Альберто Маріо Гонсалес — Вікіпедія

	Альберто Маріо Гонсалес
	Альберто Маріо Гонсалес
	Альберто Гонсалес у 1966 році
Особисті дані
Народження	21 серпня 1941
	Буенос-Айрес, Аргентина
Смерть	26 лютого 2023 (81 рік)
	Буенос-Айрес, Аргентина
Зріст	172 см
Вага	70 кг
Громадянство	Аргентина
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Альберто Маріо Гонсалес у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гонсалес.

Альберто Маріо Гонсалес (ісп. Alberto Mario González, 21 серпня 1941, Буенос-Айрес — 26 лютого 2023, там само) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за клуб «Бока Хуніорс», з яким став триразовим чемпіоном Аргентини, а також національну збірну Аргентини, у складі якої був учасником двох чемпіонатів світу та двох чемпіонатів Південної Америки.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1960 року виступами за команду «Атланта», в якій провів два сезони, взявши участь у 49 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Бока Хуніорс», до складу якого приєднався 1962 року. Відіграв за команду з Буенос-Айреса наступні сім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Бока Хуніорс», був основним гравцем команди. За цей час тричі виборював титул чемпіона Аргентини у 1962, 1964 та 1965 роках, а також вийшов у фінал Кубка Лібертадорес 1963 року, поступившись там бразильському «Сантосу» з Пеле. Маріо Альберто Гонсалес зіграв в обох фіналах, але забити його не вдалося.

У сезоні 1969 року Гонсалес виступав за «Банфілд», після чого відправився до Чилі, де виступав за «Уніон Еспаньйола».

Завершив ігрову кар'єру у команді «Платенсе» (Вісенте-Лопес), за яку виступав протягом 1971 року. Вийшовши на пенсію, він повернувся в Бока Хуніорс і тренував молодь протягом багатьох років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1961 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини, а вже наступного року був у її складі учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі, зігравши на турнірі лише в одному матчі проти Угорщини.

Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату Південної Америки 1963 року у Болівії, в якому Аргентина посіла третє місце після господарів Болівії та Парагваю, але на поле не виходив, а потім і наступного чемпіонату світу 1966 року в Англії, де провів всі чотири гри своєї команди — 3 матчі групового етапу збірних Іспанії, ФРН та Швейцарії, а також зустріч 1/4 фіналу з Англією^[3].

Останнім турніром для Гонсалеса став чемпіонат Південної Америки 1967 року в Уругваї, де він разом з командою здобув «срібло», зігравши у всіх п'яти матчах своєї команди — проти Парагваю, Болівії, Венесуели, Чилі та Уругваю.

Після цього турніру за збірну більше не грав. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 19 матчів.