Аллілуєва Надія Сергіївна — Вікіпедія

Аллілуєва Надія Сергіївна
рос. Надежда Аллилуева
Народився 22 вересня 1901(1901-09-22)[2][3]
Баку, Бакинська губернія, Російська імперія
Помер 9 листопада 1932(1932-11-09)[1][2][3] (31 рік)
Москва, РСФРР, СРСР
·вогнепальне поранення
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність секретарка
Alma mater Всесоюзна промислова академіяd
Партія КПРС
Батько Аллілуєв Сергій Якович
Мати Olga Evgen'evna Fedorenkod
Брати, сестри Fyodor Alliluyevd
У шлюбі з Сталін Йосип Віссаріонович
Діти Аллілуєва Світлана Йосипівна і Сталін Василь Йосипович

Надія Сергіївна Аллілуєва (22 вересня 1901, Тифліс, Російська імперія — 9 листопада 1932, Москва, СРСР) — радянська партійна діячка, друга дружина Генерального секретаря ЦК ВКП (б) Й. В. Сталіна. Член ВКП (б) з 1918 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї робітника-революціонера С. Я. Аллілуєва. Хрещениця радянського партійного діяча А. С. Єнукідзе.

Коли в 1917 у І. В. Сталін повернувся в Петроград із сибірського заслання, між ним і шістнадцятирічної Надею почався роман. У 1918 році вони одружилися. Їхні діти Василь (1921—1962) і Світлана (1926—2011).

Працювала в Наркоматі у справах національностей, в секретаріаті В. І. Леніна, співпрацювала в редакції журналу «Революція і культура» та в газеті «Правда». У 1921 році виключалася з партії «за суспільну пасивність і прихильність до анархо-синдикалізму». З 1929 року вчилася в Московській промисловій академії на факультеті текстильної промисловості.

У ніч з 8 на 9 листопада 1932 року Надія Сергіївна вистрілила собі в серце з «Вальтера», зачинившись у своїй кімнаті.

Пам'ятник на могилі Надії Аллілуєвої авторства скульптора І. Д. Шадра (нині на кладовищі встановлено копію скульптури, оригінал знаходиться в Третьяковській галереї)

Прийнято вважати, що приводом для її самогубства стало загострення хвороби. Її часто мучили сильні головні болі. У неї, судячи з усього, було неправильне зрощення кісток черепного склепіння, і в подібних випадках самогубство не рідкість[4][5].

У газеті «Правда» був надрукований офіційний некролог, а також особливу лист-співчуття Сталіну особисто від Бориса Пастернака.

Н. С. Аллілуєвої. У ніч на 9 листопада померла активний і відданий член партії тов. Надія Сергіївна Аллілуєва. ЦК ВКП (б)

— Газета «Правда» від 10 листопада 1932 а

Похована на Новодівичому кладовищі, на її могилі поставлено пам'ятник з білого мармуру з написом: «Надія Сергіївна Аллілуєва-Сталіна / 1901—1932 / член ВКП (б) / від Й. В. Сталіна».

Йосип Віссаріонович Сталін часто відвідував могилу дружини і довго сидів на мармуровій лавці навпроти.

В даний час пам'ятник Аллілуєвої накритий плексігласовий коробом через те, що цей тип мармуру руйнується в умовах московської погоди. У підстави пам'ятника раніше лежала чавунна троянда, встановлена в пам'ять про справжню бордову троянду, кинуту Аллілуєвою в обличчя Сталіну в день своєї загибелі[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Find a Grave — 1996.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Collective Biographies of Women
  4. Прийомний син Сталіна розповідає про маловідомі епізодах з життя його родини [Архівовано 28 травня 2010 у Wayback Machine.]//Російська газета
  5. "Ні від кого з родичів я ніколи не чула про її хвороби. Траплялися в неї деколи напади мігрені, але причина фатального пострілу, звичайно, не в цьому. Надія застрелилася після сварки з дідом (І. В. Сталіним — прим.), Що сталася на бенкеті в будинку Ворошилова. Вона виїхала на квартиру в Кремль, а він відправився на дачу. Увечері Надія Сергіївна кілька разів дзвонила йому з міста, але він кинув трубку і більше до телефону не підходив. Чим це обернеться, дід передбачити не міг … "(Внучка І. В. Сталіна Галина Джугашвілі) [1] [Архівовано 20 жовтня 2009 у Wayback Machine.].
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 лютого 2009. Процитовано 9 листопада 2010. 

Джерела[ред. | ред. код]