Анна Петрівна (донька Катерини II) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна Петрівна.
Анна Петрівна
Народилася 8 березня 1757(1757-03-08) або 1757[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла 8 березня 1759(1759-03-08) або 1758[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
·натуральна віспа
Поховання Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Країна  Російська імперія
Титул принцеса[1]
Конфесія православ'я
Рід Гольштейн-Готторп-Романови
Батько Петро III або Станіслав Август Понятовський
Мати Катерина II
Брати, сестри Павло I і Бобринський Олексій Григоровичd
Нагороди
Орден Святої Катерини I ступеня

Велика княжна А́нна Петрі́вна (1757, Санкт-Петербург — 1759, Санкт-Петербург[2]) — дочка великої княгині Катерини Олексіївни (майбутньої Катерини ІІ).[3] Померла у дитинстві.

Біографія[ред. | ред. код]

З'явилась на світ 9 (20) грудня 1757 року між 10 і 11 годинами вечора у дерев'яному Зимовому палаці палаці на Невському проспекті у Петербурзі, де у цю пору проживала імператорська сім'я. (Дата народження «8 березня», вказана на надгробнику є помилковою)[4][5].

Місто про народження немовляти повідомили о 12-й ночі 101 гарматним пострілом з Петропавлівської фортеці. 12 грудня по повісткам чоловічі персони перших п'ятьох класів здоровили великого князя з народженням дочки. 11-го числа про народження було повідомлено у Цербст — бабусі по материнській лінії — грамотами.[6][7]

Опис хрещення з датою 17 грудня 1757 року

Анна була визнана як законна дочка подружжям Катерини, великим князем Петром Федоровичем (майбутнім Петром III), але двір не був впевнений у його батьківстві. «Сумнівна ситуація, яка склалася при дворі, характеризує те, що Церемоніальна частина відбувалася без іноземних послів, яким повідомили про скасування їхнього приїзду на хрещення. Причиною було назване те, що офіційного виходу імператриці не буде у зв'язку з її недугою. Але Єлизавета Петрівна, скориставшись боковими дверима церкви прийшла на церемонію хрещення, і стала восприємницею маленької Анни і як гросмейстер ордена Св. Катерини поклала його знаки на дівча».[6]

17 грудня дівча була хрещена у Великій придвірній церкві.[6]

Ім'я дитині дали «Анна» у честь покійної бабусі по батьківській лінії — царівни Анни Петрівни (сестри імператриці Єлизавети). Ім'я було вибране Єлизаветою, котра не дала Катерині назвати дочку у її честь «Єлизаветою».

Катерина у своїх «Записках» пише, що її чоловік «по цій нагоді справив у себе велике свято, велів справити те ж і у Голштинии, і приймав всі вітання, які йому по цій нагоді приносили, з великим задоволенням. На шостий день імператриця була восприємнецею цієї дитини і принесла мені наказ кабінету видати мені шістдесят тисяч рублів. Вона надіслала стільки ж великому князю, що ще більше збільшило його радість. Після крестин почалися святкування. Давалися, як говорять, прекраснійші, я ж не бачила ні одного; я була у своїй постелі одна-однесенька і не було ни єдиної душі з мною, окрім Владиславовен, тому що, як тільки родила, не тільки імператриця у цей раз, як і у минулий, унесла дитину у свої покої, але також, під приводом спочинку, котрий мені був потрібний, мене залишили зовсім одну, як якусь несчастную, і ніхто ні ногою не вступав у мою кімнату і не цікавився і не велів цікавитися, як я себе почуваю. Як і у перший раз, я дуже страждала від цього». Надалі мати довго не бачила новонароджену і старшого сина Павла: «…їх не бачу, і що відтоді, як брала молитву, ще не бачила моєї молодшої дочки і не могла їх бачити без особого дозволу імператриці, у двох кімнатах від котрої вони були розташовані, так як їхній кімнати становлять частину її покоїв; я зовсім не сумніваюся, вона дуже о них дбає, але що, будучи позбавленої задоволення їх бачити, мені байдуже бути у ста кроках або у ста верствах від них».

«Через 6 тижнів , 20 січня велика княгиня Катерина Олексіївна приймала „на постелі“ вітання від осіб перших п'ятьох класів та дипломатії».[6]

Ломоносовим була написана Ода на день народження Анни Петрівни: «Ода Великой Государыне Императрице Елисавете Петровне на пресветлый и торжественный праздник рождения Ея Величества и для всерадостного рождения Государыни Великой Княжны Анны Петровны, поднесенная от императорской Академии наук декабря 18 дня 1757 года» (Отд. изд. СПб., 1757)[8]

О твердь небесного завета,
Великая Елисавета,
Екатерина, Павел, Петр,
О новая нам радость — Анна,
России свыше дарованна,
Божественных порода недр! (…)

Піднесена від імені Академічної збірки по нагоді народження Анни. Ода, в якій були згадані питання війни і миру, отримала великий резонанс в зв'язку з посилення Семелітній війни[9].

