Аллеров Юрій Володимирович — Вікіпедія

Юрій Аллеров Аллеров Юрій Володимирович
Генерал-полковник
Загальна інформація
Народження	6 лютого 1964(1964-02-06) (60 років) Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Україна
Alma Mater	Національний університет оборони України
Ступінь	Кандидат військових наук
Псевдо	«Карпати»
Військова служба
Роки служби	1985-2014,2015—2019
Приналежність	СРСР →  Україна
Вид ЗС	МВС України
Формування	Національна гвардія
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Слов'янськ
Командування
Командувач Національної гвардії України 30 грудня 2015 — 7 травня 2019 Попередник Микола Балан (в.о) Наступник Микола Балан (в.о) 2012 — 2015 Начальник управління Західного ТрК ВВ / НГУ 2012 Начальник управління Південного ТрК ВВ МВС 2010 — 2012 Начальник управління Західного ТрК ВВ МВС
Нагороди та відзнаки
Аллеров Юрій Володимирович у Вікісховищі

Зовнішні відеофайли
	Семенівка. 5 травня. Відео Національної гвардії України на YouTube

Ю́рій Володи́мирович А́ллеров (нар. 6 лютого 1964, м. Львів, УРСР, СРСР) — український воєначальник, генерал-полковник (23 серпня 2017), командувач Національної гвардії України (з 30 грудня 2015 — по 7 травня 2019).

Життєпис[ред. | ред. код]

Юрій Аллеров народився 6 лютого 1964 року у м. Львові. У 1985 році закінчив Ленінградське вище загальновійськове училище імені С. М. Кірова. У 1997 році став випускником Академії Збройних сил України оперативно-тактичного факультету^[1].

З вересня 2010 року — начальник управління Західного ТрК Внутрішніх військ МВС України.

10 березня 2011 року Аллерову було присуджено науковий ступінь кандидата військових наук за результатами захисту дисертації за спеціальністю «Службово-бойова діяльність сил охорони правопорядку»^[2].

23 серпня 2011 року Юрію Аллерову було присвоєно військове звання генерал-майора^[3].

У 2012 році був призначений начальником управління Південного територіального командування ВВ МВС України. У серпні того ж року Аллеров знову обійняв посаду начальника управління Західного ТрК ВВ МВС України, що навесні 2014 року стало структурним підрозділом Національної гвардії^[4].

23 серпня 2014 року Юрію Аллерову Указом Президента України № 678/2014 було присвоєно звання генерал-лейтенанта^[5].

Учасник розробки та реалізації військових операцій під час АТО. З 1 квітня 2015 до грудня 2015 — головний інспектор Міністерства оборони України.

30 грудня 2015 року, Президент України Петро Порошенко призначив Юрія Аллерова на посаду командувача Національною гвардією України (Указ № 733/2015 від 30 грудня 2015 р.)^[6][7].

23 серпня 2017 року було присвоєно військове звання генерал-полковника^[8].

7 травня 2019 року, Юрій Аллеров був звільнений з посади командувача Національною гвардією України^[9].

Розслідування[ред. | ред. код]

Справа будівництва житла для військовослужбовців[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення.

14 травня 2019 року, колишнього командувача Національною гвардією Юрія Аллерова було затримано Національним антикорупційним бюро України (НАБУ). НАБУ також провело обшуки в будинках Національної гвардії України та будівельної корпорації «Укрбуд девелопмент» у справі про будівництво житла для військовослужбовців^[10]. Того ж дня, НАБУ повідомило про підозру Аллерову в причетності до розтрати 81 млн гривень під час будівництва житла для військових. Йому інкримінувався злочин за частиною 5 статті 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» КК України^[11].

Нагороди[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

• Орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня (18 квітня 2016) — за особисті заслуги у захисті територіальної цілісності Української держави, мужність і високий професіоналізм, виявлені у протидії проявам сепаратизму в Харківській області у квітні 2014 року^[12];
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (24 серпня 2012) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, зразкове виконання службового обов'язку та з нагоди 21-ї річниці незалежності України^[13];
• Медаль «За бездоганну службу» III ст.;
• Медаль «Захиснику Вітчизни»;
• Медаль «10 років МВС України»;
• Медаль «15 років МВС України»;
• Медаль «За сумлінну службу» (МВС України);
• Відзнака «Почесний громадянин міста Святогірськ» — за активну участь у боротьбі з озброєним сепаратистським рухом на території міст Святогірська, Слов'янська і Слов'янського району, недопущення розповсюдження бандитських формувань, забезпечення гуманітарної місії по розміщення вимушених переселенців у безпечних місцях^[14].

СРСР[ред. | ред. код]

• Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»;
• Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР).

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений з Галиною Аллеровою. Подружжя має доньку^[15].

Син Юрія Аллерова, командир окремого загону спеціального призначення «Омега» Західного територіального управління Національної гвардії України полковник Владислав Аллеров загинув 30.05.2022 року в боях з агресором в районі м. Ізюма на Харківщині в ході відбиття російського вторгнення в Україну^[16][17].

Посилання[ред. | ред. код]

• Генерал-лейтенант Юрій Аллеров: «Перед війною головною метою Росії були не Донецьк і Луганськ, а інше місто» [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Юрій Аллеров, генерал-лейтенант, командувач Національної гвардії України. У 2016 році ми повністю змінили систему підготовки військ і особового складу [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Командувачі Національної гвардії України Володимир Кухарець (1991—1995) Олександр Кузьмук (1995—1996) Ігор Вальків (1996—1998) Олександр Чаповський (1998—2000) Степан Полторак (2014) Олександр Кривенко (в. о.) (2014—2015) Микола Балан (в. о.) (2015) Юрій Аллеров (2015—2019) Микола Балан (2019—2022) Юрій Лебідь (2022—2023) Олександр Півненко (з 2023) Перелік