French
DeutschАль-Мансур Мухаммад ібн Усман — Вікіпедія
| Аль-Мансур Мухаммад ібн Усман المنصور ناصر الدين محمد بن العزيز | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1198 — 1200 | |||
| Попередник: | Аль-Азіз Усман ібн Юсуф | ||
| Спадкоємець: | Аль-Аділь I Ахмад ібн Аюб | ||
| Народження: | 1189 | ||
| Смерть: | не раніше 1216 | ||
| Національність: | Курд | ||
| Країна: | Аюбіди | ||
| Релігія: | Іслам, сунітського спрямування | ||
| Рід: | Аюбіди | ||
| Батько: | Аль-Азіз Усман ібн Юсуф | ||
Аль-Мансур Насір ад-Дін Мухаммад ібн Усман (араб. المنصور ناصر الدين محمد بن العزيز) (1189 — після 1216) — третій єгипетський султан з династії Аюбідів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Аль-Мансур був онуком засновника династії, Салах ад-Діна, і став наступником свого батька аль-Азіза 1198 року. На той момент йому було лише 12 років[1]. Невдовзі спалахнула боротьба між різними військовими угрупуваннями за пост атабека — головнокомандувача — й регента. Одна фракція, Salahiyya чи «мамлюки Салах ад-Діна», бажали бачити регентом брата першого султана аль-Аділя, оскільки той був дуже здібною й досвідченою людиною. Інша фракція, Asadiyya чи мамлюки дядька Салах ад-Діна Асад ад-Діна Ширкуха, виступали за старшого сина Салах ад-Діна, аль-Афдаля[2].
Первинно аль-Афдаль мав деяку перевагу, укріпившись у Єгипті, натомість аль-Аділь перебував у Сирії. Аль-Афдаль був оголошений атабеком. У подальшій війні аль-Афдаль напав на Дамаск, але невдовзі втратив перевагу, а у лютому 1200 року аль-Аділь вступив до Каїра. Упродовж кількох днів він видалив ім'я аль-Мансура з п'ятничної молитви та замінив його на своє, тим самим усунувши від влади малолітнього султана[3].
Після повалення аль-Мансур Мухаммад був засланий до Алеппо. Там він жив при дворі свого дядька, еміра аз-Захіра Газі, який 1216 року проголосив його спадкоємцем емірату у разі, якщо його власні сини помруть раніше за нього. Подальша доля аль-Мансура невідома.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ A History of the Crusades: The Kingdom of Acre and the Later Crusades by Steven Runciman, стор. 81
- ↑ Humphreys, R. S., From Saladin to the Mongols, The Ayyubids of Damascus 1183–1260, SUNY Press 1977. стор. 110
- ↑ Humphreys, R. S., From Saladin to the Mongols, The Ayyubids of Damascus 1183–1260, SUNY Press 1977. стор. 116
