Андерс Тегнелл — Вікіпедія

Андерс Тегнелл
Народився 17 квітня 1956(1956-04-17) (67 років)
Уппсала, Швеція
Країна  Швеція
Діяльність лікар, державний службовець, епідеміолог
Alma mater Лінчепінзький університет, Лундський університет, London School of Hygiene & Tropical Medicined і Katedralskoland
Членство Royal Swedish Academy of War Sciencesd
Посада Statsepidemiologd

Нілс Андерс Тегнелл (нар. 17 квітня 1956 р.)[1] — шведський лікар, що спеціалізується на інфекційних хворобах та державний службовець, нинішній державний епідеміолог Швеції.[2] Він був працевлаштований у Шведському інституті інфекційних хвороб між 2004 та 2005 роками та у Шведській національній раді охорони здоров'я та добробуту між 2005 та 2012 роками. Він повернувся до Інституту інфекційних хвороб у 2012 році завідувачем кафедри. Він працював державним епідеміологом з 2013 року, спочатку в Інституті, а згодом в Агенції громадського здоров'я Швеції після об'єднання Інституту інфекційних хвороб та Шведського національного інституту громадського здоров'я.

На своїх посадах він відігравав ключову роль у відповіді Швеції на пандемію свинячого грипу 2009 року та на пандемію COVID-19.[3][4]

Біографія[ред. | ред. код]

Тегнелл народився в Уппсалі. Він став ліцензованим лікарем в Лундському університеті в 1985 році, згодом стажувався в районній лікарні в Естерсунді, а згодом спеціалізувався на інфекційних захворюваннях в університетській лікарні Лінчепінг.[5] На цій посаді в 1990 році він лікував першого хворого в Швеції вірусною геморагічною лихоманкою, яка, як вважають, є випадком захворювання на еболу або вірус Марбурга.[6]

З 1990 по 1993 рік працював у ВООЗ в Лаосі, щоб створити програми вакцинації.[7] В інтерв'ю газеті Експрессен він описує свою роботу на місцях на ВООЗ зі шведською експертною командою під час спалаху еболи 1995 року в Кіквіті, Заїр.[8] З 2002 по 2003 рік він також працював національним експертом Європейської Комісії з підготовки на рівні ЄС до загроз громадському здоров'ю, таких як сибірська виразка, віспа та інші інфекційні захворювання.[5][2]

Тегнелл здобув науковий ступінь доктора медицини від Лінкепінгського університету в 2003 році та магістра в галузі епідеміології від Лондонської школи гігієни та тропічної медицини в 2004 році.[9][10] Працював у Шведському інституті контролю за інфекційними захворюваннями (Smittskyddsinstitutet) 2004—2005 рр. та в Національній раді охорони здоров'я та добробуту з 2005 року. Очолюючи відділ контролю інфекційних хвороб в агентстві, він відіграв ключову роль у шведській масштабній програмі вакцинації під час підготовки до пандемії грипу проти грипу H1N1 у 2009 році.[2] Очолював відділ Інституту контролю за інфекційними захворюваннями 2012—2013. З 2013 року є державним епідеміологом Швеції, спочатку в Інституті контролю за інфекційними захворюваннями, який у 2014 році став частиною Агентства громадського здоров'я Швеції.

Андерс Тегнелл був обраний членом Королівської шведської академії воєнних наук у 2005 році.[9] Його вступна лекція була про вплив пандемій на суспільство.[11]

Пандемія COVID-19[ред. | ред. код]

Пандемічна стратегія Швеції описується як довіра до громадськості діяти відповідально: замість широкомасштабних заборон та обмежень влада радила людям дотримуватися належної гігієни рук, по можливості працювати вдома та практикувати соціальне дистанціювання, а тих, хто старше 70 років, закликали. самоізолюватись, як запобіжний захід.[12]

