Альфонс Ребане — Вікіпедія

Альфонс Ребане;
	штандартенфюрер СС, полковник
	Alfons Vilhelm Robert Rebane
Загальна інформація
Народження	24 червня 1908; м. Валга, Естонія
Смерть	8 березня 1976 (67 років); м. Аугсбург, ФРН; (злоякісна пухлина)
Поховання	Метсакальмісту
Громадянство	Естонія ; Третій Рейх ; Велика Британія
Alma Mater	Тартуський університет
Псевдо	Естонський Роммель
Військова служба
Приналежність	Естонія ; Третій Рейх ; Велика Британія
Війни / битви	Друга світова війна
Командування
	20-а гренадерська дивізія СС (1-а естонська)
Нагороди та відзнаки
	Альфонс Ребане у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ребане.

Альфонс Вільгельм Роберт Ребане (ест. Alfons Vilhelm Robert Rebane, * 24 червня 1908, м. Валга, Естонія — † 8 березня 1976, м. Аугсбург, Німеччина) — естонський військовий діяч, командир 20-ї гренадерської дивізії СС (1-ї Естонської).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 24 червня 1908 року в естонському місті Валга у сім'ї Роберта Адольфа Ребане та його першої дружини Хелени Агнеси Марії Редель. Батько Альфонса працював на фабриці роялів, згодом, після переїзду сім'ї в 1920 році в Нарву — на залізниці. Після смерті першої дружини він одружився з її сестрою, у шлюбі народилася сестра Альфонса Астрід (20 серпня 1915 — 18 травня 2008).

Навчання[ред. | ред. код]

Альфонс ходив до школи в рідному місті, вивчив латиську та німецьку мову. Продовжив освіту разом із сестрою у Нарвській російській гімназії, де вивчив також російську мову і зустрів свою майбутню дружину Агнію Сахарову (1907—1980).

В Естонській армії[ред. | ред. код]

У 1929 році закінчив Вищу військову школу в Таллінні, служив у 1-му полку бронепоїзда, а згодом у Ляенеській дружині військової організації Кайтселійт, в автотанковому полку. У лютому 1933 отримав звання лейтенанта.

У липні 1940 після окупації СРСР збройні сили Естонської республіки були перейменовані в Естонську народну армію. 1 серпня 1940 Ребане був призначений командиром взводу легких танків Талліннського автотанкового полку Естонської народної армії. У вересні 1940 року Народна армія Естонії була розформована і на її основі було утворено 22-й Естонський територіальний стрілецький корпус Червоної армії, в якому Ребане прослужив до 25 жовтня 1940 року, коли був звільнений у запас.

Згодом працював будівельним працівником у Ласнамяє. У травні 1941 року звільнився з роботи і організував загін «Лісових братів», щоб воювати проти радянських військ.

Участь у Другій світовій війні[ред. | ред. код]

Після початку війни Німеччини з СРСР 22 червня 1941 року загін Ребане вступив у збройну боротьбу проти Червоної Армії.

Згодом був призначений командиром окремого естонського охоронного (конвойного) батальйону.

У 1942 у званні гауптштурмфюрера воював на Волховському фронті проти армії генерала Власова. У березні 1943 призначений командиром добровольчого 658-го Східного батальйону СС. На початку 1944 року відзначився в бою під Вашково, де було призупинено просування радянських військ. У лютому 1944 року був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

Продовжив службу в 20-ій гренадерській дивізії СС (1-й Естонській), командуючи 45-м полком, брав участь у битві під Нарвою.

Другу світову війну Альфонс Ребане закінчив на посаді виконуючого обов'язки командира дивізії. Грос-адмірал Карл Деніц 9 травня 1945 нагородив Ребане дубовим листям до Лицарського хреста за виняткову хоробрість на полі бою (тільки дев'ять іноземців були удостоєні цієї нагороди).

На службі в Британській розвідці «МІ-6»[ред. | ред. код]

В 1947 Альфонс Ребане переїхав до Великої Британії та вступив на службу до Британської розвідки «МІ-6» як експерт по Естонії у школі розвідки в Лондоні^[1]. Там він відіграв суттєву роль у допомозі учасникам руху опору проти радянської окупації в Естонії та інших балтійських країнах. В 1961 подав у відставку.

В Німеччині[ред. | ред. код]

У цьому ж 1961 переїхав до Німеччини. Проживав у місті Аугсбург, де й помер 8 березня 1976.

Перепоховання на батьківщині[ред. | ред. код]

У 1999 з військовими почестями перепохований в Естонії на цвинтарі Метсакальмісту в Таллінні^[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

Білий хрест Союзу оборони 3-го класу (Естонія)
Хрест Залуг айсзаргів (Латвія)

Нагороди Третього рейху[ред. | ред. код]

Відзнака для східних народів 2-го класу в бронзі з мечами
Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі з мечами
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Залізний хрест 2-го класу (9 квітня 1943)^[3]
Залізний хрест 1-го класу (9 листопада 1943)^[3]
Відзначений у Вермахтберіхті (28 січня 1944)^[3]
Нагрудний знак ближнього бою в золоті
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- Хрест (№2689; 23 лютого 1944) - як майор і командир 658-го естонського добровольчого батальйону
- Дубове листя (№875; 9 травня 1945) - як оберштурмбаннфюрер СС і командир 46-го гренадерського полку СС (естонського №2)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Toivo Miljan, Historical Dictionary of Estonia, Scarecrow Press, 2004
↑ Перезахоронение прошло без инцидентов. Архів оригіналу за 2 червня 2007. Процитовано 7 грудня 2012.
↑ ^а ^б ^в Rebane, Alfons - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (неп.). Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонс Ребане

Біографія Альфонса Ребане [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
Colonel Alfons Rebane — Knight's Cross with Oak Leaves owner [Архівовано 13 липня 2010 у Wayback Machine.]
THE AMBER COAST: Doing It Half Right

Література[ред. | ред. код]

Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.540 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
FELLGIEBEL, W.P., Elite of theThird Reich, Helion & Company Limited, Solihull, 2003. [Архівовано 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001

[1] Toivo Miljan, Historical Dictionary of Estonia, Scarecrow Press, 2004

[2] Перезахоронение прошло без инцидентов. Архів оригіналу за 2 червня 2007. Процитовано 7 грудня 2012.

[:0-3] а ^б ^в Rebane, Alfons - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (неп.). Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018.

[1]

[2]

[3]