнаку в службі» МВС України, Почесним Знаком МНС України. Заслужений працівник МВС України та СРСР.

У роки незалежності України відповідно до Указу Президента був також нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня з нагоди відзначення державними нагородами України учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС[1][2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» N 327/2006 від 21.04.2006 на сайті Президента України. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.
  2. Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» N 327/2006 від 21.04.2006 на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]