Незважаючи на скептицизм та критику з боку ряду лікарів та медичних експертів, а також міжнародних ЗМІ, Швеція захищала свою стратегію, при цьому прем'єр-міністр Стефан Лефвен посилався на «здоровий глузд», а Тегнелл заявив, що стратегія коріниться у «давній традиції» поваги до «вільної волі», а також у високому рівні довіри та поваги шведи до органів державної влади.[13] Згідно з опитуванням, проведеним Sifo, довіра населення до Агентства охорони здоров'я зросла з 65 відсотків до 74 відсотків між 9–12 березня та 21–25 березня.[14] Опитування в березні 2020 року, проведене тією ж компанією для TV4, показало, що більше половини (53 %) шведського населення довіряють Тегнеллу, що більше, ніж будь-якому з нинішніх лідерів шведських політичних партій, тоді як 18 % сказали, що не довіряють державному епідеміологу.[15] Під час квітневого опитування частка, яка сказала, що вони довіряють Тегнелу, зросла до 69 %, тоді як кількість тих, хто не довіряє своєму державному епідеміологу, впала до 11 %.[16][17]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Тегнелл живе у Вреті Клостер, за межами Лінчепінга, зі своєю дружиною Маргіт, звідки щодня їздить на роботу в Сульну, Стокгольм. У нього є три дочки: Емілі, Саскія та Аннемік. У вільний час він любить садівництво та подорожі.[18][2]

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

  • Член Королівської шведської академії воєнних наук (Kungliga Krigsvetenskapsakademien), 2005 рік

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Sveriges befolkning 1980, CD-ROM, version 1.00 (Sveriges Släktforskarförbund 2004).
  2. ↑ а б в г Mahmoud, Alexander; Delin, Mikael (11 березня 2020). Statsepidemiolog Anders Tegnell: Sverige har väldigt svårt att acceptera risker. DN (швед.). Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  3. ↑ Vem är Anders Tegnell och vad gör en statsepidemiolog?. MåBra (sv-SE) . 20 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
  4. ↑ TT, Johan Nilsson / (27 березня 2020). Tegnell svarar på norsk kritik: "Gör det lätt för sig". Svenska Dagbladet (швед.). Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
  5. ↑ а б Curriculum Vitae - Anders Tegnell (PDF). European Centre for Disease Prevention and Control. Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
  6. ↑ Mötte första patienten med blödarfeber. Västerviks-Tidningen. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  7. ↑ Delin, Mikael (11 березня 2020). Statsepidemiolog Anders Tegnell: Sverige har väldigt svårt att acceptera risker. Dagens Nyheter. Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
  8. ↑ Börjesson, Robert (2 квітня 2020). Okända tragedin som formade Anders Tegnell. Expressen. Архів оригіналу за 2 квітня 2020. Процитовано 2 квітня 2020.
  9. ↑ а б Anderson, Björn (2016). Kungl Krigsvetenskapsakademien. Svenska Krigsmanna Sällskapet (till 1805), Kungl Krigsvetenskapsakademien. 20 år med akademien och dess ledamöter 1996–2016. Stockholm: Kungliga Krigsvetenskapsakademien. с. 61. ISBN 978-91-980878-8-8.
  10. ↑ Tegnell, Anders (2002). The epidemiology and consequences of wound infections caused by coagulase negative staphylococci after thoracic surgery. Linköping: Linköping University. ISBN 91-7373-186-2.
  11. ↑ Tegnell, Anders (2007). Pandemiernas påverkan på samhället (PDF). Kungl. Krigsvetenskapsakademiens Handlingar och Tidskrift. 5/2007: 76—79. Архів оригіналу (PDF) за 28 липня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  12. ↑ Modig, Karolina; Smith, Saphora (1 квітня 2020). Sweden defies lockdown trend, bets on residents acting responsibly. NBC News. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
  13. ↑ Waldie, Paul (2 квітня 2020). Why is Sweden staying open amid the coronavirus pandemic?. The Globe and Mail Inc. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  14. ↑ Wennö, Jonathan. Allmänhetens tillit, tankar och beteende under coronakrisen (PDF) (Swedish) . Kantar Sifo. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
  15. ↑ Mer än hälften av svenskarna har förtroende för Anders Tegnell - Nyheterna - tv4.se. www.tv4.se (швед.). Архів оригіналу за 5 травня 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
  16. ↑ DN/Ipsos: Stort förtroende för Anders Tegnell. DN (швед.). 2 травня 2020. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  17. ↑ Baker, Sinéad. 7 people in Sweden told us why they think their government made the right call in having no coronavirus lockdown. Business Insider. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
  18. ↑ Westerlund, Torbjörn (18 квітня 2016). Mötte första patienten med blödarfeber – Västerviks-Tidningen. VT (швед.). Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андерс_Тегнелл&oldid=37527254