Аміко Аспертіні — Вікіпедія

Аміко Аспертіні
італ. Amico Aspertini
При народженні італ. Amico Aspertini
Народження 1475
Болонья, Папська держава
Смерть 1552[2]
  Болонья, Папська держава[3]
Національність італієць
Країна Італія
Жанр портрет, біблійні теми, фрески, скульптура
Діяльність художник, скульптор, ілюстратор рукописів, графік
Напрямок раннє відродження, маньєризм
Роки творчості 1494—1551
Покровитель володар Болоньї Джованні II Бентівольо[1]
Вплив Пінтуріккьо[1], Філіппіно Ліппі, Франческо Франча
Твори вівтарі, алегорії, портрети, декоративні твори, фрески
Батько Giovanni Aspertinid
Брати, сестри Guido Aspertinid
Роботи в колекції Штедель, Музей Прадо, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції[4], Національна галерея Канади, Художній музей Волтерс, Музей історії мистецтв, Музей Фіцвільяма, Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Королівські музеї витончених мистецтв[5], цвинтар Чертозаd[6], Музей образотворчих мистецтв, Берлінська картинна галерея, Національний музей Кардіффа і Print Collectiond[7]

CMNS: Аміко Аспертіні у Вікісховищі

Аміко Аспертіні (італ. Amico Aspertini; бл. 1474, Болонья — 1552, там же) — уславлений болонський художник та скульптор доби раннього відродження та місцевого маньєризму.

Ранні роки і навчання[ред. | ред. код]

Народився в місті Болонья. Походив з родини місцевого художника Джованні Антоніо Аспертіні. Художником був і його брат Гвідо Аспертіні. Вже через сторіччя при вивченні творчого надбання Аміко прийшли до висновка, що він був найбільш обдарованим в художній династії майстрів Аспертіні. Художній фах почав опановувати в майстерні батька, як і його брат.

Два періоди праці в Римі[ред. | ред. код]

Художник Крістофоро дель Альтіссімо. Папа з роду Борджа
Художник Пітер ван Блумен. Церква Санта-Марія-дель-Пополо та урочиста процесія біля неї, Рим. Збірка палацу Вілянува у Варшаві.

Аміко Аспертіні тривалий час зберігав зв'язок (родинний і творчий) з власним батьком. Так, про його перший римський період подбав саме батько, що узяв сина разом із собою у Рим ще у 1496 році. Перебування в Римі, багатому давньоримськими пам'ятками та архітектурними шедеврами раннього італійського відродження мало надзвичайний благодійний вплив на свідомість молодого тоді митця. Фрески в римських церквах, серед котрих справжньою художньою школою могла слугувати навіть одна Сикстинська каплиця, де в 1481-1483 роках встигли попрацювати Доменіко Гірляндайо, Сандро Боттічеллі,П'єтро Перуджіно, Пінтуріккіо тощо. Побував у Ватикані як відвідувач і Аміко Аспертіні. Саме впливи стінописів Пінтуріккіо справили на митця найбільший влив, адже глухонімий художник прикрасив стінописами апартаменти самого папи римського. Окрема сторінка - сам Рим, його архітектурне середовище, ще не поруйнований вояками імператора Карла V 1527 року.

Серед пам'яток нещодавнього минулого Аміко Аспертіні зачепила вівтарна картина «Поклоніння трьох королів», що прикрасила каплицю родини Ровере в церкві Санта-Марія-дель-Пополо, десь до 1490 року.

Зустріч з давньоримськими пам'ятками[ред. | ред. код]

Найважливішими для свідомості молодого художника були зустрічі з античними пам'ятками, мода на котрі так захоплювала художників Флоренції та тогочасного Риму. Він годинами блукав Римом і відвідував руїни, печери, нещодавні хижацькі розкопки. шукаві замальовував давньоримькі саркофаги, уламки ваз і старовинних скульптур, архітектурні деталі, перебуваючи в захваті від залишків стародавньої цивілізації.