Питання батьківства[ред. | ред. код]

Батьком дівчати був, можливо, коханець Катерини, майбутній польський король Станіслав Понятовський, який був з 1756 у Петербурзі послом Саксонії і був висланий з столиці незадовго до родів.[10]

Сама Катерина II у своїх записка пише про реакцію чоловіка на свою вагітність Анной:

«Его Императорское Высочество сердился на мою беременность и вздумал сказать однажды у себя, в присутствии Льва Нарышкина и некоторых других: „Бог знает, откуда моя жена берет свою беременность, я не слишком-то знаю, мой ли это ребёнок и должен ли я его принять на свой счет“. Лев Нарышкин прибежал ко мне и передал мне эти слова прямо с пылу. Я, понятно, испугалась таких речей и сказала ему: „Вы все ветреники; потребуйте от него клятвы, что он не спал со своею женою и скажите, что если он даст эту клятву, то вы сообщите об этом Александру Шувалову, как великому инквизитору империи“. Лев Нарышкин пошел действительно к Его Императорскому Высочеству и потребовал у него этой клятвы, на что получил в ответ: „Убирайтесь к чорту и не говорите мне больше об этом“. Эти слова великого князя, сказанные так неосторожно, очень меня разсердили».

— [11]

Після Павла I і Анни Петрівни у Катерини була тільки одна дитина — позашлюбний син від Орлова Олексій Бобринский; тоді як, Єлизавета Тьомкіна— її позашлюбна донька від Потьомкіна, є лише припущенням.

Смерть[ред. | ред. код]

Анна Петрівна, проживши трохи більше року померла «по короткій хворобі» і була похована в усипальниці Благовіщенської церкви в Александро-Невській Лаврі.

Дата смерті 8 (19) березня 1759 року, вказана на надгробнику, підтверджується публікацією 9 (20) березня маніфесту про її смерть, а також тим що, 10 (21) березня була утворена комісія по її похованню.[12]

Божиею Милостию Мы Елисавет Первая, Императрица и Самодержица Всероссийская. и прочая, и прочая, и прочая.
Объявляем во всенародное известие.
Как Всевышний обрадовал Нас, и всю Нашу империю вожделенным рождением Внуки Нашей, Ея Императорскаго Высочества Великой Княжны Анны Петровны; и приращением Нашего Императорскаго дому, так по неиспытанным Его судьбам угодно было и посетить чувствительною печалию; ибо Ея Императорское Высочество по краткой болезни сего Марта 8 дня во втором часу по полудни от сея временныя жизни преставилась в вечное блаженство.
Подлинной по Высочайшей Ея Императорскаго Величества Конфирмации, подписан Правительствующим Сенатом.
Печатан в Санктпетербурге при Сенате. Марта 9 дня 1759 года.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • При хрещенні 17 грудня 1757 року на велику княжну Анну Петрівну був покладений Орден Святої Єкатерини 1 ступені.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages / A. Commire, D. Klezmer — Detroit: Gale, Yorkin Publications, 2006. — 2572 p. — ISBN 978-0-7876-7585-1
  2. ↑ Пчелов Е.В. Поколение Иоанна Антоновича и Павла I // Романовы. История династии. — М : ОЛМА-ПРЕСС, 2004. — С. 146. — (Архив) — 3000 прим. — ISBN 5-224-01678-9.
  3. ↑ Анна Петровна (дочь Петра III) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  4. ↑ «Зерцало российских государей» дает следующую информацию, также ошибочную: «родилась 1757 Генваря 27, скончалась 1759 Маия 6, жила 2 г., 4 месяца и 21 день»
  5. ↑ Русский архив: русский исторический журнал. — Столица, 1866. — 984 с.
  6. ↑ а б в г Описание церемонии крещения великой княжны Анны Петровны. 400-летие дома Романовых. Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 24 червня 2019.
  7. ↑ Д. Н. Бантыш-Каменский. Обзор внешних сношений России (по 1800 год). — Рипол Классик. — 281 с. — ISBN 9785518058002.
  8. ↑ М.В. Ломоносов. Ода императрице Елисавете Петровне на праздник рождения ее величества и для вссрадостного рождения великой княжны Анны Петровны декабря 18 дня 1757 года. rvb.ru. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 24 червня 2019.
  9. ↑ А.А. Морозов. Комментарии: М.В. Ломоносов. Ода императрице Елисавете Петровне на праздник рождения ее величества и для вссрадостного рождения великой княжны Анны Петровны декабря 18 дня 1757 года. rvb.ru. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 24 червня 2019.
  10. ↑ Christine Hatt. Catherine the Great. — World Almanac Library, 2004-01-01. — 68 с. — ISBN 9780836855357.
  11. ↑ Собственная записка Екатерины II. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 24 червня 2019.
  12. ↑ Экстракт из протокола учрежденной при дворе Её Императорского Величества конференции от 10-го марта 1759-го года. О погребении великой княжны Анны Петровны // Русский архив, 1892. — Кн. 1. — Вып. 2. — С. 262—263. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 19 травня 2020.
  13. ↑ Кавалеры ордена Святой Екатерины (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 19 травня 2020.

Література[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анна_Петрівна_(донька_Катерини_II)&oldid=38442957