French
DeutschАлессандро Скарлатті — Вікіпедія
| Алессандро Скарлатті | |
|---|---|
| Alessandro Scarlatti | |
 | |
| портрет Алессандро Скарлатті, музичний музей і бібліотека, Болонья | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Alessandro Scarlatti |
| Дата народження | 2 травня 1660 |
| Місце народження | Палермо |
| Дата смерті | 24 жовтня 1725 (65 років) |
| Місце смерті | Неаполь |
| Громадянство |  Італія |
| Національність | італієць |
| Професія | композитор |
| Вчителі | Giacomo Carissimid, Vincenzo Amatod і Marc'Antonio Sportoniod |
| Відомі учні | Francesco Geminianid, Франческо Дуранте і Nicola Fagod |
| Інструменти | клавесин |
| Жанр | опера, ораторія, серенада, оркестрова, камерна, духовна музика |
| Діти | Доменіко Скарлатті і Pietro Filippo Scarlattid |
 Файли у Вікісховищі | |
Алесса́ндро Скарла́тті (італ. Alessandro Scarlatti; нар. 2 травня 1660, Палермо, Італія — пом. 24 жовтня 1725, Неаполь) — італійський композитор, родоначальник неаполітанської оперної школи; батько композитора Доменіко Скарлатті.
Біографія[ред. | ред. код]
Алессандро Скарлатті народився в Палермо, на Сицилії, музичну освіту отримав у Римі у Джакомо Каріссімі. У 1679 році в Римі була поставлена його перша опера — Gli Equivoci nell'amore. З 1684 року і до самої смерті, з перервою у 1702—1708 роках Алессандро Скарлатті — палацовий капельмейстер у Неаполі.
Скарлатті був надзвичайно плідним композитором: він написав понад сто опер, близько 200 мес й 500 кантат, 7 ораторій, безліч мотетів, псалмів і духовних концертів. Деякі його духовні твори, як, наприклад, «Miserere» і фуга на два хори «Tu es Petrus», написані для папської капели, виконуються дотепер. Скарлатті вважають засновником форми італійської увертюри: allegro, andante, allegro, а також створення трьохчастинної арії. Серед найкращих опер зрілого періоду: «La Rosaura» (1690) і «Pirro e Demetrio» (1694).
Також Скарлатті прославився як віртуоз гри на арфі й клавірі та як співак. З його музикознавчих праць відома брошура «Discorso di musica» 1717 року. Алессандро Скарлатті успішно займався викладацькою діяльністю, серед його учнів — Франческо Дуранте, Л. Лео, Н. Логрошино, Г. Греко та інші, а також його син Доменіко. Його творчість вплинула на багатьох композиторів, серед яких згадується П'єтро Доменіко Парадізі.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алессандро Скарлатті |
- Алессандро Скарлатті: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
- Ноти в архіві Werner Icking Music Archive
- Алессандро Скарлатті // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
- Алессандро Скарлатті на сторінці peoples.ru [Архівовано 3 квітня 2008 у Wayback Machine.]