Вдруге Аміко Аспертіні відвідав Риму 1500-1503 рр.

Шлях через ренессансну Флоренцію[ред. | ред. код]

Філіппіно Ліппі. Різдво Христове з двома янголами, Національна галерея Шотландії.

Шлях у тогочасний Рим йшов черех місто Флоренція. Художник знав про уславлених митців-флорентійців і як особа допитлива намагався побачити якамога більше їх картин. За стилістикою ранніх творів Аміко видно, що найбільший вплив на нього справили твори Філіппіно Ліппі з їх кольоровим скарбами, досконалим малюнком і граціозними персонажами.

Архівні розшуки довели, що Аміко Аспертіні відвідав Сієну, Мантую та Лукку. Неспішність тогочасного життя сприяла не тільки спостереженням, а й праці та заробітку під час вимушених і тривалих подорожей.

Доба зрілості[ред. | ред. код]

Аміко Аспертіні. Побудова мосту через річку Серкіо, фреска, каплиця Хреста, базиліка Сан Фредіано, місто Лукка.

Рахувався Аміко Аспертіні і з місцевими художниками, бо ті мали розвинену художню індивідувальність. Відомо, що він попрацював разом із такими з них, як Лоренцо Коста, Ерколє де Роберті, Франческо Франча. Болоньські митці, незважаючи на майстерність і досвід, так і не дійшли до стилістики Високого Відродження, притаманного таким корифеям, як Донато Браманте, Рафаель Санті. Найближче до них доріс хіба що Франческо Франча, що однак не зумів наситити власні картини зачимим змістом, зупинившись на зовнішній привабливості персонажів та привабливості композицій, не їм виробленим.

Серед болонців, хто не доріс до стилістики Високого Відродження, був і Аміко Аспертіні. Він якось швидко перетнув кордон раннього місцевого відродження і відразу перейшов до стилю маньєризм з його деформаціями фігур, небаченими фантазіями в одязі і капелюхах, використанням потвор у орнаментах, висвітлення фарб та експерименти з дратівливими кольорами. Так він прийшов до доволі яскравої індивідуальної стилістики, що сподобалась замовникам і Аміко мав чимало замов як на фрески, вівтарні картини, так і на скульптури.

Фрески роботи Аміко Аспертіні[ред. | ред. код]

Аміко Аспертіні. Ораторія Санта Чечілія.Фрески

Смерть[ред. | ред. код]

Художник помер у Болоньї, поховання відбулося в церкві Сан Мартино Маджоре.

Особливості особи[ред. | ред. код]

Аміко Спертіні замап'ятався здатністю працювати водночасно двома руками (Амбідекстрія), як ця особливість була притаманна і генуезькому художникові Луці Камб'язо (1527—1585). Біографію Аміко Аспертіні описав Джорджо Вазарі.


Вибрані твори[ред. | ред. код]

  • Поклоніння пастухів немовляті Христу, Берлін
  • Поклоніння пастухів немовляті Христу, (1515 р.) - Уффіці, Флоренція
  • Хрещення в Йордані, Налерея, університет Вандербілта, Нешвіл, штат Теннесі
  • Фрески в ораторії Санта Чечілія, Болонья[1]
  • Фрески в церкві Сан Мікеле ін Боско, Болонья
  • Оплакування Христа зі святими, (1519 р.) Собор Сан-Петронио, Болонья
  • Св. Себастьян, Вашингтон, США
  • Битва амазонок
  • Портрет професора Болонського університета Алессандро Акілліні

Галерея обраних творів[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dizionario biografico degli italiani, vol. 4, Roma, Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1962.
  • Francis P. Smyth, John P. O'Neill, The Age of Correggio and the Carracci: Emilian Painting of the 16th and 17th Centuries, Washington DC, National Gallery of Art, 1986

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Див. також[ред. | ред. код]