Анатомічний театр Київського університету Св. Володимира — Вікіпедія

Анатомічний театр Київського університету Св. Володимира — навчально-допоміжний заклад медичного факультету Київського університету у XIX столітті.

Анатомічний театр Київського університету Св. Володимира

Діяльність Анатомічного театру[ред. | ред. код]

Відкрившись у серпні 1853, Анатомічний театр Київського університету Св. Володимира відразу ж став вважатися найкращим в Європі, прославившись унікальними музейними колекціями професорів Олександра Вальтера — першого директора театру (автора наукової праці «Розвиток різних зародків і збори черепів»)[1] і Володимира Беца («Анатомічні і гістологічні препарати мозку»). Саме в Анатомічному театрі Володимир Бец відкрив у 1874 гігантські пірамідні клітини кори головного мозку[2], а в 1878 Петро Перемежко — «непрямий поділ клітин тварин (мітоз)». Ці відкриття прославили Київський університет, вітчизняну медичну науку. В Анатомічному театрі також працювали професори М. А. Тихомиров, Ф. А. Стефанис, Григорій Мінх — вчені зі світовою відомістю.

Архітектура будівель Анатомічного театру[ред. | ред. код]

Побудований у 1851—1853 за проектом архітектора А. В. Беретті, являв собою комплекс будівель на великій (більше десятини) площі на розі вулиць Кадетської (нині вул. Богдана Хмельницького) і Лікарняної (вул. Пирогова). Головна будівля Анатомічного театру, що виходить фасадом на вулицю Богдана Хмельницького (середня частина її — триповерхова, оброблена рустами, бічні — одноповерхові), виражено в архітектурних формах класицизму XIX ст.

1923 переведений в будівлю по вул. Мечникова № 5. З 1973 року в будівлі розміщується Музей медицини.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. О. П. Вальтер — батько Київської анатомічної школи. Архів оригіналу за 13 вересня 2013. Процитовано 20 липня 2014.
  2. В. О. Бец: Анатом, який відкрив дорогу неврології та психіатрії. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014.

Література[ред. | ред. код]

  • Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Университета Святого Владимира (1834—1884). ― К., 1884.
  • Даль М. К. Григорий Николаевич Минх (1835—1896). — К., 1956.
  • Аронов Г. Ю., Пелещук А. П. Легенди і бувальщина київської медицини (люди, факти, події, документи). — К.: Століття, 2001. — С. 9-10, 12, 16-19, 26.